ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/30035/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівГрека Б.М., Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" від позивача: Зволінська А.О від відповідачів: 1.Ігнатьєв О.В.; 2. не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 29.01.2016 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2016 року у справі№ 910/30035/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендер"провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендер" (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору поруки № ПР-07-0430 від 20.01.2014 року (далі Договір), який укладений між відповідачами у справі.

Як вбачається з позовної заяви позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тією обставиною, що без його згоди неможливо було укладання оспорюваного договору та вважає, що порука за Договором передбачає волевиявлення, як боржника, так і поручителя.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що Договір укладений між відповідачами не протирічить діючому законодавству.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи (а.с. 15-16) залучено оспорюваний Договір, який укладений між відповідачами по справі, відповідач 1 - кредитор, відповідач 2 - поручитель.

Предметом оспорюваного Договору є: відповідач 2 поручається перед відповідачем 1 за виконання обов'язків боржника (позивача).

Пунктом 2.1.Договору передбачено, що під зобов'язаннями, розуміють зобов'язання позивача щодо оплати товару отриманого на підставі договору поставки № АП - 07-0285 від 11.05.2012 року, додаткового договору № АП -07-0285 ДС1 від 07.06.2012 року та видаткової накладної № АП - 07-0430 від 22.06.2012 року.

Взаємовідносини сторін щодо виконання умов договору № АП - 07-0285 (відповідач 1 - продавець, позивач - покупець) були предметом розгляду у справі № 911/4254/15, рішення по якій прийнято 10.11.2016 року Господарським судом Київської області.

Взаємовідносини щодо укладання договору поруки регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України 1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Аналіз даної норми свідчить про те, що договір поруки може бути двостороннім договором, сторонами якого є поручитель та кредитор.

Участь боржника у договорі поруки не є обов'язковою, оскільки такий договір укладається без його згоди, а обов'язок за договором поруки несе поручитель.

Підставами для визнання договору недійсним є приписи ст.ст.203, 215 ЦК України.

Аналіз відносин, які склались між сторонами у справі дає підстави вважати, що оскільки укладання договору поруки здійснюється без згоди боржника (позивача), суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог, у даному випадку, немає і приписи статей 203, 215 ЦК України не порушені.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2016 року прийняті у справі № 910/30035/15 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій