ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/13464/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Київпастранс", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомКиївської міської організації українського товариства сліпих, м. КиївдоКомунального підприємства "Київпастранс", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства "Благоустрій", м. Київпрозобов'язання вчинити дії

за участю представників

позивача: Кобилянський В.А., Сорочинський В.М.,

відповідача: Сидорова І.М.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Київська міська організація українського товариства сліпих звернулась до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про усунення помилки) до комунального підприємства "Київпастранс" (далі за текстом - КП "Київпастранс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунального підприємства "Благоустрій" (далі за текстом - КП "Благоустрій") про зобов'язання відповідача усунути порушення облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренка у м. Києві біля станції метро "Дарниця" з приведенням їх у відповідність до пп. 3.7.4 п. 3 ДСТУ № 3587-97, п. п. 27, 35 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, відповідно до яких у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць; п. 5.3.3.2 ГБН В.2.3-218-550:2010, відповідно до якого розміри павільйону, навісу визначаються з урахуванням кількості людей (потенціальних пасажирів) з розрахунку 1 кв. м на одну людину та не допускається розміщення на території павільйону, навісу, кіосків та інших об'єкті торгівельного призначення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року позов задоволено повністю: зобов'язано КП "Київпастранс" усунути порушення облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренка у м. Києві біля станції метро "Дарниця" шляхом приведення зупинок у відповідність до: пп. 3.7.4 п. 3 Державного стандарту України 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди"; п. п. 27 та 35 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198; пп. 5.3.3.2 п. 5 Галузевих будівельних норм України "Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Зупинки маршрутного транспорту. Загальні вимоги проектування".

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що зупинка громадського транспорту біля станції метро "Дарниця" по вул. Попудренка в місті Києві, на якій постійно здійснюється висадка - посадка пасажирів, в тому числі і осіб з вадами зору, облаштована з порушенням діючих норм та правил, за відсутності дозвільних документів та погоджень, що вказує на правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, КП "Київпастранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Київською міською організацією українського товариства сліпих відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю, а представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська організація українського товариства сліпих є добровільною громадською організацією, яка діє відповідно до Конституції України, чинного законодавства та установчих документів.

Згідно зі Статутом Київської міської організації українського товариства сліпих основною метою її діяльності є захист інтересів членів організації, інтеграція їх у суспільство, соціально-трудова та медична реабілітація.

Виходячи зі своїх функції та мети діяльності, Київська міська організація українського товариства сліпих спільно з органами державної влади України і органами місцевого самоврядування створює інвалідам зору необхідні умови для реалізації громадянських та соціально-економічних прав і можливостей участі у формуванні доступного середовища життєдіяльності та забезпечення без бар'єрного доступу інвалідів зору до соціальних та комунальних об'єктів.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органи державної влади, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, організації та фізичні особи - підприємці, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.

З урахуванням своїх функцій та мети діяльності, Київська міська організація українського товариства сліпих звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача усунути порушення облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренка у м. Києві біля станції метро "Дарниця", обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у м. Києві склалася ситуація, коли при облаштуванні зупинок громадського транспорту системно грубо порушуються норми діючого законодавства, стандартів і правил щодо їх (зупинок) облаштування, встановлення на них павільйонів, тимчасових споруд та малих архітектурних форм. Такі порушення створюють незручності для здорових людей, а для інвалідів по зору такі порушення створюють небезпеку для життя, оскільки обмежують вільне і безперешкодне пересування сліпих до громадського транспорту.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що біля станції метро "Дарниця" по вул. Попудренка у м. Києві розташована зупинка громадського транспорту, на якій постійно здійснюється висадка - посадка пасажирів, в тому числі і осіб з вадами зору. На зазначеній зупинці облаштовано павільйони, в яких розміщені тимчасові споруди торгівельного призначення, що встановлені з порушенням вимог Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 (п. п. 27, 35), пп. 3.7.4. п. 3 ДСТУ № 3587-97, п. 5.3 ГБН В.2.3.-218-550:2010, а саме: розміщені на тротуарі, на відстані менше 5 метрів від краю проїзної частини вулиці, безпосередньо на зупинці громадського транспорту та без погодження з Державтоінспекцією.

Відповідно до Правил благоустрою міста Києва, які затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, зупинка громадського транспорту - спеціально обладнаний пункт для очікування наземного пасажирського транспорту, посадки і висадки пасажирів.

Згідно з п. 8.1.8 Правил благоустрою міста Києва благоустрій зупинок громадського транспорту і, зокрема, утримання посадочних площадок здійснює КП "Київпастранс" - на зупинках з кіосками по продажу проїзних документів та на відокремлених трамвайних полотнах, а також забезпечує утримання елементів транспортної інфраструктури зупинок громадського транспорту: покажчиків зупинок, лав для сидіння, павільйонів очікування, кіосків з продажу проїзних документів, засобів електронної оплати за проїзд та їх поповнення, електронних інформаційних табло відліку часу прибуття громадського транспорту, диспетчерських пунктів.

Статутом КП "Київпрастранс" також передбачено, що предметом діяльності відповідача є облаштування зупинок наземного міського пасажирського транспорту загального користування павільйонами очікування, зупинковими комплексами, кіосками із продажу проїзних квитків, товарів народного споживання у порядку, встановленому власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до п. п. 5.1.2, 5.1.3 Галузевих будівельних норм В.2.3.-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту" на зупинках повинні бути створені умови безпечного і комфортного очікування маршрутного транспорту у будь-яку погоду та зручної посадки і висадки з нього; зупинка повинна бути розміщена і влаштована таким чином, щоб пішоходи (майбутні пасажири) могли без перешкод прибувати до посадкового майданчика, рухаючись поза межами проїзної частини по тротуару або пішохідної доріжці, а пасажири на інвалідних колясках могли вільно пересуватись від зупинки до тротуару чи пішохідної доріжки.

Згідно з п. 15.5.3 Державних будівельних норм В.2.3.-4:2007 "Автомобільні дороги. Споруди транспорту" ширина зупинкових майданчиків повинна бути на дорогах 1-а, I-б і II категорій 3,75 м, III категорії - 3,5 м і IV-V категорій - 3,0 м. Довжина майданчиків повинна бути для зупинки одного автобуса - 13 м, двох - 25 м, трьох - 37 м. На зупинках, влаштованих на дорогах IV категорії згідно з ДБН В.23.-4, допускається встановлення павільйонів.

Відповідно до п. 5.3 ГБН В.2.3.-218-550:2010 розміри павільйону, навісу визначають з урахуванням кількості людей (потенційних пасажирів) з розрахунку 1 кв. м на одну людину. Не допускається розміщення на території павільйону, навісу кіосків та інших об'єктів торгівельного призначення.

Згідно з п. 27 Єдиних правил розвитку автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

Відповідно до п. 35 зазначених Правил забороняється розміщувати малі архітектурні форми ближче ніж за 20 метрів до перехресть вулиць, в охоронних зонах інженерних мереж, на зупинці громадського транспорту на відставні ближче ніж 20 метрів в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що її позначає.

За огляду на вищезазначене, суди дійшли висновків, що павільйони, в яких розміщені тимчасові споруди торгівельного призначення, біля станції метро "Дарниця" по вул. Попудренка у м. Києві встановлені з порушенням вищенаведених нормативних положень, за відсутності будь-яких дозвільних документів та рішень міськради щодо розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві з урахуванням будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також містобудівних обмежень.

Крім того, відповідно до Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2016 року № 14475/15-42, складеного за результатами проведеної судової експертизи в межах даної справи, експертизою встановлено, що облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренко в м. Києві, біля станції метро "Дарниця", не відповідає чинним нормативно-правовим актам, а саме: ДБН В 2.3.-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту" п. п. 5.3.3.2, 5.3.3.4, Єдиним правилам розвитку автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, п. 27, ДСТУ № 3587-97 "Безпека дорожнього руху", п. 3.7.4., ДБН В2.2.-17-2006 Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення п. п. 5.1, 5.4.

Експертом виявлено, що загальна площа навісів з лавами становить 16 кв. м, які розраховані на 16 пасажирів у час пік, коли фактично кількість пасажирів є значно більшою.

Згідно з п. 26 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, розміщення малих архітектурних форм провадиться за дозволами, що видаються: в межах червоних ліній міських вулиць і доріг - відповідними виконавчими органами міських рад, а у містах Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до пп. 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з Державтоінспекцією, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями; в межах смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг - відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями за погодженням з Державтоінспекцією.

Відповідно до п. 27 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони малі архітектурні форми не повинні мати заглиблені в ґрунт фундаменти і не перевищувати за висотою 4 метрів. У населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

Згідно з пп. 3.7.4 ДСТУ № 3587-97 "Безпека дорожнього руху" забороняється розміщувати споруди торговельно-побутового призначення, рекламоносії та інші об'єкти дорожнього сервісу: на тротуарах, пішохідних доріжках і алеях, штучних спорудах; ближче ніж 50 м до перехрещень вулиць та пішохідних переходів; ближче ніж 150 м до перехрещень, шляхопроводів, мостів на автомобільних дорогах загального користування; на зупинці маршрутних транспортних засобів ближче ніж 20 м у межах видимості в обидва боки тротуару від установленого дорожнього знаку, що позначає зупинку (крім кіосків для продажу проїзних квитків).

Крім того, відповідно до п. п. 5.1, 5.4 ДБН В.2.2-17-2006 "Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення" у проектах повинні бути передбачені умови безперешкодного і зручного пересування МГН по ділянці до будинку або по території підприємства, комплексу споруд, транспортної інфраструктури, зелених зон (парки, сквери тощо) з урахуванням вимог ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ВСН 01, ДБН В.2.3-15. Система засобів орієнтації для людей з вадами зору та інформаційної підтримки повинна бути забезпечена на всіх шляхах руху, доступних для МГН на весь час експлуатації. Висоту бордюрів по краях пішохідних шляхів на ділянці рекомендується приймати не більше 0,05 м. Висота бортового каменю в місцях перетину тротуарів із проїзною частиною, а також перепад висот бордюрів, бортових каменів уздовж експлуатованих газонів і озеленених майданчиків, що прилягають до шляхів пішохідного руху, не повинні перевищувати 0,04 м.

Таким чином, за висновком експерта, облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренка в м. Києві біля станції метро "Дарниця" не відповідає п. п. 5.1, 5.4 ДБН В.2.2-17-2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення".

Відповідно до п. 17.1.2 ДБН В.2.5-75:2013 захисні охоронні зони рекомендується передбачати на всіх каналізаційних самопливних і напірних мережах, що проектуються або реконструюються, а також на існуючих мережах з метою попередження травматизму, інших прикрих випадків при виникненні провалів у місцях пошкодження склепінь каналізаційних мереж або при аваріях на них. Розмір захисних охоронних зон каналізаційних мереж (в кожну сторону від бокової стінки трубопроводу) з глибиною укладання менше 4 м для щитових колекторів становить 10 м і більше.

Експертом встановлено, що досліджувані торгові павільйони та навіси з лавою розташовані в захисній охоронній зоні каналізаційної мережі діаметром 150 мм, тобто з порушенням ДБН.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені нормативні приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що облаштування зупинок громадського транспорту по вул. Попудренко в м. Києві біля станції метро "Дарниця" не відповідає чинним нормативно-правовим актам, а саме: п. п. 5.3.3.2, 5.3.3.4 ДБН В.2.3.-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту", п. п. 27, 35 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, п. 3.7.4 ДСТУ № 3587-97 "Безпека дорожнього руху", п. 5.1, п. 5.4 ДБН В.2.2-17-2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп насалення", у зв'язку з чим та враховуючи положення ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року позовні вимоги визнано правомірними та задоволено у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для захисту порушених прав та інтересів Київської міської організації українського товариства сліпих, яка діє з метою захисту інтересів членів організації та інтеграції їх у суспільство, з огляду на встановлений факт облаштування зупинки громадського транспорту з грубим порушенням норм діючого законодавства.

Доводи відповідача у касаційній скарзі щодо не врахування при винесенні оскаржуваних рішень інтересів інвестора за Інвестиційним договором № 7 від 25.02.2010 року були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм надано належну правову оцінку та обґрунтовано відхилено з огляду на їх безпідставність, оскільки зазначений договір було укладено на три роки, доказів його пролонгації судам не надано, а згідно з п. 6.4 Інвестиційного договору після закінчення строку дії договору інвестор протягом 5-ти календарних днів зобов'язаний був за власний рахунок здійснити демонтаж торгових павільйонів встановлених зупинок комплексів та звільнити місце зупинки. При цьому, зазначені обставини також вказують на правомірність вимог позивача, оскільки розміщення павільйону з порушенням нормативних актів та Інвестиційного договору порушує інтереси громадян, у тому числі інвалідів по зору, оскільки створює небезпеку для життя та обмежують вільне і безперешкодне пересування сліпих до громадського транспорту.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи КП "Київпастранс", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року у справі № 910/13464/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак