ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 925/1982/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року у справі № 925/1982/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 9 001 342,93 грн., пені в сумі 4 010 891,90 грн., штрафу в сумі 1 656 102,11 грн., 506 171,65 грн. інфляційних сум, 3% річних у сумі 225 184,47 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг транспортування природного газу за договором від 27.09.2011 року №1109011078/Н45.

До прийняття рішення у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути заборгованість в сумі 7 501 342,93 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, пеню в сумі 4 174 889,84 грн., штраф у сумі 1 656 102,11 грн., 3 % річних у сумі 253 677,35 грн. та 568 681,05 грн. інфляційних сум.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.02.2016 року (суддя Довгань К.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 7 501 342,93 грн., пеню в сумі 417 488 грн., 3% річних у сумі 253 677,35 грн., 423 107,76 грн. інфляційних сум, провадження у справі в частині стягнення 1 500 000 грн. припинено, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року (судді: Чорна Л.В., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині відмови в позові скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, а в решті судові рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.04.2011 року між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", та відкритим акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", правонаступником якого є публічне акціонерне товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011078/Н45.

Між сторонами було укладено додаткові угоди до договору від 17.01.2013 року №№ 1,2, від 17.03.2014 року № 3, від 17.07.2014 року № 4 та від 05.11.2014 року № 5.

Згідно з п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Пунктами 3.1 та 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що тарифи, визначенні в пункті 5.1. договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Згідно з п. 5.4 договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

За п. 5.5 договору (в редакції додаткової угоди №1) оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У п. 6.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати наданих послуг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми боргу за кожний день прострочення.

За актами від 31.01.2015 року № 01-15-1109011078/Н4, від 28.02.2015 року № 02-15-1109011078/Н4, від 31.03.2015 року № 03-15-1109011078/Н45, від 30.04.2015 року № 04-15-1109011078/Н45, від 31.05.2015 року № 05-15-1109011078/Н45 та від 30.06.2015 року № 06-15-1109011078/Н45 позивач здійснив транспортування відповідачу природного газу в обсязі 214 673,222 м3 на суму 68 771 628,54 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині оплати послуг, за ним утворилась заборгованість у розмірі 9 001 342,93 грн.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено 1 500 000 грн. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.12.2015 року № 7, від 18.12.2015 року № 89 та від 23.12.2015 року № 221.

Предметом даного судового розгляду є вимоги газотранспортного підприємства до замовника про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг транспортування природного газу на підставі договору.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості виходив з доведеності порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, наявності підстав для стягнення 3% річних, інфляційних сум у розмірі, перерахованому судом, та пені. При цьому взявши до уваги заявлену позивачем вимогу щодо компенсації у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, врахувавши ненавмисний характер порушення відповідачем зобов'язання, нетривалий термін прострочення виконання зобов'язання та його часткове виконання, не співрозмірність стягуваної неустойки наслідкам прострочення зобов'язання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90 %.

Відмовляючи в частині позову про стягнення штрафу суд виходив з безпідставності таких вимог з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України. Висновок про припинення провадження у справі в частині стягнення 1 500 000 грн. мотивовано сплатою відповідачем частини заборгованості в ході розгляду справи. Разом з тим, відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення обгрунтовано недоведеність наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його виконання неможливим протягом двох років з моменту його прийняття та необхідності розстрочки виконання рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та протягом січня-червня 2015 року здійснив транспортування природного газу для відповідача в загальному обсязі 214 673,222 тис. м3 газу, що підтверджується актами наданих послуг, однак відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за надані послуги не виконав, сплативши частину заборгованості в ході судового розгляду, у зв'язку з чим дійшли правильних висновків про наявність правових підстав та умов для стягнення з відповідача заборгованості, пені, 3 % річних, а також інфляційних сум за виправленими судом розрахунками.

Водночас, суд першої інстанції правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 231 ГК України з урахуванням правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 року № 3-1гс14, щодо підстав та умов нарахування штрафу, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові про його стягнення, оскільки відповідачем було допущено порушення грошового зобов'язання.

Разом з цим, суд касаційної інстанції не може погодитися з передчасними висновками судів в частині надмірного зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 417 488 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також п. 3 ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, згідно з вимогами ст.ст. 1115,1117 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83, ч.ч. 1, 2 ст. 101, ст.ст. 1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Як роз'яснено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

В такому разі господарський суд відповідно до ст. 43 ГПК України має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про настільки тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, який би вимагав зменшення розміру стягуваної неустойки аж на 90%, оскільки таке зменшення штрафних санкцій є надмірним та жодним чином не стимулює боржника до подальших своєчасних розрахунків за переданий газ.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Касаційна інстанція також вважає, що суди не врахували матеріальні інтереси позивача, фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, здійсненням позивачем стратегічної функції із своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання природним газом, надійного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами та понесення ним збитків внаслідок інфляційних процесів з огляду на несвоєчасні розрахунки, в тому числі, відповідача за природний газ, переданий згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Зважаючи на це, суд касаційної інстанції погоджується з твердженням позивача про надмірне зменшення розміру стягуваної пені аж на 90%, а також про неврахування судами майнових інтересів обох сторін та тяжкого фінансового становища позивача, яке спричинене в тому числі неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Суд касаційної інстанції вважає недопустимим зменшення розміру пені на 90%, без наведення умов та виняткових обставин, які передбачені ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки це суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим п. 6 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України і таке зменшення є неспіврозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Відтак, суди передчасно дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної пені на 90%.

З урахуванням викладеного, а також необхідності встановлення фактичних обставин справи, зокрема, щодо винятковості випадків для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч. 2 ст. 1117 ГПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанова апеляційного господарського суду як законна і обгрунтована підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року та рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016 року в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 3 757 401,84 грн. та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 925/1982/15 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року залишити без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко