ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 914/1394/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Гарант"на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016у справі№914/1394/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк"доМалого приватного підприємства "Гарант"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 прозвернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:від позивача:Романова Н.В.,від відповідача: не з'явився,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного відділення АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства "Гранат" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2007, нерухоме майно: будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області, загальною площею 107,8 кв.м, яка належить іпотекодавцю МПП "Гранат" на підставі реєстраційного посвідчення від 17.01.2000, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.1998 за реєстровим №2857, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В., про що зроблено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №60; земельну ділянку для обслуговування кафе площею 0,0551га., кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю МПП "Гранат" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого Буською міською радою, з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007, розмір якої станом на 16.04.2015 становить 193 729,00 грн., з яких: - залишок прострочених платежів по кредиту - 51 092,67 грн., залишок прострочених платежів по відсотках - 962,24 грн., сума нарахованої пені по кредиту - 115 188,55 грн., сума нарахованої пені по відсотках - 17 802,06 грн., сума інфляційних втрат - 6 369,68 грн., 3% річних від прострочених платежів - 2 194,58 грн. Позивач просить встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - для нежитлової будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в розмірі 228 900,00 грн., що визначена на підставі звіту про оцінку нерухомого майна проведеного 29.01.2015 СОД ТОВ "Профоцінка"; для земельної ділянки - в розмірі 88 800,00 грн., що визначена на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 29.01.2015 СОД ТОВ "ВАЛКОМ"; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 у справі № 914/1394/15 (колегія суддів у складі: Мазовіта А.Б., Ділай У.І., Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л., Гриців В.М., Кордюк В.М.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості згідно договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 в розмірі 132 465,39 грн., в тому числі 106 099,07 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 8023,06 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6 369,68 грн. інфляційних нарахувань, 2 194,58 грн. 3% річних, а також 3 874,58 грн. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно відповідача згідно з іпотечним договором, який посвідчений 28.08.2007 приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Лукащук Н.О. за реєстровим №1183, а саме: будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Буську Львівської області, на плані позначена літ. "А-1", загальною площею 107,8 кв. м та земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, що розташована по АДРЕСА_1 Львівської області, яка передана для обслуговування кафе, шляхом продажу будівлі кафе на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 713 291,00 грн. та шляхом продажу земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 153 177,00 грн.. В частині стягнення 51 092,67 грн. заборгованості по кредиту, 962,24 грн. заборгованості по сплаті процентів та 9 089,48 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту провадження припинено.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 28.08.2007 між філією ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №601, згідно з п. 1.1. якого банк зобов'язувався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 200 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

У відповідності до п. 1.5.1.1., п. 1.5.1.3 кредитного договору, проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору кредит надавався на поточні потреби, окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27.08.2010. Остаточним терміном повернення кредиту є 27.08.2010.

В подальшому договором від 01.11.2008 про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 плату за користування кредитом збільшено до 21% річних.

26.08.2010 позивач та третя особа уклали договір про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії, яким виклали договір відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 в новій редакції. Згідно п. 1.2. договору кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27.08.2010. Остаточним терміном повернення кредиту є 27.08.2010. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно ануїтетними платежами. Позичальник зобов'язується щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 5 410,67 грн. шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 27.09.2010 на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплата останнього ануїтетного платежу здійснюється до 27.08.2015.

Відповідно до п. 2.3.1. договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування, сплати комісійних винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки).

Відповідно до п. 2.3.2. кредитного договору після отримання позичальником від банку повідомлення про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення, здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму кредиту, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з цим договором).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 28.08.2007 між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідачем для належного виконання зобов'язання ОСОБА_4 передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: - будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області, загальною площею 107,8 кв.м. Право власності іпотекодавця на нежитлову будівлю підтверджується реєстраційним посвідченням від 17.01.2000, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі договору купівлі - продажу від 31.12.1998 за реєстром № 2857, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. про що зроблено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №60; земельну ділянку для обслуговування кафе площею 0,0551 га., що знаходиться за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 виданим Буською міською радою, кадастровий номер : НОМЕР_1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору №601 від 28.08.2007, позивач відповідно до розпорядження від 28.08.2007, видаткового касового ордеру №73480 надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що останньою не заперечується.

Посилаючись на порушення ОСОБА_4 строків сплати сум кредиту та процентів, позивач звернувся до ОСОБА_4 з вимогою за вих. №27-02/1363 від 09.02.2015, в якій вимагав достроково сплатити суми кредиту, процентів та пені.

Судами також встановлено, що прострочення позичальником виконання зобов'язань за кредитним договором підтверджується рішенням Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі №440/627/15, яким частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.08.2007; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором №601 від 28.08.2007 в сумі 145 855,84 грн.: 114 316,54 грн. - сума нарахованої пені по кредиту, 15 263,33 грн. - сума нарахованої пені по відсотках, 14 162,30 грн. інфляційні втрати, 3% річних від прострочених платежів - 2 113,68 грн.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016 скасовано рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі №440/627/15-ц в частині задоволення позову про солідарне стягнення боргу та судового збору з ОСОБА_14 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в цій частині в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача як іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2007 - нерухоме майно: будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області з метою погашення заборгованості позичальника за кредитним договором №601 від 28.08.2007, розмір якої станом на 16.04.2015 становить 193 729,00 грн., з яких: - залишок прострочених платежів по кредиту - 51 092,67 грн., залишок прострочених платежів по відсотках - 962,24 грн., сума нарахованої пені по кредиту - 115 188,55 грн., сума нарахованої пені по відсотках - 17 802,06 грн., сума інфляційних втрат - 6 369,68 грн., 3% річних від прострочених платежів - 2 194,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позичальником порушено виконання зобов'язань за кредитним договором, то позовні вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна, яке належить відповідачу, є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У ч. 1, 2 п. 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24.11.2014 роз'яснено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання; невиконання зазначеної передумови відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У листі Верховного суду України "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" від 01.02.2015 роз'яснено, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Таким чином, одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним.

Також, у вказаному листі Верховного суду України зазначено, що суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 04.09.2013 у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Однак, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, оскільки, вирішуючи питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, не встановлювали чи було виконано рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі №440/627/15, яким стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором безпосередньо з позичальника в сумі 145 855,84 грн.: 114 316,54 грн. - сума нарахованої пені по кредиту, 15 263,33 грн. - сума нарахованої пені по відсотках, 14 162,30 грн. інфляційні втрати, 3% річних від прострочених платежів - 2 113,68 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі заявлено до стягнення за рахунок іпотечного майна пеню по кредиту, пеню по відсотках та 3% річних у більшому розмірі, ніж було заявлено до позичальника у справі №440/627/15 та у вимозі № 27-02/1363 від 09.02.2015, однак судами не досліджувались обставини справи на предмет того, чи звертався позивач до позичальника з відповідною вимогою про сплату донарахованих кредитором сум пені та 3% річних.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Гарант" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 у справі №914/1394/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова