ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 910/3904/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі №910/3904/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полібуд" до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Полібуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 548 334,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 квітня 2013 року у справі №910/3904/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 548 334,31 грн. заборгованості та 10 966,69 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 серпня 2013 року вказані постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року частково задоволено заяву ТОВ "Полібуд" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 7 серпня 2013 року, вказану постанову Вищого господарського суду України скасовано за нововиявленими обставинами, а справу передано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 548 334,31 грн. заборгованості та 10 966,69 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 7 серпня 2007 року між ТОВ "Полібуд", як генпідрядником, і ТОВ "Київміськбуд", як замовником, укладено контракт №17 на будівництво "VI мікрорайон Камишової бухти. ІІМ БК. Три 16-ти поверхові житлові будинки по вул. Маринеско, м. Севастополь (далі - Контракт), за яким сторони домовились здійснити будівництво об'єкта: комплексу житлових будинків у м. Севастополі по вул. Маринеско.

10 квітня 2012 року сторони підписали додаткову угоду №2 про розірвання контракту №17/70, пунктом 1 якої, керуючись вимогами ст. 651 Цивільного кодексу України, погоджено та вирішено: розірвати Контракт №17/70; на будівництво "VI Камишової бухти. ІІМ БК. Три 16-ти поверхові житлові будинки по вул. Маринеско, м. Севастополь від 07.08.2007 р."; на момент укладання цієї додаткової угоди вартість виконаних генпідрядником, але неоплачених замовником будівельно-монтажних робіт за контактом становить 374 631,92 грн., у тому числі ПДВ 20% - 62 438,65 грн. (п. 2); замовник, крім суми, вказаної в п. 2 цієї додаткової угоди, компенсує генпідряднику: витрати за охорону об'єкту - 130 530,34 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 21 755,06 грн., на підставі акту компенсації витрат №1 від 09.04.2012 р.; витрати за електроенергію об'єкту - 39 464,29 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 6 577,38 грн. на підставі акту компенсації витрат №2 від 09.04.2012 р.; витрати водопостачання об'єкту - 3 707,76 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 617,96 грн., на підставі акту компенсації витрат №3 від 9 квітня 2012 року (п. 3); одночасно з підписанням цієї додаткової угоди сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди (п. 4); остаточний розрахунок буде здійснено замовником після відновлення робіт з будівництва об'єкту (п. 5).

Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 1 жовтня 2008 року по 10 квітня 2012 року, яким визначили, що станом на 10 квітня 2012 року загальна заборгованість замовника перед генпідрядником складає 548 334,31 грн.

15 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №4 про виконання боржником грошового зобов'язання в порядку ст. 530 ЦК України, в якій зазначив, що оскільки п. 5 додаткової угоди №2 про розірвання контакту №17/70 фактично не встановлено строку виконання замовником зобов'язання щодо оплати заборгованості, а відновлення робіт з будівництва об'єкту, що визначено додатковою угодою№2 як підставу для сплати відповідачем заборгованості, не є подією, яка має неминуче настати, то строк виконання замовником грошових зобов'язань перед генеральним підрядником за вищевказаною угодою сторонами не встановлено, у зв'язку із чим позивач просить відповідача погасити заборгованість у розмірі 548 334,31 грн. у семиденний строк.

Відповідач, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №0102106173343, отримав звернення позивача 17 січня 2012 року, однак у листі №458/0/2-13 від 31 січня 2013 року відповів, що роботи з будівництва "VI мікрорайону Камишової бухти. ІІМ БК. Три 16-ти поверхові житлові будинки по вул. Маринеско" у м. Севастополі не відновлені, а тому строк сплати, обумовленої додатковою угодою №2, суми не настав.

12 липня 2013 року між відповідачем і ТОВ "Компанія з управління активами "Укрбуд" укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва 5,3 відсотків готовності, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Маринеско, 3, кадастровий номер земельної ділянки: 8536400000:01:011:0056, площею 1,3379 га. Вказаний договір, підписано уповноваженими представниками ПАТ "ХК "Київміськбуд" та ТОВ "КУА "Укрбуд", засвідчено печатками товариств та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1796 від 12 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Антоніною Володимирівною.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що укладений між відповідачем і ТОВ "КУА "Укрбуд" договір купівлі-продажу, у зв'язку із переходом права власності на об'єкт будівництва до іншої особи, повністю нівелює встановлений п. 5 додаткової угоди №2 обов'язок відповідача відновити будівництво об'єкту, дійшов висновку, що настання передбаченої сторонами події в даному випадку є неможливим, а тому при визначенні строку виконання зобов'язання за контрактом та додатковою угодою до нього застосуванню підлягають саме приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З огляду на вказані обставини, а також на встановлений факт отримання відповідачем вимоги позивача про сплату йому заборгованості, встановленої додатковою угодою №2 до контракту №17 на будівництво, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини, що склались між сторонами у справі, виникли на підставі договору будівельного підряду, які регулюються Главою 33 Господарського кодексу України і параграфами 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, загальними положеннями про договір, встановленими Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України, передбачено порядок обчислення строків (термін) виконання боржниками обов'язків, якою встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; Не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановивши те, що п. 5 додаткової угоди №2 до контракту №17/70 сторони визначили строк виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості із вказівкою на настання події, а саме, відновлення будівництва об'єкту, настання якої з підстав відчуження відповідачем цього об'єкту іншій особі, не може бути подією, яка неминуче має настати, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про втрату пунктом 5 своєї актуальності, що тягне за собою підставу для застосування у даному випадку вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму спірної заборгованості в семиденний строк від дня отримання вимоги позивача.

Враховуючи викладене, висновки господарських місцевого та апеляційного судів стосовно обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 548 334,31 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи є правильними.

Оскаржувані рішення та постанова є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, в той час як доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі №910/3904/13 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі №910/3904/13.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко