ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 910/31223/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Васищака І.М.,за участю представників сторін позивача - Шармай В.В.; відповідача - Настиченко В.А.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від13.04.2016у справі№ 910/31223/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи"доПриватного підприємства "Шериф Гарант"простягнення 15 119, 12 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (далі - ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Шериф Гарант" (далі - ПП "Шериф Гарант") про стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг з охорони від 31.03.2015 № 786-2 в розмірі 15 119, 12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31223/15 за позовом ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" до ПП "Шериф Гарант" про стягнення 15 119, 12 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 26.01.2016 позов задоволено частково. Суд стягнув з ПП "Шериф Гарант" на користь ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" збитки в розмірі 9 649, 53 грн та штраф у розмірі 5 469, 12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Мальченко А.О.) від 13.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016, ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 касаційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016.

Через канцелярію суду ПП "Шериф Гарант" було подано відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи", в якому підприємство просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (замовник) та ПП "Шериф Гарант" (виконавець) 31.03.2015 укладено договір про надання послуг з охорони №786-2, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2015-2016 роках надати послуги, пов'язані з особистою безпекою (код 80.10.1 за ДК 016:2010) (Послуги з охорони та забезпечення внутрішньооб'єктового і пропускного режиму стаціонарних об'єктів) (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору визначено специфіку охоронних послуг: охорона стаціонарних об'єктів магістральних нафтопроводів і забезпечення внутрішньооб'єктового і пропускного режиму на об'єктах, передбачених додатком № 1 до договору "Дислокації-Розрахунок", який є невід'ємною частиною договору.

Сума договору, відповідно до п. 3.1., становить 332 704, 80 грн без ПДВ.

Згідно з п. 5.4. договору об'єкт, що передається під охорону згідно з актом прийому-передачі об'єкта під охорону (додаток №2, який є невід'ємною частиною цього договору) повинен відповідати певним вимогам.

Відповідно до п. 6.3.3. договору виконавець зобов'язаний організовувати та забезпечити надійну охорону та недоторканість об'єкту переданого під охорону, від крадіжок, пошкоджень, розкрадань, знищення; вживати заходи реагування у випадку надходження сигналів про несанкціоноване проникнення на об'єкт, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт.

Для безпосереднього здійснення заходів безпеки на об'єктах, виконавець згідно п. 6.3.6.2. договору, зобов'язаний здійснювати на об'єктах пропускний режим, контролювати ввіз та вивіз (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію чи з території об'єкта, що охороняється, за матеріальними перепустками встановленої форми згідно з Інструкцією про пропускний і внутрішньооб'єктовий режими на об'єктах Філії.

Згідно з п. 7.2.1. договору виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду) заподіяні в результаті крадіжки, грабежу, розбійного нападу для заволодіння товарно-матеріальними цінностями, здійснених шляхом злому на об'єктах замків, вікон, дверей, вітрин, огорож, пошкодження пристроїв опечатування, іншими способами, які стали можливим наслідком незабезпечення належної охорони або невиконання виконавцем встановленого на об'єкті порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей; в результаті розкрадання засобів і цінностей у результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання охороною встановленого на об'єкті порядку вивозу (виносу) товарно-матеріальних цінностей.

Факти розкрадань, крадіжок, грабежів, розбоїв, а також факти знищення або пошкодження об'єктів та майна, що охороняється відповідно до договору, сторонніми особами, які проникли на об'єкт, або через пожежу, або в силу причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта, встановлюється замовником і виконавцем, органами досудового розслідування або судом (п. 7.2.1.1. договору).

Відповідно до п. 7.2.1.3. договору за наявності письмової заяви замовника про понесені збитки відповідальні представники виконавця зобов'язані брати участь у з'ясуванні обставин заподіяння збитків. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинне бути негайно проведене після прибуття представників сторін на місце події.

Згідно з п. 7.2.1.4 договору відшкодування замовникові завданих з вини виконавця збитків (шкоди) відбувається після надання замовником відповідних документів органів досудового розслідування або вироку суду, що встановив факт крадіжки, знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, або внаслідок пожежі чи в силу інших причини з вини працівників, що здійснюють охорони об'єкта протягом 20 банківських днів з дня винесення вимоги. Розмір збитків (шкоди) повинен бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складеними за участю виконавця та завіреними бухгалтерськими даними. До збитку відносяться вартість викраденого або знищеного майна.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 31.03.2015 сторонами підписано акт прийому-передачі об'єктів під охорону за договором № 786-2 від 31.03.2015, відповідно до якого місцезнаходження об'єктів охорони зазначено: виробничий корпус адміністративно-виробничої бази РБУ філії "ПДМН" за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмакова, 1 та база виробничого обслуговування РБУ філії "ПДМН" за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, вул. Засипський шлях, 3.

Відповідно до вказаного акту замовник 20.04.2015 передав, а виконавець прийняв об'єкти під охорону шляхом підтримання громадського порядку та забезпечення пропускного режиму на них. Передача майна, адміністративних, господарчих та інших приміщень, ключів, матеріальних цінностей під охорону здійснюється на підставі відповідного переліку, затвердженого сторонами, та запису в "Журналі приймання-передачі чергування" на момент взяття виконавцем об'єктів під охорону (даний запис засвідчується підписом працівника охорони, що несе службу, та відповідальної особи).

Як стверджує позивач, 17.06.2015 його працівниками на території охоронюваної бази виявлено відсутність двох акумуляторних батарей марки 6СТ-190 в акумуляторному відсіку автокрана на базі автомобіля МАЗ д.н.з. НОМЕР_1. По даному факту Крюківським відділом міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області на підставі заяви власника автомобіля внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Окрім того, 22.06.2015 після проведення контрольного заміру палива в двох автомобілях Мерседес 3343, державні номера, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 було виявлено нестачу дизельного палива у кількості 226 літрів, про що також Крюківським відділом міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області на підставі заяви підприємства-позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" до ПП "Шериф Гарант" про стягнення 9 650, 00 грн суми матеріальних збитків та 5 469, 12 грн штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором про надання послуг з охорони від 31.03.2015 № 786-2.

ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" посилаючись на те, що факт відсутності (крадіжки) акумуляторних батарей підтверджується складеним та підписаним уповноваженими представниками Актом від 17.06.2015, про що також міститься відмітка у Журналі прийому та здачі чергування, а факт відсутності дизельного палива підтверджений Актом контрольного заміру палива від 22.06.2015, вважає доведеним неналежне виконання ПП "Шериф Гарант" своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення схоронності матеріальних цінностей, а відтак існування підстав для відшкодування відповідачем понесених збитків та покладенням на нього штрафу за вчинене порушення, з чим також погодився місцевий господарський суд та дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове рішення про відмову в позові виходив з такого.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15.

Збитки, які просить відшкодувати ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" становлять вартість двох акумуляторних батарей марки 6СТ-190 в акумуляторному відсіку автокрана на базі автомобіля МАЗ д.н.з. НОМЕР_1, відсутність яких, за твердженнями позивача, було виявлено 17.06.2015 та вартість 226 літрів дизельного палива, недостача яких була виявлена 22.06.2015 у двох автомобілях Мерседес 3343, державні номера, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Разом з цим, з п. 5.4. договору вбачається, що об'єкт, який передавався під охорону був визначений сторонами у додатку №2 до договору - Акт прийому-передачі об'єкта, який є невід'ємною частиною договору.

Так, згідно даного акту передача матеріальних цінностей під охорону здійснюється на підставі відповідного переліку, затвердженого сторонами та запису в "Журналі приймання-передачі чергування" на момент взяття виконавцем-відповідачем у справі об'єктів під охорону.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції ні йому, ні до суду першої інстанції позивачем не подано ні затвердженого сторонами Переліку майна, яке передавалось під охорону відповідно до п. 5.4. договору та Акту, ні Журналу приймання-передачі чергування з визначеним переліком матеріальних цінностей, майна, приміщень, які передавались під охорону відповідачу.

В матеріалах справи представлена ксерокопія сторінок Журналу прийому здачі чергування, в якому відсутні відомості, що 17.06.2015 чергові прийняли під охорону транспортний засіб МАЗ д.н. НОМЕР_1 з двома акумуляторними батареями, а також, що 22.06.2015 на зберігання прийнято два автомобіля "Мерседес 3343" з наявністю в баках певної кількості палива.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під охорону відповідачеві було надано виробничий корпус адміністративно-випробувальної бази, разом з цим жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, що на момент здійснення відповідачем охорони, йому під охорону передавався автомобіль МАЗ д.н.з. НОМЕР_1, в акумуляторному відсіку автокрана якого знаходились акумуляторні батареї, не надано жодного доказу фактичного знаходження даного автомобіля на території, що знаходилась під охороною.

Апеляційним судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів передання позивачем під охорону автомобілів Мерседес 3343, державні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з чітко визначеним об'ємом дизельного палива, який знаходився в автомобілях чи доказів їх знаходження у цей період на охоронюваній відповідачем базі.

Акт проведення контрольного заміру палива від 22.06.2015 судом апеляційної інстанції не прийнято в якості доказу заподіяних збитків, оскільки відсутні будь-які відомості (первинні заміри), відносно яких здійснювався контрольний замір 22.06.2015 дизельного палива в цих автомобілях.

Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно з п. 7.2.1.1. договору факти розкрадань, крадіжок, грабежів майна, що охороняється встановлюються окрім сторін також органами досудового розслідування або судом.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази проведення органами досудового розслідування 17.06.2015 та 22.06.2015 огляду місця події, складання відповідних протоколів огляду, та встановлення факту крадіжки двох акумуляторних батарей та палива, а подані позивачем Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчить лише про звернення позивача з відповідними заявами до органів досудового розслідування. Доказів встановлення відповідним судом обставин крадіжки та осіб, винних у її скоєнні, сторонами також не надано.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено заподіяння збитків, які складаються із вартості двох акумуляторних батарей та вартості 226 літрів дизельного палива; не доведено протиправної поведінки (порушення своїх зобов'язань) ПП "Шериф Гарант", вини останнього у порушенні умов договору.

Враховуючи відсутність всіх загальних умов відповідальності, а також те, що згідно п. 7.2.1.4. договору відшкодування збитків завданих з вини виконавця здійснюється після надання відповідних документів органів досудового розслідування або вироку суду, що встановив факт крадіжки, які в матеріалах справи відсутні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" матеріальних збитків у загальному розмірі 9 650, 00 грн є безпідставними, необґрунтованими, а тому суд відмовив в їх задоволенні повністю.

ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" також, згідно з ч. 5 п. 7.2.1.6 договору заявлено вимогу про стягнення з ПП "Шериф Гарант" штрафу у розмірі 5 469, 12 грн.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 7.2.1.6 договору у разі, якщо при проведенні перевірок замовником будуть виявлені грубі порушення умов договору щодо забезпечення працівниками виконавця належної охорони об'єкту, зокрема, незабезпечення належного контролю за ввозом-вивозом матеріальних цінностей на територію чи з території об'єкта (без матеріальних перепусток встановленого зразка чи відповідних відміток у робочих документах на посту охорони), виконавець на підставі Акта встановлення порушення (незалежно від того, чи були цим порушенням заподіяні збитки замовнику) сплачує замовникові штрафні санкції у розмірі та в порядку, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України (виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% місячної суми договору за кожне виявлене і підтверджене відповідним Актом перевірки порушення, незалежно від того, чи були цим порушенням заподіяні збитки замовнику).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні Акти виявлених порушень відповідачем умов договору, складені в порядку п. 7.2.1.6 договору, та беручи до уваги недоведеність фактів крадіжки з вини відповідача акумуляторних батарей та дизельного палива, дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ПП "Шериф Гарант" штрафу, передбаченого п. 7.2.1.6 договору, у розмірі 5 469, 12 грн.

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази. З наведених міркувань судом також не приймаються до уваги та не оцінюються додані до касаційної скарги докази, які не подавались судам попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 910/31223/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Васищак І.М.