ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 911/1805/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої I.B., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід03.11.2016у справі№911/1805/16Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"простягнення суми

за участю

- позивача:Декало Л.І. (довіреність від 11.01.2016)- відповідача:1) Діденко О.А. (довіреність від 04.01.2016) 2) Миколенко М.В. (довіреність від 04.07.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - відповідач) заборгованість за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин у розмірі 102 140,86 грн., 12452,25 грн. пені, 898,28 грн. три відсотки річних та 4632,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив представникам позивача у відборі проб стічних вод, оскільки не надав уповноваженого представника для їх відбору, у зв'язку з чим позивачем було здійснене нарахування вартості послуг з відповідним коефіцієнтом кратності за певний період часу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2016 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Чорна Л.В., Тищенко А.І.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) був укладений договір №2999 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах, встановлених нормативним розрахунком, та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 5.5.2 відповідач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача до приладів обліку, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб стічних вод на відповідність допустимим концентраціям забруднюючих речовин у стічних водах.

З метою визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються відповідачем із стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква, 20.01.2016 повноважні представники позивача прибули на підприємство відповідача для проведення відбору проб стічних вод з контрольного колодязя відповідача, розташованого за адресою вулиця Дачна, 14 у місті Біла Церква, але цього зробити не вдалося, оскільки повноважний представник відповідача ОСОБА_7 для відбору проб не з'явився про що складено відповідний акт.

Судами встановлено, що цей представник перебував на іншому об'єкті, а згідно акта відбору проб стічної води від 20.01.2016, представники позивача намагалися взяти проби з контрольного колодязя, який знаходиться по вул. Дачна 14 у місті Біла Церква, який згідно схеми каналізаційних мереж та фото ділянки котельні, знаходиться за межами території відповідача та має вільні під'їздні шляхи.

Враховуючи відмову відповідача у відборі проб стічної води та не прибуття його уповноважених представників у встановлений законодавством інтервал часу (30 хвилин), позивач здійснив нарахування вартості послуг з коефіцієнтом кратності Кк=5 за січень 2016 року (обсяг скинутих відповідачем стічних вод 5 465 м3) на суму 102 140,86 грн. з посиланням на п.7.9. Правил приймання стічних вод №37 та п. 8.9 Правил приймання стічних вод підприємства в систему каналізації м. Біла Церква від 25.12.2013 № 424.

28.01.2016 позивач направив відповідачу факсограму №1-04/08-216 в якій повідомляв споживача про проведення нарахувань за скид наднормативно забруднених стічних вод з об'єкта, розташованого по вулиці Дачній, 14, у порядку передбаченому пунктом 8.9 місцевих правил приймання стічних вод. До факсограми було додано примірник акту відбору проб від 20.01.2016.

Листом від 01.02.2016 позивач направив відповідачу рахунок від 29.01.2016 №3 та розрахунок плати за скид наднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію, у якому позивач вимагав від відповідача оплатити визначені ним суми протягом 10-ти дні з дня його отримання.

Відповідач листом від 11.02.2016 №265 заперечив проти проведених нарахувань за скид наднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта Кк=5, оскільки він не відмовляв у виділенні відповідальної особи для відбору проб, не зволікав з допуском працівника позивача на свою територію та не створював перешкод у відборі проб стічних вод.

14.03.2016 позивач надіслав відповідачу претензію №1-04/09-661, в якій вимагав від відповідача оплатити заборгованість за скид наднормативних забруднень до міської каналізаційної мережі у розмірі 102 140,86 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову в позові мотивував тим, що позивачем не доведено фактів відмови відповідача у виділенні відповідальної особи для участі у відборі проб стічних вод чи зволікання з допуском представника позивача на територію відповідача для здійснення такого відбору.

Підстави для скасування оскаржених рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів пунктів 1.5 та 1.6 затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі - Правила приймання стічних вод) на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 25.12.2013 №424 затверджено "Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква".

Відповідно до пункту 2.1.3 Правил № 424 водоканал має право здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються до системи каналізації міста. При цьому, відбір проб здійснюється в присутності представника підприємства.

Пунктами 8.8, 8.9 Правил № 424 встановлено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств, водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу та фіксується в акті відбору проб стічних вод, який підписують, як представники водоканалу, так і представник підприємства-споживача. У разі неявки уповноваженого представника підприємства або при його відмові підписати акт, останній підписується представниками водоканалу із зазначенням прізвища представника споживача, який відмовився підписати акт. При відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском представника водоканалу на територію підприємства (більш ніж 30 хвилин після його прибуття) або створенні перешкод у відборі проб з боку представників підприємства, водоканал виставляє підприємству обов'язковий до оплати у вказаний в ньому строк рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк=5 за розрахунковий місяць, у якому було вчинене дане порушення.

Згідно пункту 8.12.3 Правил № 424 відбір проб виконується представниками водоканалу в присутності уповноваженого представника підприємства, що фіксується в акті, який підписують як представники водоканалу, так і представники підприємства. Акт складається у двох примірниках. У разі неявки уповноваженого представника підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками водоканалу із зазначенням прізвища представника підприємства, який відмовився підписати акт.

З аналізу наведених Правил слідує, що підставою, яка дає водоканалу право нараховувати та виставляти підприємству рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк = 5, є такі порушення, як: відмова підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволікання з допуском представника водоканалу на територію підприємства (більше ніж на 30 хвилин після його прибуття), або створення перешкод у відборі проб з боку представників підприємства.

Судами встановлено, що на виконання пункту 2.4.12 Правил № 424, відповідач наказом від 10.02.2014 № 44 призначив відповідальних осіб пов'язаних із здійсненням контролю якості стічних вод в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на котельні за адресою м. Біла Церква, вул. Дачна, 14, та встановлено, що про проведення перевірки позивач повідомив лише одного уповноваженого представника відповідача - ОСОБА_7, який фізично не зміг виконати приписи Правил щодо прибуття для перевірки протягом 30 хвилин на вказаний об'єкт, який згідно схеми каналізаційних мереж та фото ділянки котельні, знаходиться за межами території відповідача та має вільні під'їздні шляхи.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відповідач не міг створювати перешкоди позивачу для відбору проб стічних вод, оскільки працівник відповідача ОСОБА_7 не міг з об'єктивних причин прибути до представників позивача, так як працював у цей час на іншому об'єкті з працівником Держнагляду, що унеможливлювало його присутність, а представника відповідача ОСОБА_8 до участі в проведення відбору проб стічних вод за вказаною адресою, працівники позивача не запрошували.

Зважаючи на встановлені судами обставини справи, слід погодитись із висновками судів про те, що позивач не довів тих обставин, з якими він пов'язував свої позовні вимоги.

Між тим, відповідно до положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Отже повноваження, надані суду касаційної інстанції, відрізняються від повноважень, наданих судам попередніх інстанцій, і суд касаційної інстанції не має права в черговий раз розглядати спір по суті, а лише перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

При цьому, у Господарському процесуальному кодексі України правовою підставою для скасування судових рішень визначено порушення норм процесуального права, проте суд касаційної інстанції, з урахуванням приписів статей 1115, 1117, 11110 цього кодексу, не вправі визначати порушення судом норми процесуального права те, що позивач не довів обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі Господарського суду Київської області №911/1805/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді I.B. Алєєва

Г.П. Коробенко