ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2016 року Справа № 910/19056/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рено"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.12.2015у справі№910/19056/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рено"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"провизнання поруки припиненоюза участю представників сторінвід позивача:Кубрак Ж.Б.від відповідача:Козирь Т.О.від третьої особи:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненою поруки за договором поруки №02-01-10/3 від 11.09.2012. До участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 (суддя Привалов А.І.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 (колегія суддів: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на їх необґрунтованість.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та ТОВ "Агрохолдинг" (позичальник) укладено кредитний договір №02-01-10 від 01.04.2010 (далі - Кредитний договір), який додатковою угодою №5 від 11.09.2012 викладений у новій редакції зі зміною назви на договір про невідновлювальну кредитну лінію №02-01-10 від 01.04.2010.
За умовами Кредитного договору в редакції додаткової угоди №5 від 11.09.2012 банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8170000 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 30.06.2018 і сплатити за користування кредитними коштами проценти в наступному порядку:
- 10,0% річних за період користування з 11.09.2012 до терміну повернення кредиту (пп. а, п.3.1);
- у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, 15,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;
- 15,0% річних за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредиту.
Згідно з п. 2.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №5 від 11.09.2012 видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 11.09.2012 по 30.05.2018 по письмових заявках позичальника за згодою банку. Видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:
- 5270000,00 доларів США - з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору (тобто з 11.09.2012);
- 8170000,00 доларів США - з 01.06.2013.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор), ТОВ "Рено" (поручитель) та ТОВ "Агрохолдинг" (боржник) укладено договір поруки №02-01-10/3 від 11.09.2012 (далі - Договір поруки), згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, за умовами якого надано кредит боржнику в розмірі 8170000,00 доларів США, з виплатою 10,0% річних, у разі порушення пункту 8.3 (пп. b, d, e, f) Кредитного договору - в розмірі 15% річних, у разі порушення п. 8.3. (пп. a, c, g, h, i, j, k, l, ,m, n, o, p, q) Кредитного договору - в розмірі 12% річних, а за користування кредитом з моменту, зазначеного в пп. (б), (в) п. 3.1 Кредитного договору, з виплатою процентів у підвищеному розмірі, строком погашення кредиту 30.06.2018 (згідно графіка пониження ліміту згідно з Додатком №1 до Кредитного договору).
У п. 2.2 Договору поруки встановлено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі за основним боргом, виплаті щомісячних відсотків та підвищених відсотків, виплати комісійної винагороди, сплати неустойки за основним боргом та відсотками, а також по відшкодуванню усіх збитків.
Відповідно до п. 1.3 Договору поруки поручитель засвідчив, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору та згоден з цими умовами. Водночас у п. 4.4 Договору поруки передбачено, що внесення змін та доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем.
У подальшому додатковою угодою №6 від 14.09.2012 (далі - Додаткова угода №6) внесено зміни до п. 2.1 Кредитного договору шляхом викладення його в новій редакції, згідно з якою видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:
- 5670000,00 доларів США - з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору (тобто з 14.09.2012);
- 8170 000,00 доларів США - з 10.10.2012.
Додатковою угодою №7 від 18.02.2013 (далі - Додаткова угода №7) Кредитний договір викладено в новій редакції, зокрема, у п. 2.1 встановлено, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 11.09.2012 до 30.05.2018 за письмовими заявками позичальника за згодою банку; видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту:
- 5670000,00 доларів США - з 14.09.2012;
- 8170000,00 доларів США - з 10.10.2012.
Також Додатковою угодою №7 змінено п. 3.1 Кредитного договору шляхом встановлення таких розмірів процентної ставки:
- 10,0% річних за період користування з 11.09.2012 до терміну повернення кредиту (пп. (а) п. 3.1);
- у разі порушення позичальником строків погашення кредиту 20,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;
- 20,0% річних за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів.
У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ "Рено" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання припиненою поруки за Договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-701цс15).
Водночас порука не припиняється, якщо поручитель надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки.
Також слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. (абз. 7 п. 11 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 за №11).
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п. 1, 4 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 за №6).
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2. ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За вимогами п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 за №55, "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Дослідивши умови укладених між сторонами та третьою особою у справі договорів і додаткових угод, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внесені зміни до Кредитного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності позивача, зокрема, у зв'язку з встановленням нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання третьої особи, що полягає у зміні строків видачі кредитних коштів, унаслідок чого збільшився період плати процентів за користування ними, тоді як у матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем під час укладення Договору поруки встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за Кредитним договором на підставі додаткових договорів.
Не погодившись з вказаними висновками, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 1.1, 2.2 Договору поруки позивач надав згоду на підвищення процентів по кредитному договору та відповідальності за підвищеними відсотками. Однак апеляційний господарський суд безпідставно ототожнив передбачений наведеними нормами обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за виплату боржником, зокрема, підвищених відсотків (у разі порушення строків погашення кредиту тощо) із наданням згоди на зміну розміру таких підвищених відсотків. При цьому суд апеляційної інстанції взагалі залишив поза увагою п. 4.4 Договору поруки, яким чітко визначено необхідність погодження з поручителем змін та доповнень до Кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності.
Також суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив про відсутність збільшення обсягу відповідальності ТОВ "Рено" як поручителя за Договором поруки у зв'язку зі зміною процентної ставки за Кредитним договором у бік збільшення Додатковою угодою №7, оскільки як до, так і після її укладення банк нараховує відсотки за Кредитним договором за ставкою 10% річних, а у матеріалах справи відсутні докази застосування до позивача підвищених відсотків за користування кредитом та порушення третьою особою умов Кредитного договору.
Тобто апеляційний господарський суд виходив з обставин відсутності фактичного застосування підвищеної процентної ставки за Кредитним договором, збільшеної Додатковою угодою №7, не врахувавши викладеної вище правової позиції, згідно з якою відповідальність поручителя збільшується навіть тоді, коли змінені умови основного зобов'язання ще не потягли, але можуть потягти відповідні негативні наслідки для нього.
Протилежних висновків суди дійшли й щодо питання збільшення відповідальності поручителя у зв'язку зі зміною строків видачі кредитних коштів (траншів) Додатковою угодою №6. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана обставина не вплинула на розмір ліміту кредитування, який і за Додатковою угодою №5, і за Додатковою угодою №6 складав 8170000,00 доларів США.
Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що зміна строку користування конкретною сумою кредитних коштів у бік збільшення може мати наслідком збільшення періоду сплати процентів за користування ними з урахуванням передбачених Кредитним договором та відповідними додатковими угодами умов щодо строку (графіку) повернення кредитних коштів. Втім, умови графіку зниження ліміту кредитної лінії до Кредитного договору у відповідних редакціях не були досліджені судами під час розгляду справи зі з'ясуванням обставин щодо передбачених ним строків користування конкретними сумами кредитних коштів, а відтак і періодів нарахування на них процентів.
Тобто судами як першої, так і апеляційної інстанцій належним чином не встановлено, чи потягли внесені Додатковими угодами №6 і №7 зміни у їх системному взаємозв'язку збільшення періодів нарахування процентів за користування кредитними коштами (їх окремими частинами) та, як наслідок, збільшення загальної суми таких процентів, а відтак і відповідальності поручителя.
Більш того господарські суди попередніх інстанцій не в повній мірі виконали вказані вище вимоги до судового рішення щодо його прийняття на підставі дослідження та оцінки належних і допустимих доказів. Зокрема, висновки щодо правовідносин, які склалися між сторонами на підставі Додаткової угоди №6, здійснені судами за відсутності в матеріалах справи копії цієї угоди в повному обсязі. Також судами не досліджено відповідність вимогам ст.ст. 34, 36 ГПК України і ДСТУ 4163-2003 інших приєднаних до матеріалів справи доказів, зокрема, Кредитного договору та додаткових угод до нього, завірених невідомою особою від імені ТОВ "Рено", що не є стороною цих правочинів.
Водночас судами залишено поза увагою, що даний спір по суті стосується припинення зобов'язань за Договором поруки, який є трьохстороннім, однак ТОВ "Агрохолдинг" як одна зі сторін спірного договору залучена до участі в справі лише в якості третьої особи, а не відповідача, тоді як неправильне визначення процесуального статусу відповідної особи може призвести до неправомірного звуження обсягу її процесуальних прав.
Зважаючи на вказані процесуальні порушення та відсутність належного з'ясування викладених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті даного спору не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.
Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 у справі №910/19056/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя О.Євсіков
Судді О.Кролевець
О.Попікова