Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №914/1290/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 914/1290/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників:позивачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)відповідачаДанілін С.В. дов. від 13.06.2016розглянувши матеріали касаційної скаргиВиконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016у справі№914/1290/16 господарського суду Львівської областіза позовомКомунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго"доВиконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області простягнення 256436,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Перемишлянитеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Бібрської міської ради про стягнення 256436,60 грн. заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем за надані послуги з теплопостачання, зокрема за листопада, грудень 2014 року, січень-квітень, а також жовтень-листопад 2015 року на загальну суму 2564236, 60 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2016 (суддя Щигельська О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Хабіб М.І.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на користь Комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" 256436,60 грн. основного боргу та судові витрати.

Судові рішення мотивовані статтями 11, 509, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та статтями 193, 229, 275 Господарського кодексу України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2016.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Виконавчий комітет Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 34, 82 Господарського процесуального кодексу України, статей 39, 40, 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі, зупинено виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2016 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.12.2016 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 між Комунальним підприємством "Перемишлянитеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Виконавчим комітетом Бібрської міської ради (споживач) було укладено договір №20/2 про постачання теплої енергії в гарячій воді, відповідно до пункту 1.1 якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання надавати споживачеві послуги з постачання водяної пари і гарячої води (постачання гарячої води і теплової енергії для централізованого опалення 40.30.1) обсягом 182,8 Гкал на загальну суму 230000,00грн, а споживач - оплачувати отримані послуги за встановленими відповідними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що обсяги постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (послуги з теплопостачання) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.

05.02.2013 сторонами підписано також додаткову угоду №1 до договору, якою зменшено обсяги закупівлі послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами). Таким чином, загальна сума договору склала 195697, 02грн.

Згідно пункту 7.3 договору, споживач здійснює щомісяця оплату за теплову енергію, спожиту протягом поточного місяця, не пізніше 15-го числа наступного місяця. У пункті 7.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 (пункт 11.1 договору).

Додатковим договором № 1 від 24.01.2014 про внесення змін та доповнень до договору № 20/2 від 05.02.2013 передбачили, що ціна договору на 2014 рік становить 46000, 00 грн. Додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.03.2014.

Також, в матеріалах справи міститься договір № 20/2 від 11.03.2014 про надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (постачання гарячої вони і теплової енергії для централізованого опалення), укладений позивачем та відповідачем, згідно пункту 1.1 якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання надавати споживачеві послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (послуги з теплопостачання) в потрібних йому обсягах (на загальну суму 53500, 00 грн.), а споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими відповідними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014 (п. 11.1 договору).

Решту умов договору є ідентичними з договором від 05.02.2013.

В обох договорах містяться умови про можливість пролонгації договору у разі відсутності заперечень (пункт 11.4).

Також з обох договорів вбачається, що теплова енергія постачалась до дитячого садочка по вул. Уляни Кравченко, 4, м. Бібрка.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначав про несплату відповідачем за надані послуги з теплопостачання, зокрема, за листопада, грудень 2014 року, січень-квітень, а також жовтень-листопад 2015 року на загальну суму 2564236, 60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із доведеності матеріалами справи заборгованості відповідача за теплову енергію в гарячій воді, поставлену на підставі договору №20/2 від 05.02.2013 до об'єкта відповідача протягом листопада, грудня 2014 року та за період з січня по квітень та з жовтня по листопад 2015 року в розмірі 256436, 60 грн.

Суди відхилили доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості актів, якими підтверджено безперебійне постачання теплової енергії до дитячого садочку через їх підписанням завідуюча дитячим садком ОСОБА_5, яка не думку відповідача, була не уповноваженою особою, оскільки згідно з пунктом 12.2 договору відповідальним за теплове господарство призначено ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6, як особу відповідальну за теплове господарство споживача, визначено лише в одній з копій договору №20/2 від 05.03.2013, ні поданий позивачем примірник договору, ні матеріали справи не містять таких відомостей.

Водночас, судом встановлено що згідно з відомості з ЄДРПОУ керівником об'єкта споживача, до якого здійснюється постачання теплової енергії за договором - дошкільного навчального закладу "Сонечко", є ОСОБА_5, відтак суди дійшли висновку, що акти про безперебійне постачання теплової енергії підписані повноважною особою, а визначену в них кількість днів безперебійного постачання покладено в основу розрахунків за поставлено теплову енергію.

Крім того, суди відхилили доводи відповідача про відсутність підстав для оплати за поставлену теплову енергію, у зв'язку з припинення строку дії договору, оскільки згідно з пунктом 11.4 договору договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін, водночас в матеріалах справи немає письмової заяви відповідача про припинення договору.

Також судом відхилено доводи відповідача, що зазначений пункт 11.4 суперечить нормам Закону України "Про здійснення державних закупівель" через те, що на момент виникнення спірних правовідносин особливості постачання теплової енергії, придбаної за державні кошти, регулювались Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", згідно з яким без застосування процедур закупівель, передбаченими Законом України "Про здійснення державних закупівель", замовник здійснює закупівлі товарів, робіт, послуг, якщо ціни (тарифи) на них затверджені відповідними державними колегіальними органами, і, як встановлено судом, такі тарифи на послуги теплопостачання до бюджетних установ встановлені розпорядженнями Перемишлянської районної державної адміністрації №348 від 20.10.2014, №403 від 01.12.2014, №202 від 01.09.2015, №286 від 03.11.2015. Крім того, суди вказали, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води, однак іншого договору окрім №20/2 від 05.02.2013 сторони не уклали. Відтак суд дійшов висновку про обов'язок відповідача здійснити оплату за поставлену теплову енергію. Суд також зазначив, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з тим, що виконавчий комітет Бібрської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів, не здійснив своєчасну реєстрацію бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України, а не через відсутність бюджетних асигнувань.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Постачання гарячої води та опалення за змістом статті 1 та статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг, а згідно з частиною 1 статті 19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (пункт 2 статті 275 Господарського кодексу України).

Судами встановлено, що протягом листопада та грудня 2014 року, за період з січня по квітень, а також у жовтні та листопаді 2015 року КП "Перемишлянитеплоенерго " було поставлено до дитячого садка теплову енергію на суму 268566, 45 грн.

На оплату вказаних послуг КП "Перемишлянитеплоенерго" було виставлено рахунки №106 від 24.12.2014 за листопад 2014 року на суму 33207, 57 грн., № 129 від 28.12.2014 за грудень 2014 року на суму 40403, 06 грн., №4 за січень 2015 року на суму 35913, 83 грн., №33 за лютий 2015 року на суму 36448, 26 грн., №45 за березень 2015 року на суму 38906,65 грн., №68 за квітень 2015 року на суму 12370, 32 грн., №89 за жовтень 2015 року на суму 28858, 99 грн. та №111 за листопад 2015 року на суму 42457,77 грн., копії яких долучено до матеріалів справи. Окрім цього, КП "Перемишлянитеплоенерго" також долучено копії супровідних листів, якими окремі з вказаних рахунків надавались на оплату відповідачу.

З рахунків вбачається, що позивачем ціна теплопостачання розраховувалась шляхом множення ціни тарифу на постачання, встановленим відповідними розпорядженнями Перемишлянської РДА, на загальну опалювальну площу та на кількість днів, в яких надавалось теплопостачання.

Відповідачем було оплачено лише 12129,85 грн. за теплову енергію, поставлену у листопаді 2014 року, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 256436, 60 грн.

На підтвердження належного виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем також долучено до матеріалів справи акти від 01.12.2014, від 31.12.2014, від 02.02.2015, від 02.03.2015, від 01.04.2015, від 15.04.2015, від 31.10.2015 та від 01.12.2015 про безперебійне постачання теплової енергії до дитячого садочка протягом листопада та грудня 2014 року, за період з січня по квітень, а також у жовтні та листопаді 2015 року, підписані комісією у складі п.Сипко В.С., п.Карашкевич І.Ю., та п.Коцюмбас Є.В.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності в завідуючої дитячого садка повноважень щодо підписання вказаних актів, оскільки як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником об'єкта споживача, до якого здійснюється постачання теплової енергії за договором, а саме Дошкільного навчального закладу "Сонечко" м. Бібрка, є ОСОБА_5. Відтак, зазначені вище акти про безперебійне постачання теплової енергії підписано повноважними особами та вони є належними доказами у даній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області задоволенню не підлягає.

Колегія суддів касаційної інстанції вказує, що ухвалу Вищого господарського суду України від 05.12.2016 про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 по справі №914/1290/16 необхідно вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-