ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 5011-16/11461-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ ВЕЛИКА ХАТА"на рішеннявід 28.01.2014господарського суду міста Києва та на постанову від 11.06.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5011-16/11461-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1", 2) Приватного підприємства "АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ ВЕЛИКА ХАТА",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівОСОБА_5

прозвернення стягнення на предмет іпотекиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаЛець Ю.В. (дов. від 05.02.2015 № 02-36/385);відповідачаСиротенко О.О. - директор (паспорт НОМЕР_1); Варес М.О. (дов. від 03.03.2015 № 03/03/15-г);третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (надалі - ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1", відповідач-1) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, укладеним Банком з громадянкою ОСОБА_5, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_5 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 у сумі 6 368 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2012 у справі № 5011-16/11461-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2012 у справі № 5011-16/11461-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014 (колегія суддів: Стасюк С.В. - головуючий, судді - Любченко О.М., Нечай О.В.), позов задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що згідно з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 23.10.2013, належить ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на праві приватної власності, ринковою вартістю 6 386 000,00 грн., шляхом визнання на нього права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", в рахунок погашення заборгованості в сумі 6 386 000,00 грн. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та громадянкою ОСОБА_5; визнано заПАТ "Укрсоцбанк" право власності на нерухоме майно - чотирьохкімнатна квартира НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 64 380,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (колегія суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, судді - Буравльов С.І., Шафран В.В.), апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" залишено без задоволення; залучено Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" до участі у справі в якості відповідача; рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 5011-16/11461-2012 змінено шляхом викладення другого пункту рішення в наступній редакції:

"2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 10.04.2015, належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата" на праві приватної власності, ринковою вартістю 6 386 000,00 грн., шляхом визнання на нього права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", в рахунок погашення заборгованості в сумі 6 386 000,00 грн. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та громадянкою ОСОБА_5". В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 32 190,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 32 190,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позвних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки надано невірну юридичну оцінку усім обставинам справи, а також неправильно застосовані положення ст. ст. 591, 593 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 50 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 22, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ПАТ "Укрсоцбанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, укладеним Банком з громадянкою ОСОБА_5, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_5 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 у сумі 6 368 000,00 грн.

Позивач звертаючись з даним позовом до ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" свої вимоги обгрунтовує тим, що у зв'язку з невиконанням позивачальником ОСОБА_5 умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 за останньою станом на 11.05.2012 рахується заборгованість на загальну суму 13 728 858,79 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом - 8 767 923,82 грн., суми заборгованості за відсотками - 4 527 277,34 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 118 782,66 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 314 874,97 грн. При підготовці документів для звернення з позовом до суду, Банку стало відомо про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП) (судова справа № Б-24/205-09), яку відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 10.06.2010 у справі № Б-24/205-09 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешти, що накладені на майно боржника, у тому числі і на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і яку в межах ліквідаційної процедури було відчужено на користь переможця прилюдних торгів - ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1". З урахуванням приписів ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та виходячи з умов Іпотечного договору від 19.07.2006, позивач просить задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, яке на час звернення з позовом до суду належить на праві власності ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості у сумі 6 386 000,00 грн. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що Банком на виконання умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 надано громадянці ОСОБА_5 як позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку зазначеного у вказаному договорі, в межах ліміту заборгованості.

В забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та громадянкою ОСОБА_5 укладений Іпотечний договір від 19.07.2006, за умовами якого ОСОБА_5 (Іпотекодавець) передає в іпотеку Банку (Іпотекодержатель) у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006, нерухоме майно - чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. 19.07.2006, зареєстрований в реєстрі за № 5267 та цього ж дня вчинена заборона відчуження зазначеного в договорі майна.

21.05.2007 між сторонами укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 3218, за умовами якого сторони погодили новий графік змін максимального ліміту заборгованості за кредитним договором.

На момент звернення з позовом до суду за ОСОБА_5 по Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 обліковується заборгованість у розмірі 13 728 858,79 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 8767923,82 грн., сума заборгованості за відсотками - 4527277,34 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 118782,66 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 314 874,97 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.06.2010 у справі № Б-24/205-09 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкової застави.

Майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, було відчужено в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_5 на користь переможця аукціону з реалізації майна - ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 12.04.2011, предметом якого є квартири НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № Б-24/205-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012, скасовано постанову господарського суду Харківської області від 10.06.2010 про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі припинено. Підставою для скасування стало порушення судом першої інстанції вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і зокрема, суд не дослідив наявність всіх ознак неплатоспроможності ФОП ОСОБА_5 на час порушення провадження у справі про банкрутство та належним чином не перевірив надані документи у справі, що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 Цивільного кодексу України).

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 23.10.2013, предмет іпотеки - чотирьохкімнатна квартира НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 12.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мартиросян І.Е.

За встановлених обставин та враховуючи приписи ст. ст. 1054, 1049, 1050, 546, 457 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 23, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", місцевий господарський суд, дійшов висновку, що після з'ясування Банком обставин переходу права вланості на заставлене (іпотечне) майно від боржника (іпотекодавця) до іншої особи - ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" (відповідача у справі), Банком дотримано вимоги ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення боржника та майнового поручителя про погашення кредитної заборгованості, які залишені останніми без виконання та відповіді; невиконання зазначеними особами основного зобов'язання надає право іпотекодержателю здійснити звернення стягнення на заставлене майно у спосіб встановлений договором або законом; за умовами іпотечного договору сторони погодили право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тому з урахуванням частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 36, частини 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", є обгрунтованою вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет у рахунок часткового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду. При цьому судом враховано приписи ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та частину 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими передбачено визначення загального розміру вимог, які задовольняються за рахунок заставленого майна та вартість предмета іпотеки, що визначається на момент такого набуття іпотекодержателем на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, та встановлено, що вартість предмета іпотеки - квартири НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 6 386 000,00 грн. згідно Звіту № 07-03-12-02 від 30.03.2012, виконаного Товариством з обмеженою діяльністю Українська оціночна компанія" (сертифікат СОД № 11493/11 від 17.03.2011), оцінювач - Даниленко Я.В., право експерта-оцінювача на проведення оцінки підтверджується сертифікатом № 1805 від 30.09.2000 за напрямами: оцінка об'єктів у матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів тощо.

З огляду викладеного, суд дійшов висновку, що за рахунок заставленої квартири задоволенню підлягають вимоги банку у сумі 6 386 000,00 грн. шляхом визнання права власності за банком на предмет іпотеки.

Апеляційний господарський суд повтороно переглядаючи справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" як особи яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_5 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 у сумі 6 368 000,00 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухомей майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015, Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" є власником чотирьохкімнатної квартири НОМЕР_2, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2012, укладеного між ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" (Продавець) та Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата", тому в силу ст. 23 Закону України "Про іпотеку" обтяження зазначено майна іпотекою є дійсним для нового набувача.

В силу приписів ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний харакрет від основного зобов'язання, і підстави її припинення визначаються ст. 17 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основне зобов'язання є дійсним на момент виникнення спору; а іпотека не є припиненою, у зв'язку з відчуженням заставленого майна боржника в процедурі банкрутства, оскільки постанова господарського суду Харківської області від 10.06.2010 про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури була скасована та припинено провадження у справі через те, що судом при прийнятті постанови не дотримано вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, судом встановлено, що після укладення Іпотечного договору від 19.07.2006 та внесення знім до нього, обтяження майна іпотекою було зареєстровано відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим позивач має пріорітетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку.

За встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки з 23.04.2012 новим власником заставленого майна є Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата", відтак зобов'язання за іпотечним договором перед Банком виникли у нового власника нерухомого майна, з огляду зазначеного судом змінено рішення місцевого господарського суду шляхом залучено до участі у справі другого відповідача та констатовано, що задоволення вимог позивача здійснюється за рахунок іпотечного майна, що належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата".

Разом з тим, з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим та законним рішення є тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому правильно витлумачив ці норми, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В частині 1 та 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Процедура банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина регулюється статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон 2343-ХІІ) (в редакції чинній на час визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом).

Згідно з частинами 5 - 7 ст. 48 Закону 2343-ХІІ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці. Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господарського суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій майно яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006 було реалізовано з прилюдних торгів під час ліквідаційної процедури після визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом для задоволення вимог кредиторів.

Скаржник у додадкових поясненнях до касаційної скарги зазначає, що він є добросовісним набувачем, оскільки кошти від реалізації майна ліквідатором були зараховані на депозитний рахунок для здійснення задоволення вимог кредиторів.

Водночас, судом не досліджено питання щодо визнання та/чи задоволення вимог Банку як кредитора ОСОБА_5 під час здійснення ліквідаційної процедури громадянина-підприємця ОСОБА_5 за рахунок заставленого майна, що відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" є правовою підставою для припинення іпотеки та щодо наявності зареєстрованих відомостей про припинення іпотеки у встановленому законом порядку, у разі задоволення вимог кредиторів третьої черги за рахунок заставленого майна.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не були в повному обсязі досліджені судом першої інстанцій, отже, рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу, на вказані порушення норм матеріального та процесуального права не звернув уваги, чим припустився власних порушень, оскільки за імперативними приписами ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду наведеного, рішення та постанову попередніх судових інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду належить врахувати вище викладене та у відповідності до вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ ВЕЛИКА ХАТА" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі № 5011-16/11461-2012 скасувати.

Справу № 5011-16/11461-2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук