ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 915/438/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 09.06.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016у справі№915/438/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"доПриватного підприємства "Сімейний фонд"простягнення 42 399,86 грн.за участю представників:від позивача:Дяченко В.С.,від відповідача:Туманик А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Сімейний фонд" про стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 42 399,86 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/438/16 (суддя В.Д. Фролов), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І., Лисенко В.А., Ярош А.І.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи між ПАТ КБ "Надра" та ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2989 від 01.10.2007, відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В додатку 1/1 до договору постачання теплової енергії в гарячій воді №2989 від 01.10.2007 вказано, що теплопостачання здійснюється по вул. Нікольська, 54/1.

Судами встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 21.11.2014 ПАТ КБ "Надра" (орендар) передало, а ПП "Сімейний фонд" (орендодавець) прийняло нежитлове приміщення загальною площею 228,5 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/1.

Крім того, судами встановлено, що ПАТ КБ "Надра" зверталось до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" з листом № 22 від 13.01.2015, в якому просило розірвати договір на обслуговування приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/1 з 13.01.2015, у зв'язку з припиненням діяльності відділення № 1416 ПАТ КБ "Надра", який отримано ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" 13.01.2015, про що свідчить штамп позивача на відповідному листі.

Предметом даного спору є вимога енергопостачальної організації до ПП "Сімейний фонд" про стягнення боргу за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року за поставлену за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/1 теплову енергію в сумі 42 399,86 грн.

Обґрунтовуючи підставу позову ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" посилалось на те, що ним у спірний період поставлено теплову енергію за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/1 на заявлену суму, однак відповідачем, як власником нежитлових приміщень за вказаною адресою, поставлену теплову енергію оплачено не було. При цьому, у заяві про зміну підстави позову, позивач доповнив правове обґрунтування позовних вимог, пославшись, зокрема, на ст. 1212 та 1213 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевим господарським судом зазначено, що Законом України "Про теплопостачання" передбачено постачання теплової енергії лише на підставі договору, отже правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд вказав, що у даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу, якого у розумінні норм чинного законодавства України у відповідача перед позивачем не існує, оскільки між ними відсутні договірні зобов'язальні правовідносини з отримання та сплати спожитої теплової енергії. При цьому, апеляційним судом зазначено, що подана позивачем заява від 19.05.2016 помилково прийнята місцевим господарським судом як заява про зміну підстави позову.

Касаційний суд вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що подана позивачем заява від 19.05.2016 помилково прийнята місцевим господарським судом як заява про зміну підстави позову, оскільки з її змісту вбачається, що позивач лише доповнив правове обґрунтування позовних вимог, пославшись, зокрема, на ст. 1212 та 1213 ЦК України, зазначивши, що заявлена у позові заборгованість є боргом відповідача за безпідставно спожиту теплову енергію.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на положення ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період часу, за який заявлено до стягнення суму заборгованості за поставлену теплову енергію за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/1, договір між сторонами був відсутній.

Питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовано у Главі 83 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 2 ст. 1212 ЦК України);

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, у разі встановлення судом факту отримання відповідачем від позивача теплової енергії без достатньої правової підстави та неможливості повернення його в натурі (через специфіку даного майна, яка виключає можливість такого повернення), до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України.

Висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг на підставі того, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання комунальних послуг, суперечить вимогам чинного законодавства (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14).

Оскільки судами встановлено, що сторони не перебувають між собою у договірних відносинах, ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" цілком обґрунтовано заявило позов про стягнення з відповідача суми боргу на підставі ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.05.2011 у справі №3-38гс11).

У ч. 1 ст. 11128 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, у зв'язку з чим дійшли хибного висновку щодо відсутності правових підстав застосування ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України до спірних правовідносин.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі №915/438/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова