Постанова ВГСУ від 22.02.2016 року у справі №917/2587/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Справа № 917/2587/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплоенерго"на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 23.06.2015та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№917/2587/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомКомунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської радидоКомунального підприємства "Теплоенерго"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кременчуцька міська радапроврегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014, та внесення змін до договоруза участю представників сторінвід позивача:Дрозд О.В.від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014, та викладення спірних пунктів вказаного договору у відповідній редакції (з урахуванням письмових пояснень до прохальної частини позовної заяви від 27.04.2015 та роз'яснень від 02.06.2015).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2015 (колегія суддів: Погрібна С.В., Гетя Н.Г., Іванко Л.А.) позов задоволено в повному обсязі, викладено спірні пункти договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 у редакції позивача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Тарасова І.В.) рішення суду першої інстанції змінено - викладено п. 2.2 договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 в іншій редакції, а в решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, КП "Теплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто є одночасно виробником та виконавцем вказаних послуг.

У зв'язку із внесеними до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" змінами щодо виконавців у сфері надання житлово-комунальних послуг з метою приведення договірних відносин у відповідність до чинного законодавства України Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради направило 01.12.2014 Комунальному підприємству "Теплоенерго" проект договору на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №1416 від 01.12.2014 (далі - Договір).

01.12.2014 КП "Кременчукводоканал" отримало нарочно від КП "Теплоенерго" підписаний Договір разом із двома примірниками протоколу розбіжностей до Договору, про що у відповідності до ч. 4 ст. 181 ГК України зроблено застереження в Договорі.

КП "Кременчукводоканал" склало та направило КП "Теплоенерго" протокол узгодження розбіжностей від 03.12.2014 до Договору, а 05.12.2014 - уточнений протокол узгодження розбіжностей.

Оскільки сторони не досягли домовленості стосовно врегулювання спірних питань, КП "Кременчукводоканал" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі щодо врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні Договору, та викладення спірних пунктів Договору в його редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 ГК України, згідно з положеннями якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

При цьому в разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Частиною 3 ст. 184 ГК України також передбачено укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів, яке повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 13, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної води та водовідведення віднесено до комунальних послуг. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (який може бути їх виконавцем). Зокрема, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

У силу ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 2 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; а виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

При цьому ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначаючи у ч. 1 істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, у ч. 2 передбачає, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін; однак не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Тобто укладення договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення є обов'язковим у силу закону, а відтак даний переддоговірний спір правомірно переданий на вирішення суду згідно з положеннями ч. 1 ст. 187 ГК України.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що розбіжності між сторонами виникли у зв'язку з тим, що відповідач запропонував: виключити із запропонованого позивачем Договору п.п. 3.10, 3.12, 3.16, 3.17, 3.20, 3.21, 4.7, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.14, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.6, 5.3.7, 6.3; статтю 1 Договору доповнити пунктом 1.4; п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.11, 4.2, 4.4, 4.11, 5.3.1, 5.4.3 Договору викласти в іншій редакції, ніж запропонована позивачем.

Натомість позивач не погодився з пропозицією відповідача та, звертаючись з позовом, вимагає викласти положення Розділу І, п.п. 2.1, 2.2, 3.2, 3.10, 3.11, 3.12, 3.16, 3.17, 3.20, 3.21, 4.2, 4.4, 4.7, 4.11, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.14, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.6, 5.3.7, 5.4.3, 6.3 Договору саме в запропонованій ним редакції.

Дослідивши зміст відповідних пропозицій сторін, суд першої інстанції встановив, що запропоновані позивачем редакції спірних пунктів Договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, а відповідачем не доведено їх невідповідність приписам чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком щодо відповідності вимогам законодавства запропонованих позивачем умов Договору, окрім п. 2.2.

Зокрема, суд апеляційної інстанції з'ясував, що розділ І Договору "Предмет договору" повністю відповідає вимогам чинного законодавства України у сфері надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, а порядок розрахунків викладено в п.п. 3.2, 3.10 Договору. Оскільки ж згідно з положеннями законодавства послуга з централізованого постачання холодної води і водовідведення є єдиною послугою (ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), а окрема послуга з централізованого постачання холодної води для виробництва гарячої води відсутня, то відсутні й підстави для доповнення вказаного розділу Договору пунктом 1.4 в редакції відповідача щодо викладення в додатковій угоді №1 до Договору порядку надання послуги з централізованого водопостачання холодної води для виробництва споживачем послуг централізованого водопостачання для населення, бюджетних установ, інших споживачів та відповідних розрахунків, пов'язаних з цією послугою.

Також недоречним є внесення до п. 2.1 Договору, викладеного в редакції позивача, запропонованих відповідачем змін щодо інформування водоканалом споживача про розмір тарифів письмово "з наданням відповідно оформленою додатковою угодою до цього договору", оскільки постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, є обов'язковими для виконання. А розділом ІІ Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390, передбачено механізм доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад. Пунктом 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець (виробник) повинен у разі зміни тарифів не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляти про це споживачів з посиланням на відповідне рішення.

Зважаючи на викладені обставини відповідності запропонованих позивачем умов Договору вимогам законодавства, що регулює спірні у справі правовідносини та надає сторонам право понад істотні визначати інші умови договору, якщо вони не вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині (окрім п. 2.2 Договору). Такі висновки судів не спростовані відповідачем при зверненні з касаційною скаргою.

Разом з тим позивач запропонував викласти п. 2.2 Договору в редакції, згідно з якою водоканал надає споживачу послуги, визначені п. 1.1 Договору для його господарсько-питних потреб у розмірі встановленого ліміту: 15,89 м3/добу, 476,7 м3/місяць, 5720,4 м3/рік, визначеного розрахунком (паспортом водного господарства), виконаним на підставі опитувальних листів, технічних умов на приєднання, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції чи послуг; розрахунок (паспорт водного господарства) є невід'ємною частиною договору.

Судом першої інстанції з'ясовано, що вказані ліміти встановлені в розрахунку водокористування та водовідведення КП "Теплоенерго" (ЄКО.2012.105-В), отриманому позивачем від відповідача згідно з листом №900 від 04.09.2012 та відкоригованому з урахуванням дії душу протягом 1 години в кінці робочого дня, а не 8 годин, як це вказано в розрахунку.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені у наведеному розрахунку ліміти не враховують весь необхідний об'єм водопостачання теплопостачального підприємства, оскільки вказаний об'єм споживання враховує як технологічні та господарчо-побутові потреби підприємства з урахуванням безповоротного водоспоживання (підживлення мережевої води), так і безповоротні витрати (мережеві витрати), визначені водогосподарським балансом КП "Теплоенерго" та прописані у паспорті водного господарства підприємства. А у зв'язку з внесенням відповідних змін до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо визначення відповідача виконавцем послуг з центрального опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, ним підготовлено новий паспорт водного господарства з урахуванням потреб на гаряче водопостачання, а також технологічних, допоміжних та господарсько-питних витрат з урахуванням втрат води при опаленні та гарячому водопостачанні.

У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність викладення п. 2.2 Договору в редакції, згідно з якою водоканал надає споживачу послуги, визначені п. 1.1 Договору для його технологічних, допоміжних та господарсько-питних витрат та втрат води при опаленні та гарячому водопостачанні, в розмірі лімітів, встановлених погодженим з позивачем Паспортом водного господарства КП "Теплоенерго", який є невід'ємною частиною Договору.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.