ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 925/1455/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 24.05.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.08.2016у справі№925/1455/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лесарк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - промисловий дім "Земляни"прозвернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку для погашення заборгованості в розмірі 1 355789,89 дол. США, що еквівалентно 29 956 915,17 грн.від позивача:Гіндрюк Т.С.,від відповідача: Матвєєв Є.О.,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесарк" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 05.07.2007, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "Земляни", а саме на земельну ділянку площею 0,3979 га за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 4, кадастровий номер 7110800000:02:001:0118, яка належить відповідачу, на користь позивача в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором №010/02-47/857-07 від 02.07.2007 у розмірі 1 355 789,89 доларів США.

Справа розглядалась судами неодноразово. Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову від 04.05.2016, відповідно до якого просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 05.07.2007, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "ТПД "Земляни" та посвідчений державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Дашицькою Л.Л., а саме: нежитлову будівлю загальною площею 3 932,3 м.кв. та земельну ділянку загальною площею 0,3979 га, які знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Рафаїла Чорного, 4, належать ТОВ "Лесарк", на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором № 010/02-47/857-07 від 02.07.2007 в розмірі 1 355 789,89 дол. США. Також позивач просить визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 12 835 659,00 грн.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.05.2016 року у справі № 925/1455/15 (суддя Спаських Н.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Зубець Л.П.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ТОВ "Лесарк" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ТОВ "Торгівельно - промисловий дім "Земляни" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Між ВАТ "Райффайзен банк Аваль", назву якого змінено на ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ТОВ "Торгівельно-промисловий дім "Земляни" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 010/02-47/857-07 від 02.07.2007, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 525 000,00 дол. США строком до 01.07.2017.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05.07.2007 між ТОВ "ТПД "Земляни" та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" укладено договір іпотеки, за умовами якого в заставу банку передано нерухоме майно позичальника, а саме нежитлова будівля магазину з підвалом, загальною площею 3 952,9 кв.м та земельна ділянка загальною площею 3 979 кв.м для обслуговування універмагу, які знаходяться адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Рафаїла Чорного, 4.

За доводами позивача внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині повернення кредиту та своєчасної сплати нарахованих відсотків, утворилась заборгованість за кредитом 1 355 789,89 дол. США, а також 183 223,36 дол. США. за відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2010 порушено провадження у справі № Б-50/184-10 про банкрутство ТОВ "ТПД "Земляни".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2010 у справі № Б-50/184-10 визнано грошові вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на суму 148 106,94 грн. неустойки, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів до першої черги вимоги банку на суму 11 852 597,49 грн. (гривневий еквівалент заборгованості), які забезпечені іпотечним (заставним) майном та окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; затверджено відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, в тому числі нежитлова будівля магазину з підвалом загальною площею 3 952,9 кв. м., та земельна ділянка загальною площею 3 979 кв.м., що розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Р. Чорного, 4.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.01.2011 у справі № Б-50/184-10 ТОВ "ТПД "Земляни" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Судами встановлено, що під час провадження у справі про банкрутство, активи боржника виставлено на реалізацію через біржу шляхом проведення аукціонних торгів, за результатами яких ТОВ "Інтер-Строй-Інвест" придбав лот № 1 - нежитлова будівля універмагу на земельній ділянці, що складає предмет даного спору.

За результатами аукціону 02.09.2011 між ТОВ "ТПД "Земляни" в особі ліквідатора Мухітдінова Р.Д. та ТОВ "Інтер-Строй Інвест" було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки загальною площею 0,3979 га, за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Р.Чорного, 4. на якій розташована нежитлова будівля з підвалами та ґанками літ. "А-2", під. літ. "А,Б.а,а.1.,а.2" (цегла), загальною площею 3 932,3 кв.м, чотири сараї літ. "В", "Г", "Д", "Б", вимощення-1, огорожа № 1, троє воріт 2,3,5, хвіртка № 4, огорожа № 6, приямки № 7, 8, для обслуговування універмагу.

02.09.2011 було знято арешт з нерухомого майна на підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 20.07.2011 у справі № 10-384/2011 та 02.09.2011 із Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було вилучено обтяження іпотекою належного ТОВ "ТПД "Земляни" майна на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22.08.2011 у справі № 2-433/11.

На підставі пояснень сторін судами встановлено, що у результаті продажу спірного майна у процедурі ліквідації ТОВ "ТПД "Земляни" було отримано 1 443 432,47 грн., які були передані в депозит приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округа Левченка В.Г. з метою виконання грошових зобов'язань перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Левченко В.Г. від 05.02.2013.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у подальшому право власності на вказане нерухоме майно разом із земельною ділянкою за адресою: м. Умань, вул. Р.Чорного, 4 перейшло до ТОВ "Лесарк".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду Укарїни від 12.05.2015 у справі № Б-50/184-10, визнано недійсним аукціон з продажу майна банкрута ТОВ "ТПД "Земляни" від 21.02.2011 та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 02.09.2011.

У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неотримання коштів в погашення заборгованості боржника за рахунок іпотечного майна, звернувся з позовом до ТОВ "Лесарк" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 05.07.2007, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "ТПД "Земляни" в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором №010/02-47/857-07 від 02.07.2007 в розмірі 1 355 789,89 дол. США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент вирішення спору ТОВ "Лесарк" є кінцевим набувачем права власності на спірне майно, яке було предметом іпотеки та було відчужене арбітражним керуючим - ліквідатором в процесі ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Торгово-промисловий дім "Земляни" за відсутності на той момент його обтяження у державному реєстрі іпотек, знятого на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22.08.2011 у справі №2-433/11.

Колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованими висновки, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних рішень, враховуючи наступне.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Так, як вже зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 12.01.2011 у справі № Б-50/184-10 ТОВ "ТПД "Земляни" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

За змістом пп. а) п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

У частині 6 вказаної статті зазначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс; господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Встановивши визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ТПД "Земляни" від 21.02.2011 та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 02.09.2011, укладеного між ТОВ "ТПД "Земляни" в особі ліквідатора Мухітдінова Р.Д. та ТОВ "Інтер-Строй Інвест" за наслідками такого аукціону, судам перш ніж дійти висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у даній справі необхідно було встановити чи вживались ліквідатором ТОВ "ТПД "Земляни" відповідні заходи щодо повернення майна, яке було відчужене за наслідками аукціону за договором купівлі-продажу від 02.09.2011, в ліквідаційну масу.

Зазначаючи про те, що даний спір повинен розглядатися в межах справи про банкрутство ТОВ "ТПД "Земляни", суди попередніх інстанцій не вказали на підставі яких саме доказів вони дійшли відповідного висновку, оскільки судами не досліджувались обставини на предмет того: на якій стадії знаходиться провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТПД "Земляни" на момент розгляду даної справи №925/1455/15; чи затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс у справі про банкрутство ТОВ "ТПД "Земляни" на момент розгляду справи №925/1455/15; чи припинено провадження у справі про банкрутство та чи ліквідовано юридичну особу у зв'язку з недостатністю майна; чи не вважаються вимоги позивача погашеними у справі про банкрутство ТОВ "ТПД "Земляни".

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Крім того, направляючи постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 справу № 925/1455/15 на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційним господарським судом було зауважено, що висновки судів щодо правовідносин, які склались між сторонами у даній справі були здійснені за відсутності в матеріалах справи правочину, на підставі якого ТОВ "Лесарк" стало набувачем спірного майна; крім того, касаційний суд зазначив, що суди безпідставно не прийняли до уваги обставини визнання недійсним аукціону від 21.02.2011 з продажу майна банкрута ТОВ "ТПД "Земляни" та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 02.09.2011, та не з'ясували правові наслідки такої недійсності.

Однак суди наведених вказівок Вищого господарського суду України не врахували, в той час як в силу приписів ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2016 у справі №925/1455/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова