ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 902/1610/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу військової частини А 0215 Міністерства оборони України на рішення та постановуГосподарського суду Вінницької області від 12.01.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі№ 902/1610/15за позовомдержавного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" довійськової частини А 0215 Міністерства оборони України простягнення 15 278, 34 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кожушко Є.О. - за довіреністю;

від відповідача: Шигун Д.Є. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2016 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №902/1610/15 позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Військової частини А 0215 Міноборони України про стягнення 15278 грн 34 коп. інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з військової частини А 0215 на користь державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" 15278 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 1218 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та рішення Господарського суду Вінницької області від 12.01.2016 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.11.2012 року між державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (виконавець) та військовою частиною А0215 (замовник) укладено договір №269/12/340-12 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати у 2012р. послуги, зазначені у специфікації послуг (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 3.1. договору визначено суму договору, яка складає 9336600 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору термін надання послуг: до 20.12.2012р., після одержання письмового повідомлення замовника, передбаченого п. 1.4 договору.

20.12.2012 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 про зміну умов договору від 26.11.2012р. №269/12/340-12 про закупівлю послуг за державні кошти, якою, серед іншого, внесено зміни до п. 3.1 договору в частині суми договору та визначено її в розмірі 3080310 грн. Крім того, п.17 додаткової угоди викладено в новій редакції додаток №1 до договору, згідно із яким виконавець виконує середній ремонт літака Су-24М в обсязі 1 частина 1 підетапу, ціна послуг - 3080310 грн.

Відповідно до п.4.3 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1), розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання протягом 2012 бюджетного року згідно з чинним законодавством, після отримання замовником документів на оплату: рахунку-фактури та акту приймання (етапу) послуг затвердженого виконавцем та замовником.

Пунктом 5.1 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1) визначено, що термін надання послуг до 24.12.2012 р.

Умовами п.5.12 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1) встановлено, що: датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акту приймання (етапу) послуг (Додаток 3) замовником та акту інвентаризації (Додаток 5) виконавцем згідно п.5.16 договору, якщо інше не узгоджено сторонами.

Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами даного договору (5.13 договору).

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами належним чином підтверджено прострочення виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, доводи останнього щодо відсутності в його діях вини, а відтак і підстав для нарахування інфляційних втрат за порушення зобов'язання, судами визнані як безпідставні, оскільки зазначені ним обставини не є підставою для звільнення від відповідальності.

Так, 19.12.2012 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №168 від 19.12.2012р. на суму 3080310 грн., проте, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги здійснив лише 30.12.2013р., про що свідчить виписка про рух коштів по особовому рахунку за період з 30.12.2013р. по 30.12.2013р., в зв'язку з чим йому нараховані інфляційні втрати у розмірі 15 278,34 грн. за період з 01.01.2013 року по 30.12.2013 року.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти щодо оплати послуг по виконанню ремонтних робіт у строки обумовлені сторонами у договорі, враховуючи умови договору, приписи ст. ст. 525, 526, 627, 625 ЦК України, дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 15278,34 грн. інфляційних втрат.

Що стосується доводів скаржника про відсутність підстав для застосування до нього будь-якої відповідальності за порушення строків оплати послуг через відсутність його вини у такому простроченні, у зв'язку з особливістю бюджетного фінансування, то такі доводи правомірно не взяті до уваги судами попередніх інстанцій та відхиляються колегією суддів з огляду на умови договору, приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов'язання.

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони є необґрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військової частини А 0215 Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 12.01.2016 року у справі № 902/1610/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко