ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 914/880/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: не з'явився не з'явився Хорс К.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Буського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс"на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 14 червня 2016 р. Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 р.у справі№ 914/880/16за позовомкерівника Радехівської прокуратури в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради доБуського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс"про відшкодування шкоди у розмірі 50 933,49 грн. ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. прокурор в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 50 933,49 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу самовільною вирубкою дерев на землях лісового фонду, постійним лісокористувачем яких є відповідач.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2016 р. (суддя Горецька З.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. (головуючий - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено. Стягнуто з Буського дочірнього лісогосподарського підприємства (надалі - Буське ДЛП) "Галсільліс" до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30% - 15280,05 грн., до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради в розмірі 20% - 10186,69 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету Кізлівської сільської ради Буського району Львівської області в розмірі 50% - 25466,75 грн. шкоди із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

В касаційній скарзі відповідача, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, Буське ДЛГП "Галсільліс" є підприємством, що створене обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Галсільліс" з метою ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування. На переданих йому землях лісового фонду підприємство здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів. До основних видів діяльності підприємства відноситься, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних порубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу; охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду (ст.ст. 1.1, 2.1, 2.2.5 статуту підприємства, а.с.69-77, том 1).

Згідно з державним актом на право постійного лісокористування від 25.09.2008р., планом меж земельної ділянки, що міститься на звороті вказаного акта (а.с. 81, том 1), планово-картографічними матеріаліалами до матеріалів лісовпорядкування (а.с. 113, том 1), довідки Буського ДЛГП "Галсільліс" (а.с. 20, том 1) та актом приймання-передачі обходу від 12.07.2012р. (а.с. 45, том 1) Буське ДЛГП "Галсільліс" є постійним користувачем земельних ділянок лісового фонду, зокрема, кварталів 43 та 46 обходу №12, що знаходиться на території Кізлівської сільської ради Буського району Львівської області.

Актом раптової ревізії лісового обходу №12 Буського ДЛГП "Галсільліс" з додатками (а.с. 27-29, том 1), яка проводилася згідно наказу директора Буського ДЛГП "Галсільліс" №17 від 25.06.2015 р. (а.с. 21, том 1), підтверджується, що в ході проведення ревізії, яка проводилась на кварталах №№ 43-46, 63, 72, 73, було виявлено незаконні рубки 32 дерев загальною кубомасою 28,30 м. куб. на загальну суму 91347,48 грн. У польовій переліковій відомості та розрахунку від 01.07.2015р. до акту проведеної раптової ревізії встановлено конкретні місця незаконних рубок (квартали №№ 43, 46, 72, 73), породу, кількість, діаметр, об'єм зрубаних дерев, а також суму завданих збитків. При цьому, в межах кварталів №№ 43, 46 було зафіксовано самовільно зрубані дерева в кількості 17 одиниць на суму збитків 50933,49 грн.

Раптова ревізія проводилась посадовими особами Буського ДЛГП "Галсільліс", а саме: директором Гаркотом І.Ф., головним лісничим Кузіною В.В., інженером лісових культур Стецюком С.Т., майстром лісу Гапуном М.А., в присутності лісника ОСОБА_8

Вироком Буського районного суду Львівської області від 14.08.2015 р. у справі №440/1113/15-к, який набрав законної сили, встановлено, що у період з квітня по червень 2015 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_8 (працюючи відповідно до наказу №47 від 16.07.2012 р. на посаді лісника обходу №12 Буського ДЛГП "Галсільліс"), допустив незаконну рубку невстановленими особами 17 дерев, з яких 2 - породи вільха, 15 - породи дуб на загальну суму 91 347,48 грн. у кварталах №№ 43 та 46 Буського ДЛГП "Галсільліс", що спричинило тяжкі наслідки для власника майна в особі Буського ДЛГП "Галсільліс" та навколишньому природному середовищу на території Буського району. ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197 КК України і призначено йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт

Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, взяв до уваги встановлені вироком суду обставини в частині факту спричинення шкоди, її розміру та особи, яка винна у такому спричиненні (працівник Буського ДЛГП "Галсільліс" ОСОБА_8.).

При цьому суди правильно виходили з того, що відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Оскільки законодавством на відповідача покладено обов'язок охорони лісів від самовільних рубок, актом раптової ревізії лісового обходу №12 Буського ДЛГП "Галсільліс" підтверджено факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених лісів на території кварталів №№ 43, 46 лісництва, що знаходяться на території Кізлівської сільської ради, що призвело до незаконної порубки лісу, з вказаного акту вбачається розмір заподіяної шкоди, вироком Буського районного суду Львівської області від 14.08.2015 р. у справі №440/1113/15-к встановлено вину посадової особи відповідача - лісника ОСОБА_8 у допущенні вчинення невстановленими особами незаконної рубки лісу, на виконання вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, то суди прийшли до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора.

Доводи касаційної скарги про неможливість застосування такс, визначених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р. є безпідставними, оскільки відповідно до ст.91 Лісового кодексу України, розмір збитків, завданих лісовому господарству, визначається за затвердженими таксами і методиками, а додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р., визначає такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, про що було зазначено апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги відповідача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. і не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Буського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 14 червня 2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 р. у справі за № 914/880/16 - без змін.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Вовк

І. Кондратова