ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Справа № 906/280/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М, Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: позивача:Братченко А.В. дов. від 03.08.2015 № 09-32/482відповідача:Боднар М.М. дов. від 23.06.2015третьої особи 1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи 3:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи 4:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015у справі№ 906/280/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доПриватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005"; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур"; 3.Публічне акціонерне товариство "Баранівський Райагрохім"; 4. ОСОБА_6;прозвернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1801713,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" про звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами від 13.07.2007 №09-1461/3-1 та від 13.07.2007 №09-1460/3-1 шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, визначеної на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, проведеної на стадії оцінки майна під час здійснення виконавчого провадження. Заборгованість за кредитним договором від 13.07.2007 №09-1459/2-1, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 16.04.2014, становить 241581,64 доларів США, а саме: 182370,88 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 48 832,88 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 1051,39 доларів США - пеня.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (головуючий суддя Коломис В.В., судді Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №09-1459/2-1 від 13.07.2007 перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в загальній сумі 232255,15 доларів США, з яких: основний борг за кредитом - 182370,88 доларів США, борг за відсотками - 48 832,88 доларів США, пеня за простроченим кредитом - 1 051,39 доларів США) звернуто стягнення на предмети іпотеки:

- за Іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007, належний майновому поручителю (Іпотекодавцю) Приватному акціонерному товариству "Ружинський Райагрохім", цілісний майновий комплекс, загальною площею 2072,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Ружин, вул. Свердлова, 61;

- та за Іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007, належний майновому поручителю (Іпотекодавцю) Приватному акціонерному товариству "Ружинський Райагрохім", комплекс - п'ять об'єктів згідно переліку, визначеного в Додатку до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальною площею 1515,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, село Зарудинці, вул. Залізнична, 3-Б.

Визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною предмета іпотеки:

- комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1515,10 кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Зарудинці, вул. Залізнична, 3-Б, яка становить 402426,00 грн., в тому числі ПДВ 80485,20 грн.;

- комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 2072,80 м2, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Свердлова, 61, яка становить 711564,00 грн., в тому числі ПДВ 142312,80 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ружинський райагрохім" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 39669,86 грн. судового збору та 11840,00 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/20727/13 щодо порушення Підприємством "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" своїх зобов'язань за Кредитним договором №09-1459/2-1 від 13.07.2007 щодо своєчасного внесення платежів за цим договором, керуючись приписами статей 5, 7, 11, 33, 41 Закону України "Про іпотеку", статей 525, 526 Цивільного кодексу України визнали наявними правові підстави для звернення стягнення на майно, переданого поручителем (відповідачем) в іпотеку шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах. При цьому початкова ціна майна була визначена судами відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2015 №895/14/523/15-25. Крім того апеляційним судом було відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності з огляду на приписи статей 256, 257 Цивільного кодексу України, положення пункту 6.9 кредитного договору, пунктів 7.9 іпотечних договорів.

Не погодившись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на тому, що апеляційним судом неправильно обчислено строк позовної давності. Також відповідач зауважує на тому, що судами безпідставно відмовлено йому у задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.07.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", банк/позивач) та Підприємством "Тасман" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій Інвалідів України" (правонаступником якого є Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005", позичальник/третя особа-1) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №09-1459/2-1 (далі - кредитний договір), згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4 500 000 гривень (ліміт кредитної лінії), або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 4500000 гривень за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів, на умовах, передбачених кредитним договором, та встановлено остаточну дату повернення кредиту - дванадцяте липня дві тисячі десятого року. Видача кредиту здійснюється банком траншами на умовах, передбачених п.3.9 кредитного договору. У відповідності до п.3.9 кредитного договору зобов'язання банку з надання кредиту позичальнику виникають:

- в сумі 3 050,0 тис. грн. - після укладення цього договору, іпотечного договору нежитлової будівлі, що належить майновому поручителю ТОВ "Шакур", заставною вартістю 2000000,00 грн. та іпотечного договору двох майнових комплексів, що належать майновому поручителю ВАТ "Ружинський райагрохім", заставною вартістю 1850000,00 грн.;

- в сумі 1450,0 тис.грн. - після передачі майновим поручителем ВАТ "Баранівський райагрохім" в іпотеку Банку нежитлових будівель, що належать майновому поручителю ВАТ "Баранівський райагрохім", заставною вартістю 1 850 000,00 грн.

Кредит надавався на поповнення обігових коштів для придбання товару.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, остаточне повернення позичальником отриманих сум кредиту та одночасне зменшення максимального обсягу кредитної лінії здійснюється за наступним графіком:

- 1700000,00 (один мільйон сімсот тисяч) грн. або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 1700000,00 грн. за курсом, встановленим Національним банком України в день повернення коштів - не пізніше "20" травня 2010 року;

- 2000000,00 (два мільйони) грн. або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2000000,00 грн. за курсом, встановленим Національним банком України в день повернення коштів - не пізніше "21" червня 2010 року;

- 800000,00 грн. або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 800000,00 (вісімсот тисяч) грн. за курсом, встановленим Національним банком України в день повернення коштів - не пізніше "12" липня 2010 року.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту неодноразово змінювалася і договором №20-31/86/2-1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору встановлена - 31.07.2013 року.

Згідно Договору про внесення змін та доповнень № 1040 від 24.06.2011 року до Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 09-1459/2-1 від 13.07.2007 за текстом кредитного договору замінено назви ЗАТ "Баранівський райагрохім", ЗАТ "Ружинський райагрохім" замінено на назви ПАТ "Баранівський райагрохім" та ПАТ "Ружинський райагрохім"; змінено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту на 31.07.2013р., змінено графік погашення заборгованості; зменшено розмір процентів за користування кредитом до 20 процентів річних за кредитом, наданим у національній валюті України, до 13 процентів річних за кредитом, наданим у доларах США; встановлено розмір процентів за неправомірне користування кредитом на рівні 30% річних за кредитом, наданим у національній валюті України, 24% річних за кредитом, наданим у доларах США; передбачено частково в якості забезпечення за кредитними зобов'язаннями позичальника оформити договір поруки фізичної особи ОСОБА_6

Пунктами 4.2.1, 4.2.2 кредитного договору зобов'язано позичальника своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, неустойки в порядку, передбаченому цим договором.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, по діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.5.3 договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 13.07.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (позивач/іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Ружинський райагрохім" (відповідач/іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №09-1460/3-1 (з подальшими змінами та доповненнями), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. 13.07.2007 року за реєстровим № 1434, відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є комплекс - п'ять об'єктів згідно переліку, визначеного в Додатку до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальною площею 1515,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, село Зарудинці, вул. Залізнична, З-Б, а саме: вагова, позначена на плані літерою А-1, площею 37,4 кв.м.; службова побутова будівля, позначена на плані літерою Б-1, площею 58,1 кв.м.; склад № 1, позначений на плані літерою В-1, площею 519,3 кв.м.; склад №2, позначений на плані літерою Г-1, площею 892,8 кв.м.; операторська будівля, позначена на плані літерою Д-1, площею 7,5 кв.м.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2004 року серія САА №604687, виданого Виконкомом Зарудинецької сільської ради на підставі рішенні Виконкому Зарудинецької сільської ради від 30 вересня 2004 року №29, зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2004 року, за реєстраційним номером 8086915 (Номер запису: 1098 в книзі: 25), про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації №5196646 від 26.10.2004 року (п.1.3 договору).

Згідно п.3.1.5 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, зокрема, за невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту або його частини відповідно до графіку зменшення кредитної лінії, передбаченого п.2.2. кредитного договору, та/або сплати процентів, та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.5.2 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.5.2.1 цього договору.

Крім того, 13.07.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Ружинський райагрохім" (відповідач) був укладений іпотечний договір №09-1461/3-1 (з подальшими змінами та доповненнями), відповідно до п.1.2 якого предметом іпотеки є цілісний майновий комплекс загальною площею 2072,8кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт Ружин, вулиця Свердлова, 61, та складається з: адміністративного будинку, позначеного на плані літерою А-1, площею 144,7 кв.м.; гаражу, позначеного на плані літерою Б-1, площею 69,6 кв.м.; гаражу, позначеного на плані літерою Г-1, площею 528,7 кв.м.; вбиральні, позначеної на плані літерою В-1, площею 6,5 кв.м.; гаражу-котельні, позначеної на плані літерою Д-1, площею 41,9 кв.м.; прохідної, позначеної на плані літерою Е-1, площею 11,8 кв.м.; тракторної майстерні, позначеної на плані літерою Є-1, площею 1269,6 кв.м.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2004 року, серія САА №993468, виданого Виконкомом Ружинської селищної ради на підставі рішення Виконкому Ружинської селищної ради від 27 листопада 2003 року №124, зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації 13 січня 2004 року, за реєстраційним номером 4348396 (Номер запису: 878 в книзі: 25), про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації №2552330 від 13.01.2004 року (п.1.3 договору).

Порядок і підстави звернення на предмет іпотеки аналогічний умовам, викладеним в іпотечному договорі №09-1460/3-1 від 13.07.2007 року.

Оскільки позичальником порушено умови п.п.2.2, 4.2.1, 4.2.2 кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, банк, керуючись умовами пункту 4.3.4 кредитного договору, в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", направив Підприємству "Тасман" ТОВ "Маріс-2005" та майновим поручителям претензію-вимогу за вихідним №111-1/39/359 від 08.04.2013 про допущені порушення зобов'язань з боку позичальника за кредитним договором та про повне погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентах та пені. В зазначеній претензії банк вимагав сплати заборгованості в термін до 30 квітня 2013 року, в іншому випадку - банк змушений буде звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/20727/13, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р., було визначено, що позивач належним чином виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та надав позичальнику/третій особі-1 кредитні кошти на потреби, визначені договором (сума видачі кредиту (дол. США) - 5 704 794,80 дол. США; сума видачі кредитних коштів (гривневий еквівалент) - 29 601 136,07 грн.).

Натомість Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" в порушення умов кредитного договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки повернув частково, відсотки за їх користування сплатив частково.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2014 у справі №910/20727/13, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" про стягнення 225411,42 дол. США задоволено частково, присуджено до стягнення з Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитом - 182370,88 дол. США, проценти - 32662,66 дол. США, пеню за простроченим кредитом - 1051,39 дол.

За наведених обставин, враховуючи приписи частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності порушення з боку підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" своїх зобов'язань за кредитним договором від 13.07.2007 №09-1459/2-1 в частині своєчасного внесення платежів за договором.

При цьому, як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується розрахунком заборгованості, сума боргу підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" за кредитним договором станом на 31 березня 2014 року становить: основний борг за кредитом - 182370,88 доларів США, борг за відсотками - 48832,88 доларів США, пеня за простроченим кредитом - 1051,39 доларів США, всього 232255,15 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 5113079,48 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога Банку звернути стягнення на предмет іпотеки за договорами від 13.07.2007 №09-1461/3-1 та від 13.07.2007 №09-1460/3-1.

За приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до частини й статті 575 Цивільного кодексу України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В свою чергу, за приписами статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомою майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частинами 1,2 статті 590 Цивільного кодексу врегульовано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За встановлених судами обставин щодо порушення підприємством "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" своїх зобов'язань за кредитним договором №09-1459/2-1, укладення банком договорів іпотеки №09-1461/3-1 та №09-1460/3-1 з відповідачем, який виступив майновим поручителем товариства, враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази сплати основного боргу, заборгованості за відсотками та пенею, колегія суддів підтримує позицію судів першої та апеляційної інстанції про набуття банком права звернути стягнення на предмети іпотеки, які належать відповідачеві, для задоволення своїх вимог в сумі 232 255,15 доларів США.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

У зв'язку з тим, що сторони не узгодили вартість щодо кожного предмету іпотеки, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.12.2014 у справі №906/280/14 була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно з висновком експерта від 29.05.2015 №895/14/523/15-25 ринкова вартість об'єкта оцінки - предмета іпотеки за іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007 року (із змінами та доповненнями), а саме: комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1515,10кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Зарудинці, вул. Залізнична, 3-Б, з урахуванням ПДВ становить: 622,30 м2 х15,98$/м2 х 22,2624грн. + 181041,00грн. = 402426,00 (чотириста дві тисячі чотириста двадцять шість) грн., в тому числі ПДВ 80 485,21грн. Вартість без урахування ПДВ становить 321940,80 грн., курс долара НБУ на дату оцінки 29.04.2015 - 22,2624грн.

Ринкова вартість об'єкту оцінки - предмета іпотеки за іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007 року (із змінами та доповненнями), а саме: комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 2072,80кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Свердлова,61, з урахуванням ПДВ становить 2072,80 м2 х 15,42 $/м2 х 22,2624 грн. = 711564,00 (сімсот одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн., в тому числі ПДВ 142 312,80грн. Вартість без урахування ПДВ становить 569251,20грн., курс долара НБУ на дату оцінки 29.04.2015 - 22,2624 грн.

За приписами частини 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмети іпотеки, визначені договорами від 13.07.2007 №09-1460/3-1 та №09/1461/3-1, шляхом продажу майна на прилюдних торгах з початковою ціною предметів іпотеки, визначеною висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2015 №895/14/523/15-25.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи.

За приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Частиною 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Разом з тим апеляційним судом було встановлено, що при проведенні судової експертизи не було порушено норм, які регламентують порядок призначення і проведення судової експертизи, а висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень в межах своєї компетенції та має обґрунтовані відповіді, що вказує на безпідставність проведення повторного дослідження. Відтак апеляційним судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Зважаючи на те, що висновок судового експерта Смоколіної Л.В. від 04.09.2015, про який йдеться і в касаційній скарзі, був виконаний вже після винесення рішення судом першої інстанції, наведене унеможливило для апеляційної інстанції дослідження та надання оцінки згаданому висновку у якості доказу.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини щодо повноти та належності висновку експерта від 29.05.2015 №895/14/523/15-25, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про дефекти форми та змісту цього висновку як такі, що зводяться до намагання надати іншу оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що, в свою чергу, виходить за межі повноважень касаційної інстанції, визначених статтею 1115 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги про неправильне визначення апеляційним судом строку позовної давності, і як наслідок, неправильне застосування судом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, складає три роки. При цьому положення частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України дозволяють збільшити встановлений законом строк позовної давності шляхом укладення відповідного договору у письмовій формі.

Надаючи оцінку умовам кредитного договору та договорів іпотеки, судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що пунктом 6.9 кредитного договору, пунктами 7.9 іпотечних договорів від 13.07.2007 року №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 сторонами встановлено строк позовної давності у 10 років. Водночас 06.03.2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (позивач) та Підприємством "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" (третя особа-1) був укладений договір №20-31/86/2-1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, яким п.2.2 кредитного договору викладено в наступній редакції: "Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 31.07.2013 року", та визначено графік повернення позичальником отриманих сум кредиту. За наведених обставин суд дійшов висновку, що строк позовної давності спливає 31.07.2023.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі №906/280/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова