ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 910/21335/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідач суддівАкулової Н.В. Самусенко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я Українина рішення від на та постанову відГосподарського суду міста Києва 17.11.2015 Київського апеляційного господарського суду 16.03.2016у справі господарського суду№ 910/21335/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД"доМіністерства охорони здоров'я Українипростягнення 678 286,37 грн.за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Мовіле О.С.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/21335/15 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді: Чорна Л.В., Руденко М.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" (позивач) до Міністерства охорони здоров'я України (відповідач) задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Міністерства охорони здоров'я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" 678 286, 37 грн. - інфляційних втрат. На відповідача покладено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Міністерство охорони здоров'я України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 613, 625 Цивільного кодексу України, статей 220, 221 Господарського кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 у справі № 910/21335/15 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Дунаєвська Н.Г.) прийнято касаційну скаргу до провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/21335/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Самусенко С.С.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2013 між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та ТОВ "Вектор Фарма" (змінено назву ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД") (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 30/13/188/21-24, відповідно до якого постачальник зобов'язався у 2013 році поставити інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні, зазначені в специфікації, а замовник - оплатити такий товар на умовах цього договору. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Централізована закупівля лікарських засобів та виробів медичного призначення для закладів охорони здоров'я для забезпечення лікуванням хворих із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями". Товар постачається уповноваженому підприємству відповідача, Державному підприємству для постачання медичних установ "Укрмедпостач" (Уповноважене підприємство), з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Сума цього договору становить 86 516 496,00 грн., без ПДВ, сума може бути зменшена за взаємною згодою сторін. (п. 3.1. та п. 3.2. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад Уповноваженого підприємства, за повідомленням Уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Специфікацією до договору сторонами погоджено предмет закупівлі, назви товарів, його виробників, кількість та ціну товарів.

Додатковою угодою № 1 від 26.07.2013 до договору сторонами внесено зміни до Специфікацій (Додаток № 1) та графіку поставок (Додаток № 2).

Додатковою угодою № 2 від 24.12.2013 до договору сторонами внесено зміни до Специфікацій (Додаток № 1) та графіку поставок (Додаток № 2) і викладено їх в новій редакції та в пункт 3.1. договору внесено зміни та зазначено, що сума цього договору становить 86 516 111,00 грн., без ПДВ".

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2013 до договору сторонами продовжено дію договору до 01.06.2014.

Додатковою угодою № 4 від 28.05.2014 до договору сторони виклали пункт 7.14. договору в наступній редакції: "Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи виконання зобов'язань щодо поставки та оплати товару на суму 7 293 402,00 грн., без ПДВ, у 2014 році.".

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 7 293 402,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № ВН-0004 від 31.01.2014 на суму 7 192 890,00 грн., № ВН-0008 від 10.02.2014 на суму 100 512,00 грн.

Відповідачем проведено розрахунок за отриманий товар на загальну суму 7 293 402,00 грн., а саме: платіжним дорученням № 6192 від 02.06.2014 на суму 100 512,00 грн.; платіжним дорученням № 6193 від 02.06.2014 на суму 7 192 890,00 грн., платежі проведено 03.06.2014 згідно з відмітками банку на платіжних дорученнях.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат, мотивуючи позовні вимоги порушенням строків, у які мало бути здійснено оплату товару відповідно до умов договору.

Судами попередніх інстанцій з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується поставка товару. Оплата поставленого товару проведено відповідачем 03.06.2014, тобто мало місце прострочення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив викона ння грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з ураху ванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2011 № 07/238-10).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача щодо бюджетного фінансування, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446).

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 910/21335/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Акулова

С. Самусенко