ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року № 904/10863/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Гончарук К.І. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 р. у справі№ 904/10863/15за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України доУправління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11 856.18 грн. ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 11 856,18 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. (головуючий - Коваль Л.А., судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, відповідно до полісу № ВС/5126884 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 00 год. 00 хв. 27.02.2009 року до 26.02.2010 року включно, виданого ЗАТ СК "Кредо-Класик" застрахована відповідна цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 щодо транспортного засобу ВАЗ - 21213, номерний знак НОМЕР_1. Тип договору - третій (а.с. 17, т. 1).

Згідно довідки Лубенської окремої роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 16.10.2009 року, вих. № 1107 19.08.2009 року о 5 год. 10 хв. на 187 км + 450 м автодороги Київ-Харків водій автомобіля Шкода Фабія, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 відволікся від керування та допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ - 21213, державний номер НОМЕР_2, який рухався попереду в попутному напрямку та яким керував водій ОСОБА_4.

Автомобіль Шкода Фабія, номерний знак НОМЕР_3 належить Управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, м. Дніпропетровськ; водій - ОСОБА_5, перебував у тверезому стані.

Автомобіль ВАЗ - 21213, номерний знак НОМЕР_2, який пошкоджено, належить ОСОБА_6, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВС № 5126884, строк дії з 27.02.2009 року до 26.02.2010 року, виданий ЗАТ СК "Кредо-Класик"; водій ОСОБА_4, перебував у тверезому стані.

Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль ВАЗ - 21213, номерний знак НОМЕР_2 отримав такі технічні пошкодження: деформовано кришку багажника, задній бампер, ліве крило заднє, дах; розбито скло кришки багажника, задній лівий ліхтар, розірвано заднє ліве колесо.

Стан проїзної частини дороги та наявність дорожніх знаків: знаки згідно ДСТУ, стан проїзної частини задовільний;

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 2, 3 (б) Правил дорожнього руху України. За порушення п.п. 2, 3 Правил дорожнього руху України на водія ОСОБА_5 складено адміністративний протокол № Ві 016255 від 19.08.2009 року, який направлено до суду.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2009 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні ДТП, а саме у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 14, т. 1).

Цивільно-правова відповідальність як власника транспортного засобу - автомобіля Шкода Фабія, номерний знак НОМЕР_3, яким є Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, так і водія, який керував цим транспортним засобом, - ОСОБА_5 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

27.10.2009 року ОСОБА_6 подала до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу ВАЗ 21213 з номерним знаком 497-08 СК під час дорожньо-транспортної пригоди 19.08.2009 року на 187 км автодороги Київ-Харків з вини ОСОБА_5 - водія транспортного засобу Шкода Фабія з номерним знаком НОМЕР_3, який не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на дату дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до цієї заяви розмір шкоди складає 13 987, 41 грн. (а.с. 13, т. 1).

Відповідно до звіту про оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку автомобіля ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_1), яка проведена ТОВ "Ресурси Центр" (має право на виконання робіт по незалежній оцінці на підставі сертифікату № 5418/07 від 25.01.2007 року, кваліфікаційного сертифікату НОМЕР_4 від 30.05.2001 року), підписаного оцінювачем ОСОБА_7, який відповідно до власної заяви є оцінювачем, що працює в ТОВ "Ресурси Центр", займається практичною оціночною діяльністю з 2001 року (сертифікат НОМЕР_4 від 30.05.2001 року; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.09.2005 року за НОМЕР_5), та підписаного заступником директора ТОВ "Ресурси Центр" - Дузь-Крятченко С.А., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 21.08.2009 року становить 13 987, 41 грн. (з урахуванням ПДВ - 20%) (а.с. 18-31, т. 1).

01.12.2009 року Моторним (транспортним) страховим бюро України видано наказ № 3068 "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_6", яким вирішено виплатити на рахунок отримувача - ОСОБА_6 без врахування ПДВ кошти у сумі 11 656, 18 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 12, т. 1).

Кошти були перераховані за платіжним дорученням від 01.12.2009 року № 4552 (а.с. 10, т. 1).

За платіжним дорученням від 17.11.2009 року № 4308 позивачем було перераховано на користь ПП ОСОБА_9 200, 00 грн. за послуги аварійних комісарів згідно рахунку № 13/10 від 26.10.2009 року, без ПДВ (а.с. 11, т. 1).

Підпунктом а) пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду (регламентна виплата) на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Також право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, звернутися із зворотною вимогою (регресом) до винної особи, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, передбачено ч.1 ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язання перебіг позовної давності в три роки починається від дня виконання основного зобов'язання (в цьому випадку - здійснення регламентної виплати).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на перехід до позивача на підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" права вимоги у межах фактичних витрат виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахованому транспортному засобу заподіяно шкоду, сталася 19.08.2009 року, страхове відшкодування позивачем здійснено 01.12.2009 року, відповідно, загальний строк позовної давності у три роки щодо заявлених позовних вимог сплив у грудні 2012 року, а позивач з позовом до суду звернувся 14.12.2015 року, тобто поза межами вказаного строку.

Апеляційний господарський суд, зазначивши також про існування між сторонами зобов'язань, які виникли на підставі переходу права вимоги до позивача, вказав, що перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту спричинення шкоди (скоєння ДТП) - 19.08.2009 року, а не з моменту виплати страхового відшкодування. Відповідно, вказаний строк закінчився 19.08.2012 р.

У позивача, як у нового кредитора у зобов'язанні, виникло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, і заявлені ним відповідні вимоги до відповідача щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою страховою компанією страхового відшкодування, є обґрунтованими, але не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом щодо них позовної давності, про застосування якої заявив відповідач (а.с. 42-44, т. 1), а вимоги щодо стягнення оплачених послуг аварійних комісарів у сумі 200 грн., які є складовою загальної суми, заявленої до стягнення, є необґрунтованими, оскільки при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості оплачених послуг аварійних комісарів у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду.

Проте, повністю погодитися з такими висновками неможливо з таких підстав.

Так, загальні норми ЦК України, що регулюють правовідносини страхування (гл.67), не передбачають можливості, підстав та умов виникнення у страховика права зворотної вимоги (регресу), але спеціальний Закон від 01.07.2004 р. № 1961-ІV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який відповідно до ст. 999 ЦК України регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у ст. 38 передбачає право позивача на звернення з регресним позовом до визначеного кола суб'єктів і за наявності передбачених цією статтею умов.

Спірний випадок врегульовано підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 цього Закону, а тому при вирішенні спору мають застосовуватися, окрім вказаної норми, також ст. 1191 ЦК України, ч.6 ст. 261 ЦК України.

Таким чином, перебіг позовної давності розпочався з дня виконання позивачем основного зобов'язання - 01.12.2009 р. і закінчився 01.12.2012 р.

З позовом до господарського суду Дніпропетровської області позивач звернувся 14.12.2015 року, тобто після спливу позовної давності щодо заявлених вимог.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії")

Отже, незважаючи на допущену помилку при застосуванні норм матеріального права, суди прийшли до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення коштів у сумі 11 656,18 грн. в порядку регресу у зв'язку з пропуском позовної давності та у сумі 200 грн. в зв'язку з безпідставністю цих вимог.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що позовна давність відповідно до вимог ч.1 ст. 261 ЦК не спливла, оскільки про порушення своїх прав саме відповідачем (Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці) позивач дізнався лише 25.01.2013 року з рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.01.2013 року, куди позивач звернувся з позовом до ОСОБА_5 і лише у судовому засіданні з розгляду цього позову з'ясувалось, що ОСОБА_5 перебував на дату скоєння ДТП у трудових відносинах з Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці і у справі є неналежним відповідачем, а позов до ОСОБА_5 був поданий вчасно - 28.11.2012 р., не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки грунтуються на неправильному застосуванні ч.1 ст. 261 ЦК України, яка передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Довідка про спірну дорожньо-транспортну пригоду від 16.10.2009 року, вих. № 1107, яка була надана потерпілою особою позивачу при поданні заяви про виплату відшкодування шкоди, містить інформацію про те, що автомобіль Шкода Фабія, номерний знак НОМЕР_3, належить Управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, що свідчить про беззаперечну можливість позивача довідатись про особу, яка порушила його права, при виплаті вказаних коштів, та, відповідно, звернутися з позовом до належного відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що обставини, на які вказував позивач в обґрунтування поважності причин несвоєчасного звернення з позовом до відповідача, не є об'єктивними та такими, що не залежали від волі позивача, і унеможливлювали своєчасне подання позову до відповідача у цій справі, тобто в межах позовної давності; виключно суб'єктивна поведінка позивача, яка полягала у його бездіяльності щодо повноти встановлення обставин, пов'язаних з спірною дорожньо-транспортною пригодою, призвела до звернення з позовом до господарського суду поза межами позовної давності, і поважних причин її пропуску не вбачається.

Отже, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року у справі за № 904/10863/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова