ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 911/5214/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Палія В.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" на рішеннягосподарського суду Київської області від 04.04.2016 р. (суддя: Христенко О.О.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р. (судді: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) у справі№911/5214/15 господарського суду Київської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест"; 2. Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийградсервіс"; 4. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" простягнення коштів за участю представників: від позивача ОСОБА_3, довіреність №6 від 29.01.2016 р. від відповідачів 1.не з'явились 2. не з'явились 3. не з'явились 4.Ткаченко С.В., довіреність №39/вих від 11.01.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест", Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийградсервіс" про солідарне стягнення з відповідачів 45 423 грн. 60 коп. збитків, які виникли внаслідок залиття орендованого приміщення, та витрат на проведення експертизи пошкодженого майна.

В процесі судового розгляду справи №911/5214/15 первісного відповідача 2 - Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради" було замінено на належного відповідача 2 - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", а також залучено до участі у справі відповідача 4 - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", про що винесено відповідні ухвали.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі №911/5214/15 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто заявлену позивачем суму солідарно з відповідача 3 та відповідача 4. В частині позовних вимог заявлених до відповідача 1 та відповідача 2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р. рішення господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. залишено без змін.

Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав, що позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди у відповідному розмірі, однак, прийшов до висновку, що відповідальними особами за заподіяну шкоду у даному випадку є відповідач 3 та відповідач 4.

Не погодившись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р., рішення господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. в частині стягнення збитків з відповідача 4 та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення за відсутності повного та всебічного дослідження обставин справи, оскільки надані позивачем докази доводять лише наявність збитків, а не факт заподіяння цих збитків відповідачем 4.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2016 р. справу №911/5214/15 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Палій В.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р. касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

До початку судового розгляду представник відповідача 1 подав заперечення на касаційну скаргу.

У судове засідання 21.11.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача 4.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідачів 1, 2 та 3.

Представник відповідача 4 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 орендував кімнату АДРЕСА_1 за договором оренди №1/15 від 01.02.2015 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" (орендодавець, власник приміщення).

25 серпня 2015 року орендарем було виявлений факт затоплення орендованого приміщення.

Вказана подія сталася внаслідок прориву трубопроводу подачі холодного водопостачання в бойлері будинку 42, що підтверджується дослідженим господарськими судами попередніх інстанцій актом від 02.09.2015 р., складеним працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийградсервіс" Дільниця "Покровська".

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що залиття за адресою: АДРЕСА_1, сталось внаслідок прориву трубопроводу подачі холодного водопостачання в бойлерній будинків АДРЕСА_2

Одночасно, в наявному в матеріалах справи листі Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" вих. №3006/5/5/02-15 від 16.09.2015 р. зазначено, що 25.08.2015 р. до диспетчерської служби надійшла заявка від Дільниці "Покровська" про залиття підвального приміщення по АДРЕСА_2. Під час виїзду аварійної бригади на місце виявлено пошкодження на внутрішньобудинкових водопровідних мережах. У зв'язку з цим, аварійно-відновлювальною бригадою виконані роботи з закриття запірної арматури для можливості виконання робіт із ремонту внутрішньобудинкових водопровідних мереж силами балансоутримувача будинку.

За твердженнями позивача внаслідок зазначеної події його майну, яке знаходилось в орендованому приміщенні, було заподіяно збитки в розмірі 39 894 грн. 00 коп. Крім того, з метою визначення розміру заподіяних збитків позивачем замовлено проведення експертного дослідження та здійснено його оплату в розмірі 5 529 грн. 60 коп.

Отже, позивач вважає, що понесені ним збитки в загальному розмірі 45 423 грн. 60 коп. підлягають солідарному стягненню з відповідачів 1, 2, 3, 4. Вказане стало підставою для звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з відповідним позовом до господарського суду.

В процесі судового розгляду справи №911/5214/15 господарські суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини, що мають істотне значення для врегулювання спірних правовідносин.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору оренди (п. 11.2) незалежно від будь-яких інших положень цього договору орендодавець не несе відповідальність за будь-які збитки орендаря, які виникли, зокрема, у зв`язку з: пошкодженнями, що сталися не з вини орендодавця або крадіжкою майна орендаря, яке знаходиться у приміщенні; будь-якими перебоями у роботі систем забезпечення та інших інженерних систем, що сталися не з вини орендодавця; будь-якою упущеною вигодою, неодержаними доходами або іншими непрямими збитками позивача, понесеними не з вини орендодавця.

Отже, відповідач 1, як власник орендованого майна не є особою відповідальною за збитки спричинені орендарю внаслідок залиття орендованого приміщення.

В свою чергу, відповідно до Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради "Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району м. Києва" №187 від 19.02.2007 р. відповідач 4 є балансоутримувачем будинків 40 та 42, які закріплені за ним на праві господарського відання.

Одночасно, 01.03.2012 р. між відповідачем 1 (замовник) та відповідачем 4 (виконавець) укладено договір про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №Е1056-496, згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з обслуговування, експлуатації та ремонту нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також з утримання будинку та прибудинкової території.

При цьому, на підставі укладеного договору №471 від 02.03.2015 р. відповідач 4 доручив здійснювати функції підрядної компанії з надання послуг з утримання і технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж і комунікацій у житлових будинках комунальної власності відповідачу 3.

Стосовно відповідача 2 господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із договором доручення №1 від 01.02.2012 р. останній прийняв на себе зобов`язання вчинити за рахунок та на користь відповідача 4 юридичні дії лише щодо обліку, нарахування, збору платежів власників та наймачів жилих та нежитлових приміщень, а також щодо укладання договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилами з відповідача може бути стягнута майнова шкода за наявності повного складу деліктного правопорушення, а саме:

1) неправомірної поведінки особи;

2) наявності шкоди, завданої відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом про залиття від 02.09.2015 р. та висновком експерта, підтверджується факт заподіяння позивачу шкоди у відповідному розмірі.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з п. 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Таким чином, керуючись наведеним та враховуючи характер правовідносин, що склались між позивачем та відповідачами (як договірних, так і позадоговірних), місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що відповідальними особами за заподіяння позивачу шкоди є саме відповідач 4 - балансоутримувач та відповідач 3 - підрядна організація, яка надає відповідні послуги на підставі укладеного з балансоутримувачем договору.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може в повній мірі погодитись з вищевикладеним висновком місцевого та апеляційного господарських судів, вважає його передчасним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Звертаючись до господарського суду з позовом, який розглядається в межах даної судової справи, позивач визначив, що вважає відповідачів солідарно відповідальними за заподіяну йому шкоду.

Тобто, у даному випадку, задовольняючи заявлені до відповідача 3 та відповідача 4 позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій мали встановити наявність підстав для застосування до спірних правовідносин інституту солідарної відповідальності.

Так, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Вказане передбачено ст. 541 Цивільного кодексу України.

Одночасно, в ч. 1 ст. 1190 вказаного кодексу зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Враховуючи зміст наведених правових приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що для їх застосування до врегулювання спірних правовідносин необхідне встановлення певних фактичних обставин, що є умовами притягнення винних осіб до солідарної відповідальності. Зокрема, це має бути передбачено законом або договором.

Всупереч наведеному, стягуючи солідарно з відповідача 3 та відповідача 4 заподіяну позивачу шкоду господарські суди попередніх інстанцій виходили виключно з факту укладення між ними договору №471 від 02.03.2015 р., тобто, факту доручення балансоутримувачем підрядній організації здійснення надання послуг з утримання і технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж і комунікацій у житлових будинках комунальної власності.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено чи передбачено умовами вказаного договору солідарну відповідальність відповідача 3 та відповідача 4 перед третіми особами за шкоду, заподіяну внаслідок неналежного надання відповідних послуг.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами не застосовано до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України, а саме: не встановлено чи було завдано шкоду позивачу спільними діями (бездіяльністю) відповідача 3 та відповідача 4.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені обставини істотними для вирішення по суті спору у справі №911/5214/15, зокрема, щодо вирішення питання про можливість притягнення відповідача 3 та відповідача 4 до солідарної відповідальності за заподіяну залиттям шкоду.

Відповідними доводами обґрунтована і викладена в касаційній скарзі позиція скаржника.

Таким чином, прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа №911/5214/15 підлягає передачі на новий розгляд, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно:

- встановити чи передбачено умовами договору №471 від 02.03.2015 р. солідарна відповідальність його сторін перед третіми особами;

- визначити наявність або відсутність у відповідача 3 та відповідача 4 солідарного обов'язку, що виникає із закону.

Поряд з цим, у разі виникнення в силу умов договору або приписів закону у відповідачів 3 та 4 солідарного зобов'язання слід дослідити чи настали передумови застосування до них такої відповідальності (зокрема, встановити факт вчинення ними спільних дій (бездіяльності), що призвели до заподіяння шкоди).

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, справа №911/5214/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких

ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі №911/5214/15 скасувати.

Справу №911/5214/15 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.В. Палій

В.П. Селіваненко