ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/2034/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін:від позивачаОмельченка О.О.,від відповідача 1Печеної І.В., Ткаченка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" та Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 рокуу справі№ 910/2034/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"до1. Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"про стягнення 7 543 628 374, 77 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (надалі - ТОВ "Метінвест Холдинг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням збільшених позовних вимог) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (надалі - ТОВ "Метінвест-СМЦ", відповідач-2) 7314875673,67 грн, а саме: 3667280899,98 грн основного боргу, 1645755277,47 грн інфляційних втрат, 166874788,76 грн 3% річних, 2063717408,56 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 року, яке було забезпечено порукою відповідача за договором поруки №МК-27/08/14 від 04.08.2014 року.

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" позовні вимоги визнав частково у сумі 1406290120,15 грн основного боргу та 582505,00 грн пені. Відповідач 1 зауважує, що така сума заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки, а різниця, яка виникла у зв'язку із коригуванням ціни, пов'язаної зі зміною курсу НБУ UAH/USD, може бути сплачена лише після виставлення позивачем коригувальних рахунків.

Відповідач 1 заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних та значив, що пеня може бути нарахована лише за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), а положення ст. 625 ЦК України про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням інфляційних втрат може бути застосоване тільки в разі, якщо валютою виконання зобов'язання є гривня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення 886986,74 грн основного боргу. Стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь позивача 1406290120,15 грн основного боргу, 102570246,69 грн 3% річних, 42605,23 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь позивача 20000,00 грн основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Власова Ю.Л., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року скасовано в частині стягнень з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат". Стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь позивача 3666373913,24 грн основного боргу, 164083559,59 грн 3% річних, 1540450098,52 грн пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 264, ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 також звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року залишити в силі. На думку відповідача 1, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 251, ч. 2 ст. 533, 625 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та умов договору, у зв'язку з чим було встановлено неправильно розмір основного боргу, 3 % річних та пені за договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 29.12.2010 року між ТОВ "Метінвест холдинг", як постачальником, та ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", (правонаступником якого є ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") як покупцем, укладено договір поставки №ГРД-01/10-5002 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 63,70% та базовим вмістом вологи 10,50% виробництва ВАТ "Центральний ГЗК", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК", а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором та специфікаціями до нього.

Зокрема, сторони погодили, що ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в специфікаціях (п. 5.1). Ціна за контрактний період - це фіксована в доларовому еквіваленті ціна товару (без урахування ПДВ, залізничного тарифу та доплат/знижок за зміни якісних характеристик товару), яка діє протягом визначеного контрактного періоду(п. 5.3.1). При цьому, відповідно до п. 2.2 договору протягом контрактного періоду, який становить 1 квартал, ціна товару в доларовому еквіваленті, встановлена відповідно до п. 5.3, залишається незмінною.

У розділі 6 сторони визначили порядок здійснення розрахунків за договором. Умови оплати: протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включно з днем поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки та включаючи день поставки) припадає на вихідний або святковий день, оплата відповідних партій товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому дню (п. 6.2.), при цьому:

- партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за цю конкретну партію товару, перерахована з гривень в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару (п. 6.2.1.);

- рахунки-фактури на товар виставляються в день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи із перерахунку в гривню ціни товару в доларовому еквіваленті, який діяв в поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом дріб'язку), а також приплат/знижок до ціни товару в доларовому еквіваленті, що діють в поточний контрактний період поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст дріб'язку). При виставленні рахунків-фактур, для цілей перерахунку, ціна товару в доларовому еквіваленті і доплати/знижки в доларовому еквіваленті множаться на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії товару. Для виставлення рахунків-фактур приймається вага партії товару, вказана в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст дріб'язку), що вказані в сертифікаті якості виробника (п. 6.2.2);

- у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, перевищує еквівалентну доларову вартість партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між доларовою величиною фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару і еквівалентної доларової вартості даної партії, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактично якісних характеристик цієї партії товару, враховується як часткова оплата в доларовому еквіваленті наступної партії товару. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками та податковими накладними на дату оплати партії товару (п. 6.2.3);

- у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, є меншою еквівалентної доларової вартість цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути сплачена покупцем у гривні в той же день, по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату оплати. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками на дату оплати партії товару (п. 6.2.4).

Згідно з п. 8.3 договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 04.08.2014 року між ТОВ "Метінвест холдинг" (кредитор) та ТОВ "Метінвест-СМЦ" (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно (в межах 20000 грн) відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (боржник) за договором поставки, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, а також щодо сплати пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

На виконання умов договору в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) позивач здійснив поставку товару на загальну суму 565696510,98 доларів США.

Факт поставки товару відповідачем-1 не заперечується, а також підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними, актами приймання-передачі продукції, рахунками-фактури.

01.03.2015 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" перед ТОВ "Метінвест Холдинг" складає 1412206122,19 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором поставки підлягає стягненню у сумі 1406310120,15 грн (1406 290 120,15 грн - з відповідача-1, а 20 000,00 грн - з відповідача-1) з урахуванням 3 % річних в сумі 102 570 246,69 грн, оскільки в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2015 року, з якого вбачається, що заборгованість ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" перед ТОВ "Метінвест Холдинг" по договору ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 року становить 1412206122,19 грн, після підписання відповідач 1 частково сплатив борг (5009015,37 грн - до порушення провадження у справі, 886986,74 грн - під час розгляду справи у суді), і позивачем не надано корегувальних рахунків. У стягненні пені в сумі 2063717408,56 грн та 3% річних в сумі 64304542,07 грн суд першої інстанції відмовив у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. У стягненні інфляційних втрат місцевий господарський суд відмовив, посилаючись на те, що стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з відповідача 1 за договором поставки та постановляючи в цій частині нове рішення про стягнення 3667280899,98 грн, апеляційний господарський суд, посилаючись на умови договору поставки, ст. 533 ЦК України та п. 3.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" виходив з того, що оскільки у договорі сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті на день платежу, зобов'язання відповідачем 1 за договором виконані неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості та спору у цій справі, сума заборгованості має вираховуватися у гривнях в еквіваленті до визначеної у специфікаціях у доларах США суми на дату фактичної оплати на день подання позову. Суд апеляційної інстанції зауважив, що висновок суду щодо визначення суми заборгованості відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків прямо суперечить положенням договору.

Оскільки сторони у п. 8.3 договору погодили, що пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що шестимісячний строк позовної давності, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України не застосовується, тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в межах суми, нарахованої протягом одного року, що передують зверненню позивача до суду з цим позовом, і складає 1540450098,52 грн.

Установивши, що відповідач 1 прострочив грошове зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь у межах строків позовної давності 3% річних у розмірі 164083559,59 грн (лютий 2013 року по липень 2014 року).

Суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах (рішенні Верховного Суду України від 28.03.2012 року у справі № 6-36736вов10, постанова Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15) погодився з висновками місцевого господарського суду щодо неправомірності одночасного стягнення з боржника інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості та сум курсової різниці.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права, і доводи касаційних скарг такі висновки не спростовують.

Доводи ТОВ "Метінвест Холдинг", викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 1 ст. 264 ЦК України, якою визначено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки акт звірки це фінансовий документ, який відображає зміст та обсяг господарських операцій, а також здійснені сплати грошових коштів за звітний період, тому підписання сторонами акту звірки, який стосується лише основного боргу, не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно додаткових вимог (стягнення неустойки, процентів). З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року N 519).

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Тобто, за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України - гривні. Таким чином, оскільки позивач ставить питання про стягнення з відповідачів заборгованості в національній валюті України - еквіваленту іноземної валюти за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про незастосування до таких грошових зобов'язань норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині нарахування індексу інфляції. Доводи касаційної скарги ТОВ "Метінвест Холдинг" в цій частині також відхиляються.

За наведених обставин підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Метінвест Холдинг" Вищий господарський суд України не вбачає. Водночас, підстави для задоволення касаційної скарги ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та залишення в силі рішення суду першої інстанції також відсутні, виходячи з викладеного.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, сторони мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США, євро та іншій іноземній валюті. В даному випадку сторони використали це право, що визнається та не оспорюється сторонами.

Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зазначене, якщо в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, і передбачено, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого права, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог), а не на день платежу. Твердження ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" і суду першої інстанції про те, що в такому випадку ТОВ "Метінвест Холдинг" повинно було виставити корегуючи рахунки відповідно до умов договору, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки такі рахунки останній має виставити, якщо прострочення боржника не настає і він добровільно сплачує вартість поставленого товару у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника кредитор звертається до суду, то в такому випадку чітко неможливо визначити дату платежу (день фактичної оплати, виконання рішення суду), і відповідно внаслідок невиставлення корегуючих рахунків кредитор у розумінні ст. 613 ЦК України не вважається таким, що прострочив, а виконання зобов'язання боржником не може бути відстрочене на цей час.

Відтак, твердження відповідача 1 про порушення норм ч. 2 ст. 533 ЦК України судом касаційної інстанції відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження, при здійсненні перегляду постанови в касаційному порядку.

Посилання ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на те, що судом апеляційної інстанції неправильно з'ясовано зміст окремих умов договору, (зокрема, п. 6.2.1, п. 6.2.6), Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а не тлумачення змісту правочину судом. Переглядаючи у апеляційному порядку судове рішення, суд апеляційної інстанції, враховуючи роз'ясненя, викладені у п. 3.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також зважаючи на те, що боржник ще не виконав зобов'язання за договором, правильно застосував положення норм ч. 2 ст. 533 ЦК України та визначив суму, що підлягає сплаті у гривні за офіційним курсом до дол. США на день подання позову.

Доводи ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 6 ст. 232 ГК України і відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 пені за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки згідно з цією нормою законодавець передбачив право сторін визначати у договорі порядок нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати. Тобто, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо тверджень ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" стосовно того, що умови договору про те, що пеня нараховується до фактичного моменту оплати, не свідчать, що договором установлено інший строк нарахування штрафних санкцій, суд касаційної інстанції також відхиляє. Відповідно до буквального тлумачення змісту ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) у договорі сторони мають право визначити не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), в тому числі, зокрема, пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). І в такому випадку пеня нараховуються від дня, коли зобов'язання мало бути виконано до дня, який передує сплаті боргу кредитору. Аналогічний правовий висновок про застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі N 3-53гс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" та Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 910/2034/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.