ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 922/1348/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року у справі № 922/1348/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до комунального підприємства "Жилкомсервіс", Департаменту житлового господарства Харківської міської ради та Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 197 760 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 13.12.2013 року № 28-0199-РМ2-12-00186 страхове відшкодування в сумі 197 760 грн., позивач набув права зворотної вимоги до винної особи у розмірі сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року було залучено до участі у справі інших відповідачів Департамент житлового господарства Харківської міської ради та Харківську міську раду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року (судді: Медуниця О.Є., Білецька А.М., Хачатрян В.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третьої особи до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13 грудня 2013 року між ПрАТ "Страхова компанія "українська страхова група" (страховиком) та ОСОБА_5 (страхувальником) було укладено договір добровільно страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-РМ2-12-00186.

Відповідно до договору був застрахований транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування.

Пунктом 2.1.1 договору добровільного страхування визначено страхові ризики, серед яких, зокрема, ризик пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання (далі - ДО) внаслідок протиправних дій третіх осіб, не пов'язаних із незаконним заволодінням транспортного засобу (пп. "в" п. 2.1.1 договору), та ризик стихійного лиха пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його ДО внаслідок самовільного падіння предметів (пп. "г" п. 2.1.1 договору).

18.02.2016 року ОСОБА_5 звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що 16 лютого 2015 року його транспортний засіб було пошкоджено в результаті "обвалу стіни" з будинку АДРЕСА_1, внаслідок чого страхувальнику було задано матеріальної шкоди.

Вартість такої шкоди (вартість відновлювального ремонту) згідно звіту № 31/02/15 "Про оцінку колісного транспортного засобу" складає 198 246,18 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування позивачем на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 18.02.2015 року, страхового акту від 25.03.2015 року № ПССКА-4520, розрахунку суми страхового відшкодування від 23.03.2015 року, за платіжним дорученням від 23.03.2015 року № 5766 сплатило на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 197760 грн.

У розрахунку суми страхового відшкодування від 25.03.2015 року зазначено, що до суми страхового відшкодування включено вартість відновлювального ремонту, в тому числі вартість деталей, що замінюються 177267,18 грн.; вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту 5049 грн.; вартість ремонтних робіт 15930 грн..

В рахунку на оплату №АДСЧТ01928 від 25.02.2015 року, складеному ТОВ "Автодом Харків", визначено вартість робіт, зокрема, за зняття/встановлення, фарбування бампера переднього; заміни фари, капота; заміни та пофарбування даху; зняття/встановлення панелі передньої, сидіння заднього; зняття/встановлення скла лобового; заміна заднього скла; ремонт, фарбування передніх дверей; ремонт, фарбування переднього крила; фарбування заднього крила; заміна впускного колектора; зняття/встановлення форсунок, зняття/встановлення корпусу повітряного фільтра; встановлення/зняття дросельної заслонки.

Разом із тим, в протоколі огляду місця події від 17.02.2015 року, складеного за фактом звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів, слідчим Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, зазначено, що оглядаючи автомобіль, на даху виявлено наскрізний отвір трикутної форми, лобове скло повністю розбито, а інших будь-яких пошкоджень автомобіля не виявлено.

За висновком Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 20.02.2015 року та рапортом начальнику Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 17.02.2015 року в чергову частину відділу надійшло повідомлення оператора, що за адресою: АДРЕСА_1 пошкоджено автомобіль. Прибувши на місце, черговим нарядом було встановлено, що черговий наряд міліції викликав гр. ОСОБА_5, який пояснив, що 17.02.2015 року біля 10:00 год. за місцем проживання виявив пошкодження власного автомобіля.

Виявити свідків та очевидців за даним фактом, а також встановити особу, причетну до пошкодження автомобіля, не виявилось можливим.

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, яку він вважає відповідальною за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові про стягнення страхового відшкодування виходили з недоведеності вини відповідачів у настанні страхового випадку та їх обов'язку нести відповідальність за завдану шкоду власнику транспортного засобу, в тому числі і відшкодовувати її в порядку регресу.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки - у межах фактичних затрат.

Разом з тим, за ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи, зокрема, протокол огляду місця події, не містять даних щодо причин заподіяння шкоди транспортному засобу страхувальника, що унеможливлює встановлення винної особи, з кола осіб, залучених відповідачами за поданим позовом, яка має відповідати за завдану шкоду.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу не підлягає задоволенню, є законним і обгрунтованим, оскільки не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідачів у завданні шкоди майну страхувальника.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко