ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 913/583/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О.,скаргизаступника прокурора Харківської областінапостанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.16у справігосподарського суду Луганської області №913/583/16за позовомзаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській областідофізичної особи - підприємця ОСОБА_4,третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Кремінський професійний ліцей,провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення,

за участі представників сторін:

від ГПУ - Зарудяна Н.О.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

26.04.2016 заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди №002191/09 від 04.05.2005, укладеного між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП ОСОБА_4, угоди №1 від 30.03.2007, договори №2 від 23.12.2011 та №3 від 25.05.2015, якими внесено зміни до нього, припинити зобов'язання за ним на майбутнє; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 53,5 кв. м. вартістю 77 700 грн.

21.06.2016 рішенням господарського суду Луганської області (суддя Секірський А.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір №002191/09 про оренду нерухомого майна від 04.05.2005, угоди №1 від 30.03.2007, №2 від 23.12.2011, №3 від 25.05.2015, якими внесені зміни до нього, припинити зобов'язання за ним на майбутнє, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 53,5 кв. м. вартістю 77 700 грн., розміщене на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі учбового корпусу.

31.08.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Татенко В.М., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення від 21.06.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області посилався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, тому просив скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016, а рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2016 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 04.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди державного майна №002191/09, на виконання якого за актом від 04.05.2006 останньому передано у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення побутового корпусу №2 загальною площею 60 кв. м., розташовані на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі Кремінського професійного ліцею за адресою: Луганська обл., АДРЕСА_1, для розміщення ювелірної майстерні.

Пунктом 11.1 договору встановлений його строк з 04.05.2005 по 04.04.2006.

У подальшому додатковою угодою №1 від 30.03.2007, договором №2 від 23.12.2011 та договором №3 від 23.12.2011 до зазначеного договору оренди нерухомого майна вносились зміни, зокрема площа приміщення склала 53,5 кв. м., строк договору оренди встановлено до 30.09.2017. Вартість майна, визначена звітом про оцінку станом на 31.03.2015 склала 77 700,00грн.

Вважаючи, що оспорюваний договір суперечить діючому законодавству, зокрема ст.ст.3, 63 Закону України "Про освіту", ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.2 Закону України "Про фонд державного майна України", ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", заступник прокурора Луганської області звернувся з позовом про визнання договору від 04.05.2005 та угод про його зміну, недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Задовольняючи позов заступника прокурора на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.61, 63 Закону України "Про освіту" ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, суд першої інстанції виходив із того, що передане в оренду приміщення є об'єктом освіти, яке засноване на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, перебуває у користуванні ліцею, тому може здаватись в оренду лише для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, та не може використовуватись не за призначенням. Виходячи з чого визнав договір №002191/09 від 04.05.2006 із додатковими угодами до нього недійсними з підстав невідповідності вимогам законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із установленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також недоведеності заступником прокурора обставин використання спірного приміщення під час його передачі в оренду у навчально-виховній чи у навчально-виробничій науковій діяльності, а також того, що розміщення ювелірної майстерні у цьому приміщенні на момент вчинення оспорюваного правочину погіршувало соціально-побутові умови осіб, які навчаються у навчальному закладі.

До таких висновків апеляційний господарський суд дійшов унаслідок порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Як видно із матеріалів справи, спірна будівля розташована за адресою: м. Кремінна, пр. Леніна, 1 та зазначена як побутовий корпус №2, обліковується у Кремінському професійному ліцеї як основний засіб, введений в експлуатацію у 1980 році, що підтверджується інвентарною карткою №10301008 обліку основних засобів в бюджетних установах.

Пунктом 1.1. Статуту Кремінського професійного ліцею визначено, що останній є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.7.10 Статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів ліцей має загальну площу 9 826,3 кв. м., у тому числі загально-побутовий корпус №2 загальною площею 1 924,6 кв. м.

Згідно з п.7.11 Статуту об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею.

Статтею 29 Закону України "Про освіту" визначено, що структура освіти включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу та післядипломні освіти.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього Закону навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

На підставі зазначених положень діючого законодавства та Статуту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Кремінський професійний ліцей є державним навчальним закладом та перебуває у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Проаналізувавши викладені положення діючого законодавства, а також зміст пункту 2.1. договору №002191/09 від 04.05.2006, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що спірні приміщення були надані в оренду для здійснення підприємницької діяльності відповідача, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, тому обгрунтовано визнав цей договір недійсним з підстав невідповідності положенням закону.

Що стосується позовних вимог у частині зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити державне окреме індивідуально визначене майно, то вони є похідними, та з урахуванням задоволення вимог про визнання недійсним спірного договору, правові підстави зайняття відповідачем цього приміщення відсутні, тому місцевий суд дійшов вірного висновку про їх задоволення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно установлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Висновки апеляційного господарського суду суперечать установленим обставинам справи, тому постанова від 31.08.2016 підлягає скасуванню, а рішення господарського Луганської суду області від 21.06.2016 залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задоволити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016 скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2016 у справі №913/583/16 залишити в силі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України 3 307,20грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Луганської області.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЖ.О. Корнілова