ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/9289/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№910/9289/16 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника військового прокурора Південного регіону в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України; 2. Міністерства оборони України; 3. Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОдесидоПублічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"треті особи1. Одеська міська рада; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ДАН"провизнання договорів недійснимиУ судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Яговдік С.М. (прокурор відділу ГПУ);

від позивачів: Барда С.Ю. (представник за дов. від 30.12.2015);

від відповідачів: Ареф'єв А.Ю. (представник за дов. від 30.05.2016);

від третіх осіб: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про:

- визнання недійсним (з моменту укладення) договору № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 "Про спільну діяльність у будівництві житла", укладеного Міністерством оборони України з Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії";

- визнання недійсним (з моменту укладення) договору № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 "Про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у будівництві житла № 270/3/123-07Р від 19 грудня 2007 року", укладеного Міністерством оборони України з Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії".

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна 19-21 за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, а тому оспорювані договори укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України. Також, уклавши спірні правочини, сторони фактично змінили цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель оборони, що в свою чергу, суперечить приписам статей 20, 77 Земельного кодексу України та є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. У зв'язку із чим, відповідно до статті 215 Цивільного кодексі України, договори № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 підлягають визнанню судом недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2016 залучено до участі у справі Одеську міську раду, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та ТОВ "Компанія з управління активами ДАН", як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність у Міністерства оборони України прав розпоряджатись земельною ділянкою площею 1.0 га, за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186) та порушення положень земельного законодавства щодо порядку зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, дійшов висновку про порушення внаслідок укладення спірних правочинів приписів частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України, та наявність підстав для визнання спірних договорів недійсними в силу приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що у даному випадку провадження у справі має бути припинено.

Також скаржник звертає увагу на порушення судами приписів частини 1 статті 13, частини 2 статті 84 Земельного кодексу України та статті 217 Цивільного кодексу України виходячи з того, що укладаючи спірні договори Міністерство оборони України діяло відповідно до наданих йому повноважень та виступало не в якості власника земельної ділянки, а в якості користувача такої ділянки.

Крім цього, скаржник вказує на те, що звертаючись із позовною заявою прокурором не було обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва позивачів.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2007 р. між Міністерством оборони України та Відкритим акціонерним товариством «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», управління активами якого здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ДАН», був укладений договір № 270/3/123-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників).

21.12.2007 р. між Міністерством оборони України та Відкритим акціонерним товариством «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» укладено договір № 270/3/137-07Р про врегулювання відносин по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 р.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що часткою Міністерства оборони України у спільній діяльності є здійснення оцінки права забудови земельної ділянки орієнтовною загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 в м. Одеса (військове містечко №186), технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування вказаною земельною ділянкою.

На виконання умов укладених договорів, Міністерством оборони України згідно з актами списання будівлі (споруди) було списано розміщені на вказаній земельній ділянці будівлі та листом № 220/1570 від 18.04.2008 р. надано згоду на припинення права постійного користування земельної ділянки.

Відповідач, в свою чергу, перерахував позивачу-2 кошти у розмірі 14 665 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 04.01.2008 р. на суму 1 446 520,00 грн., № 5 від 21.01.2008 р. на суму 13 198 680,00 грн. та № 7 від 22.01.2008 р. на суму 20 000,00 грн.

За приписами статті 1130 Цивільного кодекск України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 статті 1131 Цивільного кодекск України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільного діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Як передбачено статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Згідно ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За приписами статті 116 Конституції України повноваження з управління об'єктами державної власності надані саме Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частин 1, 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судами встановлено, що рішенням звуженого виконкому Кагановичської ради депутатів трудящих м. Одеси № 11 від 18.09.1950 р. «Про надання військовій частині 74381 земельної ділянки для будівництва військового містечка», військовій частині 74381 надано земельну ділянку для будівництва нового військового містечка в районі вул. Ботанічній, Новоаркадіївській, Перекопської дивізії та І Артилерійському провулку.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.10.1950 р. за № 44 «Про відвід військовій частині 74381 земельної ділянки по Ботанічній вулиці (змінено на проспект Гагаріна) та І Артилерійському провулку для будівництва військового містечка» за клопотанням командувача Одеським військовим округом військовій частині 74381 відведено земельну ділянку до 6 га по Ботанічній вулиці та І Артилерійському провулку для будівництва військового містечка.

На даний час на зазначеній земельній ділянці, яка у відповідності до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України, перебуває на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси, розташовано військове містечко № 186 із наявними на його території об'єктами нерухомого військового майна.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 р. № 27 «Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені в довоєнний та післявоєнний період для потреб Одеського військового округу» було відновлено право землекористування Одеського військового округу на земельні ділянки, відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 19-21 належить до категорії земель оборони з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України.

З вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, як органу, що уповноважений державою розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Судами було встановлено, що, укладаючи оспорювані договори, Міністерством оборони України було визначено земельну ділянку загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса як частку у спільній діяльності та взято на себе зобов'язання відмовитися від права користування земельною ділянкою.

Також, 18.04.2008 р. Міністерство оборони України звернулось до Одеського міського голови із листом № 220/1570 про надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1.0 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса на користь відповідача у зв'язку із виконанням останнім зобов'язань за оспорюваними договорами.

25.04.2016 р. Міністерство оборони України звернулось із листом № 303/8/27/615 до Одеського міського голови про те, що розгляд питання про відкликання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1.0 га, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 (військове містечко № 186) можливий у випадку вирішення питання, порушеного в листі Міністерства оборони України, щодо проведення інвентаризації земель військових містечок у місті Одесі.

Проте, як встановлено судами, Кабінетом Міністрів України, як власником спірної земельної ділянки згоди на розпорядження спірною земельною ділянкою Міністерству оборони України надано не було, як і не було прийнято рішень про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що Міністерство оборони України, під час укладення спірних договорів, діяло з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки у даному випадку, вирішення питання щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою могло бути здійснено лише власником земельної ділянки, а саме державою в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 84 Земельного кодексу України землі оборони, не можуть передаватись у приватну власність.

Згідно зі статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як вбачається зі і змісту договорів № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 р. та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 р. цільовим призначенням земельної ділянки площею 1.0 га, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186), яка відноситься до категорії земель оборони, визначено її використання для житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, що, як вірно встановлено судами, свідчить про порушення сторонами при укладенні цих договорів частини 2 статті 20 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України "Про використання земель оборони".

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

На підставі викладеного суди обґрунтовано визнали, що уклавши оспорювані договори, сторони змінили цільове призначення земельної ділянки площею 1.0 га, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 (військове містечко № 186), що суперечить статті 20 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" та свідчить про порушення приписів частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності у Міністерства оборони України права розпоряджатись спірною земельною ділянкою, порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та приписи статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог колегія визнає правомірним.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що звертаючись із позовною заявою прокурором не було обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва позивачів, не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та було встановлено, що звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави обґрунтоване тим, що відповідно до статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України земельна ділянка військового містечка № 186 за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 19-21 відноситься до земель оборони, належить державі в особі Кабінету Міністрів України та перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси. Враховуючи те, що уповноважені органи державної влади не здійснюють захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, вказаних правочинів не оспорюють, тому, на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» військовий прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Доводам скаржника про необхідність припинення провадження у даній з підстав наявності судового рішення між тими ж сторонами, з того ж предмету та з тих же підстав, також надавалась оцінка, згідно якої рішення від 11.07.2008 прийняте за результати розгляду справи № 15/81-08-2000, було прийнято про той же предмет і з тих же підстав, що і рішення в даній справі, але не між тими ж сторонами.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, не виявлено, то колегія визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №910/9289/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

Л.І. Рогач