ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Справа № 921/466/15-г/3

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Юрченко Я.О.)у справі№ 921/466/15-г/3 Господарського суду Тернопільської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання,за участю представниківпозивачаОСОБА_6,відповідачівОСОБА_4, ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2015 у справі №921/466/15-г/3 відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2015 скасовано та припинено провадження у справі № 921/466/15-г/3.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, ст.ст. 1, 12, 80, 81 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 14.05.2007 ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (продавець), та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (покупець), уклали договір купівлі-продажу обладнання, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю 1/2 частину транспортера для переміщення цегли, преси з виготовлення цегли ФМК-8 та ФМК-21, всього дві штуки, обладнання цегельного заводу, яке знаходиться за адресою: вулиця Зацерковна, 1а, в селі Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт продажу, сплатити ціну продажу і виконати умови, що визначені в цьому Договорі.

На час укладення спірного договору і ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були зареєстровані як фізичні особи - підприємці.

Скасовуючи рішення місцевого суду та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що спірний договір укладений двома фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а тому вирішення спору про визнання його недійсним господарським судом не відповідає вимогам ст. 1 та ст. 12 ГПК України.

За висновком апеляційного суду, в разі придбання (відчуження) сторонами майна з метою ведення господарської діяльності як в преамбулі договору, так і в розділі "підписи сторін" слід було вказати номери свідоцтв про державну реєстрацію і статус сторін як суб'єктів підприємницької діяльності.

Оскільки сторонами цього вчинено не було, апеляційний суд дійшов висновку, що спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007 не підвідомчий господарському суду в силу ст.ст. 1, 12 ГПК України.

Колегія суддів з вказаним висновком апеляційного суду не погоджується, виходячи з такого.

Як встановлено обома судами, на час укладення спірного договору і ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були зареєстровані як фізичні особи - підприємці.

При цьому висновок апеляційного суду про те, що сторони в преамбулі договору та в розділі "підписи сторін" мали вказати номери свідоцтв про державну реєстрацію і статус сторін як суб'єктів підприємницької діяльності не ґрунтується на вимогах закону, адже господарське законодавство не містить такої вимоги.

Як зазначено у п. п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 1 ГПК України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Встановивши, що сторони є суб'єктами підприємницької діяльності та у встановленому порядку набули такого статусу, укладений ними спірний договір містить ознаки господарського, місцевий суд дійшов правильного висновку, що даний спір підлягає вирішенню в господарських судах України.

Окремо колегія суддів відзначає, що постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 у справі № 6/112-2070 про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007, що є предметом спору у даній справі, також встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є суб'єктами підприємницької діяльності та у встановленому порядку набули такого статусу, укладений ними спірний договір містить ознаки господарського, а тому даний спір підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як зазначено у абз. 1 п. 5 та абз. 5 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", суд апеляційної інстанції припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України лише у разі помилкового порушення апеляційного провадження. Апеляційне провадження у справі може бути припинено лише з підстав, зазначених у п. 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України (господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в апеляційного суду не було фактичних та процесуальних підстав для припинення провадження у справі та скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого суду та припинено провадження, підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для припинення апеляційного провадження апеляційним судом не встановлено, справа підлягає направленню до цього суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 921/466/15-г/3 скасувати, а справу направити до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 по суті.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до держаного бюджету України 1.461,60 грн. судового збору.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова