ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Справа № 910/22970/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (головуючий суддя Баранець О.М., судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.10.2015 (суддя Сташків Р.Б.)у справі№ 910/22970/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця"простягнення 54.338,91 грн.,за участю представниківпозивачаШирокорадюк А.Ю.,відповідачівПонько Ю.І.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/22970/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015, позов задоволено частково: стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріасистемс" 29,752,29 грн. інфляційних втрат, 1.294,25 грн. 3% річних, 19.807,84 пені, а також 1.017,09 грн. судового збору. В частині стягнення пені у розмірі 3.484,53 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 526, 611, 614, 629 ЦК України, ст. 105 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано факту відсутності вини відповідача у простроченні оплати робіт.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного 18.12.2014 між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником Договору № ПЗ/Ш-142459/НЮ (далі - Договір) позивачем були виконані на користь відповідача будівельно-монтажні роботи (створення волоконно-оптичної лінії зв'язку), що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, а також актом і довідкою про коригування вартості робіт.

Суди, перевіривши розрахунок вартості виконаних позивачем робіт, з урахуванням часткових оплат та коригуванням їх вартості, встановили, що заборгованість відповідача з оплати робіт станом на дату подачі позову становила 75.705,36 грн.

Відповідач у встановлені Договором (п. 4.4) строки заборгованості не погасив, виконання робіт на його замовлення не спростував. Доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності виконаних позивачем за Договором робіт на суму 75.705,36 грн. матеріали справи не містять.

За висновком судів, наявність у відповідача вказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 837, 854 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Враховуючи дату підписання акта виконаних робіт (30.12.2014) та умови Договору щодо строку оплати (протягом семи банківських днів з дати складання акта), відповідач повинен був сплатити вартість робіт в сумі 75.705,36 грн. до 12.01.2015 включно. Відтак, 13.01.2015 є першим днем прострочення виконання зобов'язання, яке тривало до 16.09.2015 включно, оскільки відповідно до наданої суду копії платіжного доручення заборгованість була погашена відповідачем 17.09.2015. Отже, період прострочення склав з 13.01.2015 по 16.09.2015.

При цьому суди вірно зауважили, що не є відкладальною обставиною для оплати (ст. 212 ЦК України), не є простроченням кредитора (ст. 613 ЦК України) та не є перенесенням строків оплати (ст. 854 ЦК України) підписання між сторонами акта коригування вартості робіт, оскільки прострочення оплати робіт настало значно раніше за дату коригування, а тому відповідач повинен був провести оплату та, відповідно, мав право потім вимагати повернення її частини після коригування вартості робіт.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, суди встановили порушення відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором та законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені відповідно до п. 11.4 Договору, на підставі ст. ст. 546, 549 ЦК України, з урахуванням п. 11.5 Договору, ч. 6 ст. 232 ГК України та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань";

- 3% річних та втрат від інфляції за ст. 625 ЦК України за весь час прострочення заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, а тому позовні вимоги про стягнення 29.752,29 грн. інфляційних та 1.294,25 грн. 3% річних підстанво визнано судами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суди зробили перерахунок заявленої позивачем суми пені, враховуючи встановлену дату прострочення, положення п. 11.5 Договору та ч. 6 ст. 232 ГК України, і у межах заявленого позивачем періоду нарахування дійшли обґрунтованого висновку, що до стягнення підлягає сума пені за Договором в розмірі 19.807,84 грн., а тому вимоги про стягнення пені задовольнили частково.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на наведені положення судами підставно відзначено, що наявність наказу Укрзалізниці № 069-Ц від 28.02.2012 (Про порядок здійснення перерахування коштів залізницями контрагентам згідно взятих на себе зобов'язань) не звільняє відповідача від обов'язків, визначених договором підряду № ПЗ/Ш-142459/НЮ від 18.12.2014.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/22970/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова