ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Справа № 927/596/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)та рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 04.06.2015 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)у справі№ 927/596/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "АХА Страхування"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО Україна",простягнення коштів,за участю представниківпозивачаГусєв П.В.,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились, В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2015 у справі №927/596/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 38.863,65 грн.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 37, 39 Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО Україна" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" (Клієнт) укладено Договір № W-TLI-08-02-12 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого Експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта-власника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а Клієнт-власник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані витрати Експедитора (в тому числі і штрафні санкції, сплачені Експедитором третім особам обумовлені неналежним виконанням Клієнтом своїх обов'язків).

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони обумовлюють умови надання послуг, які необхідні для здійснення перевезень в заявках.

Згідно з додатком № 2 від 08.02.2012 до Договору сторони обумовили ціни на продукцію ТОВ "Ріглі Україна" за групами сортів.

Відповідно до додатку № 5 від 26.12.2012 до Договору сторони погодили вартість продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна", яка є основою для здійснення компенсації у випадку втрати та пошкодження вантажу.

Відповідно до заявки № 85 від 05.09.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг до Договору W-TLI-08-02-12 ТОВ "Ріглі Україна" замовляє ТОВ "ЖЕФКО Україна" транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Санкт-Петербург -Київ, вантаж - жувальна гумка, жувальні цукерки, льодяники згідно з інвойсом.

01.01.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ТОВ "ЖЕФКО Україна" укладено договір страхування вантажів № 2013026/FR (далі - Договір страхування), за умовами якого страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що перевищують встановлену франшизу та відбулися в період дії договору, але у межах страхової суми.

Положеннями договору страхування сторони визначили, що строк дії Договору страхування з 00:00 годин 01.01.2013 по 00:00 годин 01.01.2014.

Відповідно до п. 7 Договору страхування договір є дійсним по всьому світу, крім перерахованих в договорі країн.

Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з можливими збитками та шкодою, завданими майновим правам страхувальника відносно визначеного в договорі вантажу, яким він розпоряджається або користується при перевезенні вантажу (багажу) дорожнім, залізничним, морським та/або повітряним засобом, публічними або приватними перевізниками.

Згідно з п. 8.2 Договору страхування страхові випадки - пошкодження або втрата вантажу під час перевезення та/або транзиту.

Для отримання страхового покриття без франшизи обов'язковою умовою є проведення попереднього сюрвея, якщо вартість товарів перевищує 158.826,98 грн. якщо сюрвей не проводиться, франшиза становитиме 31.775,82 грн. (п. 8.3 Договору страхування).

Відповідно до п. 8.3.4 Договору страхування вантажі страхуються за заявленою вартістю, але в будь-якому випадку страхова сума не перевищує 156.274.500,00 грн. по перевезенню.

27.08.2013 між ФОП ОСОБА_5 (виконавець) та ТОВ "ЖЕФКО Україна" (клієнт) укладено договір N-TLI-27-08-13 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) (надалі - Договір перевезення вантажу).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору перевезення вантажу виконавець приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме організувати виконання послуг, пов'язаних з безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та обробленням вантажів клієнта з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Пунктом 6.3 Договору перевезення вантажу сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов конвенції CMR.

Умовами Договору перевезення вантажу, а саме п. 6.7.7 передбачено, що виконавець несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

На виконання заявки № 101309001 від 06.09.2013 відповідач прийняв для перевезення вантаж - жувальну гумку, жувальні цукерки в кількості 20 т, 33 європалети, місце завантаження: м. Санкт-Петербург, адреса відвантаження: Київська обл. смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150, отримувач вантажу ТОВ "Ріглі-Україна".

Відповідно до інвойсу (накладної) № 5500736327 від 12.09.2013 (далі - інвойс), копія якого наявна у матеріалах справи, загальна вартість товару, що перевозився відповідачем, відповідно до вказаного інвойсу складала 80.202,10 доларів США.

Вантаж за вказаним інвойсом було прийнято до перевезення 12.09.2013, що підтверджено печаткою Санкт-Петербурзької митниці на наявній у матеріалах справи міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0559169.

Згідно з Актом експертизи від 19.09.2013, складеним представником Київської торгово-промислової палати, визначено стан вантажних місць та стан пакування вантажу, після зрізання пломб української та російської митниць в напівпричепі замість 33 пакетів з 1.881 ящиком жувальної гумки без цукру "Eclipse cherry ice", артикул 432517, як значиться в СМR №0559169, фактично знаходилось 31 пакет з 1.761 ящиками, різниця становить 114 ящиків (ціна згідно з інвойсом 42,64 долара за один ящик).

В акті експертизи ціна втраченого вантажу не визначена.

Таким чином, вартість втраченого вантажу на час завантаження становила 4.860,96 доларів США (114 х 42,64), що, враховуючи встановлений курс долару США до української гривні станом на 12.09.2013 у розмірі 7,993 гривні за долар США, становило 38.863,65 грн.

Платіжним дорученням № 102662 від 15.04.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО Україна" страхове відшкодування в сумі 449.107,44 грн., виходячи з умов укладеного вказаними юридичними особами договору страхування вантажів № 2013026/FR.

На підставі умов договору №W-TLI-08-02-12 від 08.02.2012 про транспортно-експедиційне обслуговування ТОВ "ЖЕФКО Україна" платіжним дорученням № 1208 від 23.04.2014 виплатило ТОВ "Ріглі Україна" 480.883,26 грн. з призначенням платежу "оплата претензії № 126 від 26.09.2013".

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.05.2015 просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності.

За своєю правовою природою укладений 27.08.2013 між ФОП ОСОБА_5 як виконавцем та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як клієнтом договір N-TLI-27-08-2013 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) є договором міжнародного перевезення вантажу.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 01.08.2006.

З врахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 ГПК України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідності до п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Як встановлено судами, відповідно до умов пункту 1.3 укладеного 27.08.2013 між ФОП ОСОБА_5 як Виконавцем та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як Клієнтом договору №N-TLI-27-08-13 перевезення здійснюються відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КВДП) (із змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978) (далі - Конвенція СМR), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту України та інших нормативних актів, що регулюють питання виконання міжнародних перевезень вантажів.

Пунктом 6.1 договору від 27.08.2013 №N-TLI-27-08-13 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства України і/або Конвенції CMR. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов Конвенції CMR (пункт 6.3 названого договору).

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Матеріалами справи підтверджено, а учасниками судового процесу не спростовано факт прийняття відповідачем до перевезення вантажу відповідно до умов договору від 27.08.2013 № N-TLI-27-08-13 за інвойсом (накладною) № 5500736327 від 12.09.2013.

Вантаж за вказаним інвойсом відповідач прийняв до перевезення 12.09.2013, що підтверджено печаткою Санкт-Петербурзької митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0559169.

Крім того суди встановили факт пошкодження пломб запірних приладів транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення вантажу (довідка Управління внутрішніх справ Росії "Новасокольческий" у Псковській області, від 13.09.2013 № 43/4385, Акт експертизи від 18.09.2013, відповідно до якого після зрізання пломб української та російської митниць в напівпричепі не вистачало 114 ящиків жувальної гумки "Eclipse cherry ice", артикул 432517 (ціна згідно інвойсу 42,64 долара за один ящик).

Конвенцією CMR передбачена відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладання угоди.

Положеннями ст. 32.1 Конвенції CMR передбачено, що перевізник відповідає як за власні дії та упущення, так і за дії та упущення своїх агентів та усіх інших осіб, до послуг яких від вдається для здійснення перевезення, коли ці особи та агенти діють у рамках покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 23 Конвенції CMR перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць СПЗ (Special Drawing Rights - SDR: міжнародні резервно-розрахункові кошти в рамках Міжнародного валютного фонду) за кг відсутньої ваги брутто. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Відповідно до наявного у матеріалах справи інвойсу вартість вантажу визначена у розмірі 80.202,10 доларів США. Вартість втраченого вантажу на час завантаження становила 4.860,96 доларів США (114х 42,64), що, враховуючи встановлений курс долару США до української гривні станом на 12.09.2013 (7,993 гривні за 1 долар США), становить 38.863грн. 65 коп. Таким чином, відшкодуванню підлягає вартість втраченого вантажу у сумі 38.863,65 грн.

Платіжним дорученням № 102662 від 15.04.2014 ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатила ТОВ "ЖЕФКО Україна" страхове відшкодування в сумі 449.107,44 грн., виходячи з умов укладеного вказаними юридичними особами договору страхування вантажів № 2013026/FR.

В обґрунтування позову позивач послався на п. 1 ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а також на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини між позивачем як страховиком та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як страхувальником врегульовані укладеним ними договором страхування вантажів №2013026/FR, відповідно до умов пункту 23.12 якого в суму страхового відшкодування включаються всі необхідні та доцільно вчинені, підтверджені документально видатки, викликані виконанням Страхувальником обов'язків із забезпечення реалізації Страховиком права суброгації, тобто позову до особи, відповідальної за завданий збиток.

Таким чином, сторони зазначеного договору чітко визначили правову природу відносин між позивачем як страховиком та особою, відповідальною за можливі збитки, завдані страхувальнику, як відносини суброгації.

У позовній заяві та додаткових письмових поясненнях по суті спору позивачем помилково ототожнюється правова природа регресу та суброгації, оскільки у позові містяться посилання як на ст. 993 Цивільного кодексу України, так і на ст. 1191 Цивільного кодексу України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання.

Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.

Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування, а правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування"; частина ж 1 ст. 1191 ЦК України визначає право зворотної вимоги (регресу), а право на подання регресного позову передбачено ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За встановлених судами обставин, які свідчать про перехід до страховика (позивача) права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним є застосування до спірних правовідносин ст.ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а ст. 993 ЦК України - до договірних, що мають місце у даній справі.

З урахуванням правової природи відносин сторін Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.08.2013 № N-TLI-27-08-13, укладеного між ТОВ "ЖЕФКО Україна" та відповідачем, Договору страхування вантажів № 2013026/FR, укладеним позивачем як страховиком та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як страхувальником, колегія суддів погоджується з висновком судів, що вимога позивача за позовом фактично є вимогою, що випливає з відносин суброгації.

При регресі страховик вправі задовольнити свою вимогу в повному обсязі, а у порядку суброгації страховик має право вимагати від особи, відповідальної за збитки, відшкодування суми в межах фактичних витрат.

З урахуванням вимог ст. 23 Конвенції CMR відшкодуванню на користь позивача за наслідками часткової втрати вантажу відповідачем підлягає вартість втраченого вантажу у розмірі 38.863, 65 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 38.863,65 грн. є обґрунтованими.

Вимоги ж про стягнення решти страхового відшкодування, що було сплачене позивачем на користь ТОВ "ЖЕФКО Україна", заявлені позивачем з порушенням вимог ст. 23 Конвенції CMR та ст. 993 Цивільного кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Так, 12.05.2015 відповідач надав місцевому суду письмову заяву про застосування до позовних вимог позовної давності на підставі положень ч. 3 ст. 925 ЦК України, ч. 2 ст. 315 ГГ України, пункту "а" ч. 1 ст. 32 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Згідно з нормами ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правил визначення початку перебігу позовної давності, визначеними у статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 32.1 Конвенції CMR подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності з даною Конвенцією, може здійснюватися протягом одного року. Строк обліковується: а) у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочення доставки - з дня здавання вантажу.

Перебіг строку позовної давності за відносин суброгації починається не з моменту виплати страхового відшкодування, а з моменту виникнення страхового випадку, адже відповідно до ст. 262 ЦК України зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що зазначений вище страховий випадок відбувся 13.09.2013, що підтверджено відповідною довідкою органу внутрішніх справ Російської Федерації.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою позивача про відшкодування страхової виплати за страховим випадком розпочався з 14.09.2013 і закінчився 14.09.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом 16.04.2015, що підтверджено відбитком штемпелю відділення поштового зв'язку на поштовому конверті із позовними матеріалами, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а також враховуючи наявність заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком судів, що у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 38.863,65 грн. слід відмовити внаслідок спливу строку позовної давності.

В решті позовних вимог судами правомірно відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 927/596/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікової