ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 20/358 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на постановувід 19.03.2015Харківського апеляційного господарського судуза скаргоюКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі№ 20/358за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення 28 156 065,82 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаТютюнник С.В. (дов. від 09.06.2015 № 45/16),відповідачаКоваль Л.Л. (дов. від 21.11.2014 № 39/01),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.01.2008 присуджено до стягнення на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з ККП "Маріупольтепломережа" 21 912 079,71 грн основного боргу, 1 773 300,79 грн пені, 3 639 177,71 грн інфляційних втрат, 831 507,61 грн 3% річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 зазначене рішення суду частково змінене, присуджено до стягнення на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з ККП "Маріупольтепломережа" 21 912 079,71 грн основного боргу, 1 773 300,79 грн пені, 3 552 730,74 грн інфляційних, 831507,61 грн суму 3% річних.

15.04.2008 Господарським судом Донецької області виданий наказ № 20/358 про примусове виконання постанови апеляційного господарського суду від 01.04.2008.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 773 300,79 грн.

14.11.2014 Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просило суд визнати недійсною та скасувати постанову старшого державного виконавця ДВС України Канцедала О.О. від 23.10.2014 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 2 806 463,00 грн та визнати незаконними відповідні дії старшого державного виконавця Канцедала О.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 (суддя Л. Гандюкова) зазначена вище скарга задоволена.

Ухвала мотивована наступним.

16.05.2008 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 20/358.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику, стягувачу та господарському суду, про що свідчить наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист від 23.05.2008 № 25-50-291/3.

Листом від 03.06.2008 № 133 боржник повідомив орган ДВС про отримання ним 30.05.2008 постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до листа від 15.05.2009 № 4079-0-33-08-25/15-30 орган ДВС вимагав від боржника негайного повідомлення про стан виконання рішення у справі № 20/358.

Листом від 18.05.2009 № 181/01 боржник повідомив орган ДВС про винесення постанови касаційною інстанцією, якою частково скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 у справі № 20/358. Зазначено, що на виконанні знаходиться виконавчий документ, який не відповідає дійсності, заборгованість перед стягувачем відсутня, відповідно провадження підлягає закінченню. Додатками до листа зазначено завірені ксерокопії рішення та постанову суду, платіжні документи, акт звірення розрахунків.

Листом від 29.05.2009 № 4079-0-33-08-25/15-30 орган ДВС повідомив стягувана про виконання боржником наказу № 20/358 у повному обсязі, просив в 3-денний термін з моменту одержання даного листа на підставі ст.ст. 5, 6 Закону України "Про виконавче провадження " направити на адресу відділу заяву про закінчення виконавчого провадження.

Постановою від 17.07.2009 зупинене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/358 у зв'язку з поданням до Господарського суду Донецької області заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 15.04.2008 № 20/358.

Листом від 28.07.2009 Господарський суд Донецької області повернув органу ДВС вказану вище заяву, роз'яснивши, зокрема, положення ст. 117 ГПК України, та повідомив, що у суду відсутні повноваження щодо відкликання наказів, виданих раніше.

Постановою від 16.10.2014 поновлене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/358.

Листом від 17.10.2014 р. № 31/15-8041 стягувач повідомив відділ виконавчої служби про відсутність заборгованості за наказом № 20/358.

23.10.2014 старшим державним виконавцем на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП № 7484987 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2806463,00 грн, яка і є предметом оскарження у даному судовому розгляді.

24.10.2014 старшим державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова ВП № 7484987 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 20/358 (п. 1), постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.10.2014 № 7484987 виділено в окреме провадження (п. 2).

Встановивши наведені фактичні обставини, місцевий господарський суд зазначив таке.

У встановлений строк для добровільного виконання рішення, боржник заборгованість у повному обсязі не оплатив.

Заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 15.04.2008 № 20/358 була повернута ДВС Господарським судом Донецької області 28.07.2009, однак державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження у 2009 році винесено не було.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції до 04.11.2010) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції до 04.11.2010) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Із матеріалів виконавчого провадження слідує, що державний виконавець лише направив запити до ДАІ МВС України в Донецькій області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Однак, незважаючи на отриману інформацію щодо наявності майна боржника, номерів рахунків у банківських установах, жодних заходів примусового виконання рішення виконавцем не здійснено: не накладений арешт на кошти та інші цінності боржника, що знаходилися на рахунках, не було описано і не накладений арешт на майно не проведено його оцінки.

Тобто, у період з 2008 року по 2014 рік будь-яких дій з примусового наказу № 20/358 органом ДВС не здійснювалось.

Враховуючи вказане вище, з посиланням на те, що станом на 04.11.2010 (викладення Закону України "Про виконавче провадження" в новій редакції) боржник рішення суду виконав повністю, а рішення суду у справі № 20/358 примусово державним виконавцем не виконувалося, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що державний виконавець безпідставно застосував норми ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції станом на 04.11.2010 та стягнув з боржника суму виконавчого збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (колегія суддів: М. Слободін, Т. Гончар, Н. Гребенюк) ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 скасована, скарга ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишена без задоволення.

Постанова мотивована наступним.

З метою виконання судового рішення, державним виконавцем до Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Маріуполя, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, ДАІ УМВС України в Донецькій області направлено запити про наявність зареєстрованого за боржником майна (а.с.82-84). На зазначені запити були надані відповіді №14 від 08.2008, №13238/10/29-0/3-2 від 30.07.2008 та інформаційні довідки щодо наявності у боржника майна.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 23.10.2014) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документу без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з частиною 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким, чином, зі змісту вказаних норм випливає, що боржник звільняється від сплати виконавчого збору у разі самостійного виконання рішення суду лише за умови, що таке виконання здійснено у строки, встановлені для добровільного виконання рішення.

Отже, оскільки боржник виконав в повному обсязі рішення суду вже після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, а державний виконавець здійснював дії (направляв запити), спрямовані на виконання рішення, боржник не звільняється від сплати судового збору в порядку частини 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

З посиланням на вказане, суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду скасував, а у задоволені скарги відповідача відмовив.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 внесенні зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема у статті 28 якого визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Зазначене законодавче положення не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки відповідні правовідносини мали місце до його прийняття.

Водночас, до прийняття вказаної вище норми, Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г наведена позиція про те, що сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії спрямовані на примусове виконання (заходи примусового виконання рішення).

Тобто, Верховним Судом України висловлена позиція про те, що виконавчий збір підлягає до стягнення, зокрема, за умови вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задоволення місцевим господарським судом заявленої відповідачем скарги на дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 2 806 463,00 грн з посиланням на те, що останнім не вчиненні заходи примусового виконання рішення, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження" є таким, що відповідає висновку Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що зупинивши виконавче провадження у зв'язку з поданням до суду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, та отримавши повернуту судом відповідну заяву 28.07.2009, державний виконавець поновив виконавче провадження лише 16.10.2014, при цьому, в процесі розгляду скарги, органом Державної виконавчої служби України не наведене правове обґрунтування зазначених вище дій.

Враховуючи вказане вище, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № 20/358 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 у справі № 20/358 залишити без зміни.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" 609,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил