ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 905/2297/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№ 905/2297/16 Господарського суду Донецької області за позовомприватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" дорегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України провизнання переважного права оренди та внесення змін до договору

За участю представників сторін:

позивача:не з'явився,

відповідача: не з'явився ,

третьої особи: не з'явився,

скаржника: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Ілліч - Сталь" звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання продовженим договору оренди № 240 від 14.07.2005 в редакції станом на 31.07.2016 на новий термін до 17.08.2027; внесення змін у п.10.1 розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди № 240 від 14.07.2005, шляхом його викладення у наступній редакції: "Строк дії договору оренди продовжено до 17.08.2027".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.10.2016, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 905/2297/16 позовну заяву ПрАТ "Ілліч - Сталь" повернуто заявникові без розгляду, посилаючись на те, що заявником не було додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПрАТ "Ілліч - Сталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та ухвалу місцевого суду від 20.10.2016 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом місцевої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи без розгляду позовну заяву на підставі п. 4 ч.1 ст.63 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку, а клопотання про відстрочення сплати судового збору місцевим судом було відхилено, оскільки третьою особою не надано жодних належних документів в підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до поданої ПрАТ "Ілліч - Сталь" позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з преамбулою Закону України "Про судовий збір", в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VII, цей Закон визначає правові засади справлення судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

У ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено коло осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, до яких не відносяться органи прокуратури.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Заявник касаційної скарги зазначає, що знаходиться у скрутному фінансовому становищі та на момент подання позову не мав можливості сплатити судовий збір при поданні позовної заяви, а тому вважає, що, з урахуванням положень п. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд міг відстрочити сплату судового збору та прийняти до провадження його позовну заяву.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом вимог наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, наявність якого закон пов'язує з встановленням обставин, що свідчать про дійсну складність фінансового становища особи, яка звертається до суду.

Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, до позовної заяви ПрАТ "Ілліч - Сталь" не додано жодних належних доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у місцевого господарського суду підстав для відстрочення сплати судового збору за подання позову третьою особою.

Враховуючи наведене, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 905/2297/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Вовк

Л. Стратієнко