ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 910/5068/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.

перевіривши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РАСЛ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зубець Л.П., Зеленін В.О.)на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.05.2016 (суддя Лиськов М.О.)у справі№ 910/5068/16 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РАСЛ"доДепартаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провнесення змін до договору,

за участю представниківпозивачаКожема Ю.М.,відповідачаГлущенко Д.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі 910/5068/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016, позивачу відмовлено в задоволенні позову про внесення змін до договору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2011 ТОВ Фірма "РАСЛ" отримало Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням нежитлового будинку під адмінбудинок по вул. Кропивницького, 12-Б у Печерському районі м. Києва № КВ 08311041541.

10.10.2011 Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ Фірма "РАСЛ" уклали договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 338.

Предметом договору є сплата ТОВ Фірма "РАСЛ" пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з реконструкцією з розширенням нежилого будинку під адміністративний будинок загальною площею 1657,91 кв. м по вул. Кропивницького, 12-Б у Печерському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.3 договору та розрахунку обсягу участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста розмір пайового внеску складає 1 396,23 тис. грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ТОВ Фірма "РАСЛ" сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1 цього договору, у термін з жовтня 2011 року по лютий 2013 року включно, рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за вказаними реквізитами.

Відповідно п. 6.1 договору останній може бути змінений за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Пунктом 10.2 договору погоджено, що проекти додаткових угод готує Головне управління економіки та інвестицій та надсилає забудовнику листом у двох примірниках, підписаних начальником Головного управління економіки та інвестицій або уповноваженою ним особою без відбитку печатки.

В судах попередніх інстанцій позивач вказав, що з 27.03.2012 ним перераховано до спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок у розмірі 492000,69 грн. Залишок пайового внеску відповідно п. 1.3 договору та розрахунку обсягу участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста складає 903000,54 грн.

Листом № 050/1766 від 18.02.2016 позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди від 15.02.2016, яка передбачала б зміну кінцевої дати сплати пайових внесків з лютого 2013 року на грудень 2017 року, а також виключення з положень п.п. 3.2, 3.3, 3.10, 3.11, 4.1.1, 4.5 договору коригування та сплату пайових внесків з урахуванням індексу інфляції.

02.03.2016 листом № 050/08-1862 Департамент економіки та інвестиції повідомив ТОВ Фірма "РАСЛ" про відмову в підписанні додаткової угоди до договору. Відмова обґрунтована положеннями п. 10.2 договору, яким передбачено, що проекти додаткових угод готує Департамент економіки та інвестиції і надсилає забудовнику.

З огляду на зазначене позивач звернувся з позовом до суду та просить внести зміни до договору, які викладені у додатковій угоді від 15.02.2016.

Позивач зазначає, що платіж у розмірі 487000,00 грн. за будівництво водопровідної, каналізаційної та водостічної мережі на рахунок ПАТ "Київводоканал" за платіжним дорученням № 119 від 30.08.2013 є участю ТОВ Фірма "РАСЛ" у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з чим пайовий внесок слід зменшити на вказану суму. А також посилається на ймовірне завищення пайових внесків у зв'язку з відсутністю карти економіко-планувальних зон.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач у позові та листі № 050/1766 від 18.02.2016 посилається на ч. ч. 2, 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проте фактично цитує ч. 3 та абз. 7 ч. 9 ст. 40 зазначеного Закону.

Даними нормами визначено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3).

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (абз. 7 ч. 9).

Відповідно п. 3 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ч. 3, абз. 7 ч. 9 ст. 40 набирають чинності з 01.01.2013. Тобто зазначені позивачем положення набрали чинності після укладення договору.

При цьому ч. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

За таких обставин у випадку невідповідності положень договору зі сплати пайової участі сторони повинні привести його у відповідність із цим Законом.

Суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що позивачем невідповідність договору положенням ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" не доведена.

Стосовно можливої відмінності в розмірі платежів пайової участі та графіку їх сплати, зокрема, визначення економічно-планувальної зони № 65 відносно реконструкції з розширенням нежитлового будинку під адміністративний будинок загальною площею 1657,91 кв. м по вул. Кропивницького, 12-Б у Печерському районі м. Києва слід відзначити таке.

Положеннями ч. 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що істотними умовами договору є розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

16.08.2011 позивач звернувся до Головного управління економіки та інвестицій з листом про надання розрахунків пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Листом № 1/8 від 26.08.2011 позивач просив надати розстрочку про сплату пайового внеску на 24 місяці.

З листами № 049-08/4873-11 від 01.09.2011 та № 049-18/5726-11 від 10.10.2011 Головне управління економіки та інвестицій надало ТОВ Фірма "Расл" договір про сплату пайового внеску та розрахунок до договору.

ТОВ Фірма "Расл" листом, зареєстрованим в Головному управлінні економіки та інвестицій 10.10.2011, погодило предмет договору, ціну договору, економіко-планувальну зону, строк його дії і просило зареєструвати договір пайової участі та було ознайомлене з розрахунками.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач був ознайомлений з предметом договору, ціною договору, економіко-планувальними зонами та строком дії договору та будь-яких заперечень не всиловив.

Щодо вимог про збільшення строку сплати пайових внесків, який п. 3.1 договору встановлений з жовтня 2011 року по лютий 2013 року, до грудня 2017 року (термін введення в експлуатацію об'єкта будівництва), то положення ч. 3 та абз. 7 ч. 9 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", які набирали чинності з 01.01.2013, передбачають сплату внесків у повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію частинами чи єдиним платежем за графіком, що визначається договором.

Тобто зазначені положення не містять вказівки, що графік платежів повинен бути розрахований саме по день прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Крім того графік визначається у договорі за погодженням сторін та на час укладення правочину був погоджений позивачем.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору.

Стосовно доводів позивача про те, що платіж у розмірі 487000,00 грн. за будівництво водопровідної, каналізаційної та водостічної мережі на рахунок ПАТ "Київводоканал" є участю ТОВ Фірма "РАСЛ" у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з чим пайовий внесок слід зменшити на вказану суму, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

По-перше, питання щодо розміру платежу не входить до предмету доказування даної справи, по-друге, у призначенні платежу за платіжним дорученням № 119 від 30.08.2013 сплата відбулася на рахунок ПАТ "Київводоканал" за будівництво водопровідної, каналізаційної та водостічної мережі адміністративного будинку по вул. Кропивницького, 12-Б згідно з договором № 56 від 21.08.2013, тобто поза межами спірного договору в даній справі.

З огляду на зазначене позивач як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не довів належними та достатніми доказами невідповідність договору вимогам законодавства та, відповідно, обов'язку відповідача внести зміни до договору.

Стаття 652 ЦК України передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 названого кодексу, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РАСЛ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/5068/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова