ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2016 року Справа № 917/119/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі №917/119/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" про визнання недійсним третейського застереження, викладеного у п. 8.4. договору №29/07/002 від 29 липня 2015 року, -
Встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року у справі №917/119/16 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", заявленого до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", про визнання недійсним пункту 8.4. договору №29/07/002 від 29.07.2015 року, в якому викладена третейська угода у вигляді третейського застереження.
8 квітня 2016 року ТОВ "Агрофірма "Славутич" зазначене рішення суду першої інстанції оскаржило до Харківського апеляційного господарського суду, який своєю ухвалою від 25 квітня 2016 року повернув апеляційну скаргу заявнику з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року скасувати, справу направити до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги.
Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції, вказавши, що оскаржуване судове рішення ухвалено місцевим господарським судом 24 березня 2016 року, повний текст - складено 28 березня 2013 року, тобто десятиденний строк на його оскарження закінчився 7 квітня 2016 року, в той час, як апеляційну скаргу подано 8 квітня 2016 року без клопотання про відновлення пропущеного строку, суд другої інстанції повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, цей строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
За умовами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Зі змісту ч. 2 ст. 93 вказаного Кодексу вбачається, що суд апеляційної інстанції повинен здійснити оцінку поважності причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, зазначені у відповідному клопотанні (заяві) особи, яка її подала і, в даному випадку, суд не наділений правом визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною з власної ініціативи.
Встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення був підписаний 28 березня 2016 року, тобто це судове рішення могло бути оскаржено в апеляційному порядку до 7 квітня 2016 року включно, в той час як позивач звернувся до апеляційного господарського суду 8 квітня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку та без подання клопотання про його відновлення.
Є безпідставними посилання позивача у касаційній скарзі на те, що десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області у цій справі починається з 4 квітня 2016 року, а саме з дати отримання ним копії цього рішення, яка надіслана йому 29 березня 2016 року, оскільки відповідно до зворотного поштового повідомлення №36001 1224461 0 та витягу з офіційного веб-сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" щодо вказаного поштового відправлення, копію оскаржуваного судового рішення позивач отримав не 4, а 2 квітня 2016 року, і крім того, ч. 1 ст. 93 ГПК України чітко визначено, що у випадку оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня підписання рішення, а не з дня отримання його стороною.
Враховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду про те, що ТОВ "Агрофірма "Славутич" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року у справі №917/119/16 із пропуском встановленого процесуального строку є правильним, внаслідок чого є правильним і висновок про повернення апеляційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки заявник не подав клопотання про поновлення цього строку.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, прийняту у справі ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі №917/119/16 - без змін.
ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко