ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 910/30379/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Кравчука Г.А.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Брест-Литовський"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція "АММ"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Брест-Литовський"пророзірвання договору та стягнення 66 594,88 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Федорчук І.Є. - дов. б/н від 01.08.2015; Яковенко В.М. - дов. б/н від 01.08.2015;від відповідача:Дашевська Ю.І. - дов. №01-12/2015 від 01.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.01.2016 господарського суду м. Києва (суддя: Шкурдова Л.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський" на користь ТОВ Рекламно-інформаційна агенція "АММ" 66594, 88 грн. - основного боргу гарантійного платежу, 1218,00 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Лобань О.І., Тищенко А.І.) рішення від 26.01.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що договір оренди №219-10/2014 від 01.10.2014 є розірваним з 01.07.2015 відповідно до умов договору та чинного законодавства, тому відсутні підстави для його розірвання в судовому порядку. Однак, відповідач не виконав обов'язку з повернення позивачу гарантійного платежу у розмірі 66594,88 грн., як це передбачено умовами договору, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 611, 628, 629, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 235 Господарського кодексу України, ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що орендар, в порушення умов договору, самовільно звільнив об'єкт оренди та жодного разу не ініціював та не направляв орендодавцю акт прийому-передачі об'єкту оренди для його підписання, тому за п.7.7.договору відсутні підстави для повернення гарантійного платежу, також суди не надали правової оцінки природі гарантійного платежу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду без змін.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016 у даній справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Сибіга О.М., Полянський А.Г. Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Відповідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.06.2016, у зв'язку з відпусткою суддів Полянського А.Г., Сибіги О.М. визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Кравчук Г.А.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 01.10.2014 ТОВ Рекламно-інформаційна агенція "АММ" (орендар) та ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський" (орендодавець) уклали договір оренди (нежитлового офісного приміщення) №219-10/2014, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею - 280,14 кв.м., що знаходяться на 4 поверсі будівлі (літ. Г), розташованої в м. Києві по вул. Старокиївська, №10 (далі - будівля).

Відповідно п.3.1. договору передача об'єкту оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін у строк до 01.10.2014 включно, але в будь-якому випадку не раніше отримання орендодавцем від орендаря гарантійного платежу, визначеного п. 4.4. договору.

01.10.2014 сторони склали акт прийому-передачі об'єкту оренди загальною площею 280,14 кв.м. на 4-му поверсі будівлі, за яким об'єкт оренди відповідає плану, зазначеному в додатку №1 до договору. Акт підписано орендарем та поставлено печатку, також поставлена печатка орендодавця.

Статтею 4 п.п. 4.1.1, 4.2.1 та п.4.4. договору сторони обумовили, що ціна орендної плати за користування об'єктом оренди, з урахуванням ПДВ, за місяць складає всього 41180,58 грн. Ціна послуги за утримання об'єкта оренди, з урахуванням ПДВ, за місяць 25414,30 грн. Орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця платежі, зазначені у пп. 4.1. та 4.2. цієї статті, з розрахунку за один місяць з урахуванням ПДВ, сума яких встановлюється як гарантійний платіж, до підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання цього договору.

Як встановлено господарськими судами сума гарантійного платежу, визначеного пунктом 4.4. договору, склала 66594,88 грн. Зазначена сума гарантійного платежу сплачена позивачем на рахунок відповідача 03.11.2014.

Строк дії договору, відповідно п.10.1. договору, визначено до 01.10.2015 включно.

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що договір може бути достроково припинений з ініціативи орендаря за умови сплати орендарем всіх рахунків, виставлених орендодавцем згідно умов договору та всіх платежів відповідно до умов цього договору. Орендар повідомляє про це іншу сторону за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії договору, якщо інше не передбачено цим договором. У випадку недотримання орендарем строків повідомлення орендодавця про дострокове припинення договору з ініціативи орендаря, гарантійний платіж, сплачений орендарем згідно пункту 4.4. договору, орендарю не повертається.

Предметом позову у дані справі є вимоги ТОВ Рекламно-інформаційна агенція "АММ" до ТОВ "Бізнес-центр "Брест-Литовський" про розірвання договору оренди (нежитлового офісного приміщення) №219-10/2014 від 01.10.2014 та стягнення (повернення) 66594,88 грн. гарантійного платежу.

Відповідно ч.ч.1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч.ч.1 та 3 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Як встановлено господарськими судами орендар, як це передбачено пунктом 10.4 договору, листом від 23.04.2015 вих. №23-04-2015/АММ повідомив орендодавця про розірвання договору оренди та припинення його дії з 01.07.2015 (тобто більш ніж за два місяці), та просив прийняти приміщення згідно умов договору та акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди №219-10/2014 від 01.10.2014 в судовому порядку, оскільки позивач вчинив всі необхідні та передбачені умовами договору дії щодо розірвання спірного договору, більше ніж за два місяці повідомив орендодавця про розірвання договору оренди, тому відповідно ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України та положень п. 10.4. договору, договір оренди №219-10/2014 від 01.10.2014 є розірваним з 01.07.2015.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 66 594,88 грн. гарантійного платежу, то господарські суди дійшли висновку про їх задоволення враховуючи наступне.

Як вказувалось вище сторони п.4.4. договору передбачили, що у випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря, кошти перераховані ним в рахунок сплати гарантійного платежу, повертаються в частині, що залишиться після виконання, у разі необхідності, орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати, витрат з утримання об'єкту оренди, компенсаційних виплат за пошкодження, псування об'єкту оренди та інших, передбачених договором платежів.

У відповідності ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарськими судами встановлено, що відповідно п.7.7. договору у випадку самовільного звільнення орендарем об'єкту оренди без узгодження з орендодавцем або відмови орендаря підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди факт самовільного звільнення об'єкту оренди підтверджується актом про звільнення об'єкту оренди, складеним комісією у складі представників орендодавця та незалежної особи. У випадку, зазначеному у даному пункті, гарантійний платіж, внесений орендарем згідно умов даного договору, не повертається.

За п. 7.3. договору сторони зобов'язані за місяць до закінчення строку дії цього договору, при відсутності згоди сторін про продовження цього договору або при достроковому його розірванні, створити спільну комісію для огляду об'єкта оренди з метою його подальшого прийняття. За наслідками огляду об'єкта оренди сторони складають та підписують акт огляду. Повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди або у зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) договору оформлюється актом прийому-передачі об'єкту оренди, що складається та підписується представниками сторін, в день закінчення строку оренди або в день дострокового припинення договору.

Як встановлено господарськими судами в матеріалах справи наявні належні докази надіслання позивачем відповідачу повідомлення про дострокове припинення договору оренди, як це передбачено пунктом 10.4. договору за два місяці до запланованої дати його припинення. Однак відповідач, як орендодавець, протягом цього періоду не вчинив жодних дій, які б свідчили про виконання ним вимог пункту 7.3. договору щодо створення за місяць до закінчення строку дії цього договору спільної комісії для огляду об'єкта оренди з метою його подальшого прийняття, так і прибуття на об'єкт оренди в день дострокового припинення договору з метою оглянути приміщення та скласти і підписати відповідний акт приймання-передачі майна з оренди, як про це просив позивач в повідомленні від 23.04.2014 про дострокове припинення дії договору.

Господарські суди дійшли висновку, що оскільки акт про звільнення об'єкту оренди складений відповідачем 01.07.2015 в односторонньому порядку без повідомлення позивача про проведення огляду об'єкту оренди та без запрошення до такого огляду, тому він не може бути прийнятий судом до уваги у якості належного та допустимого доказу самовільного звільнення позивачем орендованого приміщення та здійснених зазначених у ньому перепланувань. Також господарські суди встановили, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування у позивача перед відповідачем будь-якої заборгованості за договором.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 66594,88 грн. гарантійного платежу є доведеними та обґрунтованими.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/30379/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Г.А. Кравчук