ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/8657/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівГрека Б.М., Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" від позивача: не з'явились від відповідача: Марунько А.О., Медвідь О.І. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.08.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 рокуу справі№ 910/8657/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк"провизнання підпунктів договору недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Европласт" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі відповідач) про визнання недійсними підпунктів 13.4.2 та 13.4.3 п. 13.4 договору добровільного страхування майна підприємства та підприємців № 1565ип/14д/цп від 06.06.2014 року (далі Договір). Позивач - страхувальник, відповідач - страховик.

Позивач звернувся з позовом з підстав передбачених (у тому числі) ст.ст. 229, 230 ЦК України, оскільки вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо природи правочину (Договору), прав та обов'язків сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що підстав для визнання недійсними оспорюваних пунктів Договору немає.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

06.06.2014 року між сторонами у справі укладено Договір з додатком (а.с.11-20).

Пунктом 13.4 Договору передбачено, що не визнаються страховими випадками, події, що стались внаслідок: військових дій, а також маневрів або інших військових заходів (п.13.4.2), громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань усякого роду або страйків (п.13.4.3).

Саме ці пункти Договору позивач просить визнати недійсними, оскільки вважає, що при укладанні Договору його ввели в оману, щодо вказаних вище умов.

Як зазначено в позовній заяві, позивач вважає, що саме наявні у Договорі оспорюванні підпункти є підґрунтям, яке використане відповідачем, як підстава для уникнення обов'язку сплатити страхове відшкодування, а саме вказані положення позбавляють можливості реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором.

Взаємовідносини між сторонами у справі регулюються (у тому числі) Законом України "Про страхування" (далі Закон) та нормами ЦК України.

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 26 Закону передбачені підстави для відмови страховика (відповідач) у здійснені страхових виплат або страхового відшкодування, а також передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Відповідно до п.3.10 абз.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В Договорі зазначено, що підписанням цього договору позивач підтверджує та визнає, що всі умови цього договору та Правил йому зрозумілі (п.22.5.2); договір не містить двозначних формулювань та/або незрозумілих позивачу визначень (п.22.5.3); укладання цього договору не нав'язано йому (позивачу) іншою особою (п.22.5.4); цей договір не укладається позивачем під впливом помилки, тяжких обставин, примусу, насильства (п.22.5.5).

Оцінюючи відносини, що склались між сторонами при укладанні Договору, який містить оспорювані пункти та враховуючи ту обставину, що позивач був обізнаний та погодився з його умовами, щодо подій, які вказані в оспорюваних пунктах, і не визнаються страховими випадками, не має підстав вважати, що позивач уклав Договір під впливом обману (помилки).

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку, що оспорювані пункти Договору не протирічать діючому законодавству і підстав для застосування ст. ст. 203, 215 ЦК України немає.

За таких обставин, касаційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року прийняті у справі № 910/8657/16 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій