ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Справа № 916/2712/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Грека Б.М.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 р. (суддя Рога Н.В.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р. (судді Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) у справі№916/2712/15 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) доКомпанії "НОРТРОП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 1 330,76 доларів США, що становить 28 206 грн. 92 коп. за участю представників: від позивача Барбін В.В., довіреність №6095 від 30.10.2015 р.від відповідача Боєв М.О., довіреність б/н від 22.06.2015 р. Влачига С.Р., довіреність б/н від 22.06.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Компанії "НОРТРОП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість нарахованого на портові збори в розмірі стягнення 1 330,76 доларів США, що становить 28 206 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як агентом судна, при здійсненні оплати портових зборів не сплачено податок на додану вартість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2015 р. у справі №916/2712/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р., у позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказані судові рішення, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що судно, якому позивачем було нараховано податок на додану вартість на портові збори, здійснювало міжнародне перевезення, а саме: як додаткове судно перевозило вантаж з нейтральних вод з перетином державного кордону України, тому відповідач згідно із ст. 197 Податкового кодексу України підлягає звільненню від сплати податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник, зокрема, посилається на помилковість висновків господарських судів попередніх інстанцій про здійснення відповідним судном саме міжнародного перевезення та вказує на неправильне застосування ними ст. 128, 132, 134 Кодексу торгівельного мореплавства України та ст. 197 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 р., колегією суддів у складі: головуючий - Карабань В.Я., судді: Ємельянов А.С. (доповідач), Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.12.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/2608 від 21.12.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Карабаня В.Я., для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 р. та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р. у справі №916/2712/15 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Ємельянов А.С. - головуючий (доповідач), судді: Грек Б.М., Ковтонюк Л.В.

До початку судового розгляду скаржником подано до Вищого господарського суду України пояснення до касаційної скарги.

В свою чергу, відповідач скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення даної касаційної скарги, у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

В судове засідання 21.12.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.03.2008 р. між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (порт) та компанією "НОРТРОП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (агент) укладено договір №19-С, за умовами якого, порт по можливості надає послуги згідно письмових заявок агента з обслуговування суден, які прямують в порт або проходять транзитом, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника на умовах цього договору.

Порт зобов'язався надавати агенту рахунки для сплати зборів та платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору. Агент зобов'язався надавати порту "заявку на підхід судна", "заявку на постановку судна на зовнішній рейд порту", "інформацію для виставлення рахунку", які є невід'ємною частиною договору, і підхідні нотіси у термін, передбачений "Зводом звичаїв по порту"; отримувати від порту попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до виходу судна з порту. Вказане закріплено в розділі 2 договору №19-С від 19.03.2008 р.

Разом з цим, згідно із умовами розділу 3, 4 вказаного договору агент зобов'язався одержувати попередні рахунки на передоплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків агент виконує за добу до виходу судна з порту. Агент здійснює остаточні розрахунки за послуги та оплачує ставки на здійснення вантажних операцій на зовнішньому рейді в термін 5 банківських днів після відходу судна з порту та отримання рахунків на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів, підписаних уповноваженою особою. Оплату рахунків агент здійснює у безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків по суднам, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - в національній валюті України.

Після надання послуг, протягом доби, порт повинен надати агенту на підписання приймально-здавальний акт в двох примірниках. Агент протягом доби з дня одержання приймально-здавального акту зобов'язаний підписати і повернути його порту. У разі не підписання цього акту у зазначений термін вважається, що акт підписаний сторонами належним чином і є підставою для виставлення рахунку.

Крім того, сторонами підписано ряд додаткових угод до договору №19-С від 19.03.2008 р., якими змінювались та доповнювались умови даного договору.

Так, зокрема, згідно з додатковою угодою №10 від 29.12.2014 р. сторони виклали п. 3.2 договору в такій редакції: "Агент здійснює остаточні розрахунки за послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. При цьому, нарахування податку на додану вартість здійснюється відповідно до діючого законодавства України."

Одночасно з викладеним, господарськими судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи №916/2712/15 також встановлено, що 23.10.2013 р. до Дніпро-Бузького порту зайшло судно "KLOS C" з вантажем на борту (BAUXITE 6 500, 00 mts), що підтверджується загальною декларацією (General Declaration), накладною (BILL OF LADING) та вантажним маніфестом (MANIFEST OF CARGO).

Відповідно до інформації агента дане судно є вантажним судном та належить до групи А, а його умовний об'єм дорівнює 16 149,76 куб. м.

Матеріалами справи також підтверджується, що вищевказаний вантаж судно прийняло на борт в нейтральних водах Чорного моря з великотоннажного багатоцільового морського судна "VISHVA VIJAY".

В той же день (23.10.2013 р.) судно "KLOS C" вийшло з порту Дніпро-Бузький без вантажу, що підтверджується загальною декларацією (General Declaration).

У зв'язку з наведеними обставинами та на підставі п. 2.1, 3.3, 7.1, 8.1, 8.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 р., порт виставив відповідачу рахунок №05821250 від 25.10.2013 р. на суму 6 805,00 дол. США, з яких 4554,30 дол. США - корабельний збір, 1 388,90 дол. США - канальний збір, 355,30 дол. США - адміністративний збір, 355 ,30 дол. США - санітарний збір та 151,20 дол. США - плата за послуги капітана морського порту.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами 6653,80 дол. США було сплачено агентом 18.10.2013 р. В свою чергу, 151,20 дол. США агентом було сплачено 30.10.2013 р.

Отже, відповідач повністю сплатив виставлені йому суми портових зборів.

При цьому, податок на додану вартість на вищевказані суми портом не нараховувався, оскільки відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України, від оподаткування звільняються операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Однак, в подальшому, листом №1534 від 23.03.2015 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" повідомило свої філії про те, що відповідно до отриманого індивідуального податкового роз'яснення Міністерства доходів і зборів №17866/6/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013 р. основною умовою застосування п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України є наявність документів, які підтверджують здійснення судном міжнародних перевезень. Документами, що підтверджують наявність морського перевезення вантажу є договір морського перевезення вантажу (коносамент), вантажний маніфест. Зазначені документи, з огляду на визначення в них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/відвантаження, а також назв іноземних вантажовідправників та вантажоодержувачів, є доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу. Крім того, згідно зазначеного листа не вважається міжнародним перевезення, якщо по графі "порт навантаження" не вказано назву порту, а зазначено "нейтральні води Чорного моря".

Зважаючи на наведене, портом було виставлено Компанії "НОРТРОП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю новий рахунок №05821250 від 02.04.2015 р. на суму 8 135,76 дол. США, з яких 1 330,76 дол. США донарахованого податку на додану вартість.

Проте, відповідачем донараховану суму податку на додану вартість сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з позовом, що розглядається в межах даної судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм, позивач у даній справі повинен був довести факти не виконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з повної оплати наданих йому за договором №19-С від 19.03.2008 р. послуг.

Однак, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами відповідач повністю оплатив виставлені портом рахунки.

При цьому, умовами договору №19-С від 19.03.2008 р. не передбачена можливість подальшого донарахування портом будь-яких сум грошових коштів на виставлені до оплати суми портових зборів.

Отже, зважаючи на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами, хоч і з інших підстав, однак, зроблено правильні висновки про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на приписи наведеної статті, здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим прийняті ними судові рішення є законними та обґрунтованими. Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень господарських судів попередніх інстанцій

При цьому, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності висновків господарських судів попередніх інстанцій та не доводять неправильного застосування ними норм матеріального чи процесуального права. Крім того, ці доводи вже були предметом розгляду апеляційного господарського суду та вмотивовано відхилені ним.

Як закріплено в п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

В силу приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 р. у справі №916/2712/15 залишити без змін

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Б.М. Грек

Л.В. Ковтонюк