ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 904/1652/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі№ 904/1652/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради допублічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" простягнення 71 790,97 грн

за участю представників сторін:

прокуратури: Хорс К.Б.,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" ( далі ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій") про стягнення за договором №72/3 від 13.04.2009 про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська 52 068,52 грн боргу, 3 767, 68 грн 3% річних та 15 954, 77 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 904/1652/15, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення місцевого господарського суду від 13.01.2016 скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.04.2009 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 №6/11 та від 26.11.2008 №11/39 між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, правонаступником прав та обов'язків (у тому числі майнових, фінансових, немайнових і корпоративних) якого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 23.07.2014 №20/54 є Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, який є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради, та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (забудовник), найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", що підтверджується статутом останнього, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.08.2011, укладено договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3, предметом якого визначено сплату забудовником обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська в зв'язку з вирішенням питань щодо дозволу на проектування та будівництво автостанції по вул. Героїв Сталінграда (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що розмір обов'язкового внеску, згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною договору, становить 77 240, 74 грн (без ПДВ).

Відповідно п. 2.1 договору, забудовник зобов'язаний перерахувати обов'язковий внесок у сумі 77 240, 74 грн (без ПДВ) на умовах, визначених договором.

Управління економіки зобов'язалося в порядку, визначеному договором, видати забудовнику довідку про виконання вимог по сплаті обов'язкового внеску (п. 2.2 договору).

За умовами п. 3.1, п. 3.2 договору, забудовник сплачує обов'язковий внесок, вказаний у п. 2.1 договору, у строки згідно з графіком (додаток №1 до договору) на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету; після надходження повної суми обов'язкового внеску, Управлінням економіки протягом трьох робочих днів з моменту отримання звернення забудовника видається довідка про виконання ним вимог по обов'язковому внеску.

У випадку порушення забудовником графіку сплати обов'язкового внеску довідка про виконання вимог по обов'язковому внеску видається забудовнику після сплати повної суми обов'язкового внеску, а також усіх нарахованих штрафних санкцій (п. 3.3 договору).

Відповідно п. 3.5 договору, у разі зміни даних, вказаних у техніко-економічних показниках, наданих забудовником для розрахунку обов'язкового внеску, сума обов'язкового внеску коригується виходячи з фактичних показників.

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації в Управлінні економіки та діє до повного його виконання (п. 6.1 договору).

Відповідно графіка сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська (додаток №1 до договору №72/3 від 13.04.2009р.), сума обов'язкового внеску становить 77 240, 74 грн, яка підлягає сплаті забудовником двома сумами наступним чином: 23 172,22 грн до прийняття рішення виконкому міської ради по об'єкту, інша частина суми обов'язкового внеску, а саме 54 068, 52 грн, - до прийняття рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту.

Платіжним дорученням №482 від 04.06.2009 відповідач сплатив частину обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська у сумі 23 172, 22 грн, що підтверджується банківською випискою.

Рішення про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту (автостанція по вул. Героїв Сталінграда у м. Дніпропетровську), яке визначає граничний строк оплати 54 068, 52 грн, виконкомом Дніпропетровської міської ради не приймалось.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що відповідно до приписів Закону України "Про планування і забудову території", який був чинний на час укладення спірного договору, істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є розмір пайового внеску, строк (графік) сплати пайового внеску, відповідальність сторін, що і було погоджено сторонами при укладенні спірного договору. Надання земельної ділянки із земель комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення місцевої ради. З огляду приписи Закону України "Про планування і забудову територій" щодо повноважень міської ради у вирішенні питань створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, обумовлення органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом у своєму рішенні про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки чи відведення земельної ділянки під забудову зобов'язання про сплату пайового внеску є офіційним повідомленням замовника будівництва про настання у нього зобов'язання фінансового характеру в частині сплати відповідної величини коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та договірних зобов'язань в частині дотримання визначених у рішенні строків укладення договору пайової участі.Враховуючи вищенаведене, зобов'язання по сплаті обов'язкового внеску в сумі 54 068, 52 грн відповідач не виконав. Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь 3 767, 68 грн 3% річних та 15 954, 77 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначив, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/2923/15, яка набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалася, внесено зміни до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009, в силу яких ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звільняється від сплати обов'язкового внеску у несплаченій його частині, а саме, у сумі 54 068, 52 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та другою ст.111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначив правовою підставою для відмови у задоволенні позову норму п.7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно п. 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

З 15.04.2012 набув чинності Закон України "Про внесення змін до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким ч. 4 ст. 40 Закону (перелік об'єктів, у разі будівництва яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) доповнено п. 9 наступного змісту: "9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу)".

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції станом на 15.04.2012 до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Отже, у вищевказаному Законі міститься пряма вказівка про зворотну дію в часі норми пункту 6 статті 40, якою встановлено граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що не може перевищувати:

1)10 відсотків кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежилих будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Частина перша вказаної статті зобов'язує орган місцевого самоврядування при встановленні для замовника розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не перевищувати граничний розмір пайової участі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не звертався ні до Дніпропетровської міської ради ні до Департаменту щодо узгодження розміру пайового внеску, а в свою чергу, ні орган місцевого самоврядування, ні міська рада не приймала рішення по звільненню відповідача від сплати залишку пайової участі, тому останній повинен виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору.

Крім того, нормами Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено звільнення від сплати замовника будівництва транспортної інфраструктури по раніше укладеним договорам.

Суди не прийняли до уваги те, що спірний договір №72/3 про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська укладено 13.04.2009 , згідно норм Закону України "Про планування та забудову територій", чинного на той час та до набрання чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також суди залишили поза увагою те, що в матеріалах справи є копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.10.2012 №ДП 143121987871 (об'єкт прийнят в експлуатацію), тобто відповідач повинен був сплатити другий платіж внеску в сумі 54068,52 грн., згідно графіку до договору, також до цього часу.

Колегія суддів зазначає про те, що на сьогоднішній день обов'язок позивача сплатити пайовий внесок в повному обсязі встановлено укладеним договором, який є чинним та підлягає виконанню.

Але суди попередніх судових інстанцій обмежилися лише дослідженням постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі №904/2923/15 за позовом ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" до Дніпропетровської міської ради, Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, за участю прокурора м. Дніпропетровська про внесення змін до договору №72/3 від 13.04.2009, не прийнявши до уваги постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2015 у справі № 904/3360/15 за позовом ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" до Дніпропетровської міської ради, Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, за участю прокурора м. Дніпропетровська про внесення змін до договору №72/3 від 13.04.2009.

Оскільки судами не враховано вищевказані обставини, колегія суддів вважає за необхідне судові рішення попередніх судових інстанцій скасувати повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи , є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 у справі №904/1652/15 - скасувати.

Справу № 904/1652/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області у іншому складі суддів.

Головуючий Н.Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Стратієнко