ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 910/6049/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиНаціонального медичного університету імені О.О. Богомольцянапостанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.16 та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.16у справігосподарського суду міста Києва №910/6049/16за позовомНаціонального медичного університету імені О.О. Богомольцядофізичної особи-підприємця ОСОБА_5, регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,треті особи, позивача: які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України,провизнання недійсним договору,за участі представників сторін:

від позивача - Хасін І.Б.,

від відповідача-1 - ОСОБА_7,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

13.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 було укладено договір оренди №4567 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого Фонд (орендодавець) передає, а підприємець (орендар) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення площею 4,60 кв. м., що розташована на 1-му поверсі санітарно-гігієнічного корпусу будівлі по АДРЕСА_1 Вартість нерухомого майна згідно звіту про незалежну оцінку станом на 30.04.2009 становить 30 800,00грн. Майно передається в оренду для цілей розміщення ксерокопіювальної техніки та надання копіювальних послуг.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.4.1 договору передбачені законодавством амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються його балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

З урахуванням пункту 5.11 договору, яким передбачено обов'язок орендаря протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, 13.11.2009 сторони підписали відповідний договір за №23-11/22.09.

30.01.2012 та 14.12.2013 сторонами вносились зміни до договору оренди у частині вартісної оцінки майна, визначеної у сумі 49 400,00грн., та строку дії договору, встановленому до 13.11.2015 включно.

08.09.2015 Національний медичний університет імені О.О. Богомольця повідомили ФОП ОСОБА_5 про подальше використання орендованого приміщення для власних потреб та відсутність наміру продовжувати строк дії договору.

20.11.2015 позивач повідомив підприємця про припинення дії договору.

14.12.2015 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) укладено договір №4567/03, згідно якого договір оренди №4567 від 13.11.2009 продовжено строком на 2 роки до 13.11.2017, орендар зобов'язався провести незалежну оцінку орендованого майна на нову дату - 31.10.2015 відповідно до вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003.

Заперечуючи правомірність договору №4567/03 від 14.12.2015, яким на думку Національного медичного університету імені О.О. Богомольця порушено їх права щодо користування спірним нерухомим майном, останні звернулися до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

25.05.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Князьков В.В.), залишеним без змін 20.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Коротун О.М., Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) у задоволенні позову Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву про визнання недійсним договору від 14.12.2015 №4567/3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 13.11.2009, відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності обставин, із якими закон пов'язує недійсність правочинів.

У касаційній скарзі Національний медичний університет імені О.О. Богомольця посилалися на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.202, 203, 215 ЦК України, ст.5, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.1.18, 2,37, 4.11 Правил пожежної безпеки в Україні, тому просили судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст.215, 216 ЦК України.

Зі змісту ст. 215 ЦК України убачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що строк дії договору №4567 від 13.11.2009 сплив 13.11.2015, а оспорюваний договір №4567/03 було підписано 14.12.2015, тобто поза межами строку дії основного договору. Не звернувши увагу на ці обставини, суди обох інстанцій зазначили про законність договору №4567/03, яким було продовжено строк оренди.

Положеннями статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до п.1.18 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417 забороняється відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно, а також у сходових клітках; прокладання в сходових клітках електропроводів і кабелів незалежно від їх напруги, крім електропроводки для освітлення звичайних сходових кліток.

Згідно з п. 4.11 Правил забороняється, зокрема, зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці у приміщеннях, які не мають віконних отворів або спеціальних засобів димовидалення; організовувати торгівлю, розміщувати торговельні й ігрові автомати, банкомати, IP-бокси на площадках сходових кліток та інших шляхах евакуації.

Зі змісту позовної заяви убачається, що розміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 ксерокопіювальної техніки порушує Правила пожежної безпеки в Україні, що посвідчується Актом перевірки ДСНС №329 від 20.11.2015, копію якого додано до матеріалів справи. Зазначені обставини суди обох інстанцій не врахували, не навівши достатнього правового обгрунтування відхилення відповідних доводів позивача та наданим у їх підтвердження доказам.

Визнавши правомірність договору №4567/03 від 14.12.2015, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що РВ ФДМУ по місту Києву було залишено поза увагою недотримання підприємцем ОСОБА_5 правил пожежної безпеки, як істотної умови договору №4567, з урахуванням тих обставин, що дія останнього була припинена 13.11.2015. Проте при внесенні змін договором №4567/03 від 14.12.2015 до договору №4567 від 13.11.2009, ця обставина врахована не була.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з ч.5 ст.63 цього Закону об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Усупереч викладеним вимогам закону, установивши, що предметом договору оренди №4567 нерухомого майна є частина нежитлового приміщення площею 4,60 кв. м., розташованого на 1-му поверсі санітарно-гігієнічного корпусу будівлі, що перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що договором №4567/03 від 14.12.2015 продовжено користування ФОП ОСОБА_5 зазначеним приміщенням для цілей, що не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

За таких обставин, рішення обох інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного медичного університету імені О.О. Богомолець задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/6049/16 скасувати, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЖ.О. Корнілова