ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 910/27428/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Восток-1" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 07.06.2016 р. (суддя: Якименко М.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г. )у справі№910/27428/15 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного підприємства "Восток-1"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДепартамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення з орендованого майна за участю представників: від позивача Швед Я.О., довіреність №37 від 26.01.2016 р.від відповідача не з'явилисьвід третьої особи Ваховська І.Б., довіреність №062/02/07-7517 від 22.07.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Восток-1", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію.

Вказана позовна заява обґрунтована тим, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №687 від 18.09.2012 р. припинив свою дію, однак відповідач не повернув орендоване майно та не демонтував тимчасову огороджувальну конструкцію.

Місцевий господарський суд погодився з наведеними в позові доводами, у зв'язку з чим рішенням від 07.06.2016 р. задовольнив заявлені позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 р. залишено без змін.

Не погодившись з судовими актами прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позбавлений права приймати рішення про припинення договору оренди комунального майна за відсутності відповідного рішення місцевої ради.

Крім того, скаржник стверджує, що листи про припинення договору оренди були направлені третьою особою на неналежну адресу відповідача, у зв'язку з чим останній їх не отримав.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.10.2016 р. справу №910/27428/15 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Корнілова Ж.О., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі), суддів: Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Восток-1" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5715 від 21.11.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №910/27428/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р.).

В судове засідання 21.11.2016 р. з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 18.09.2012 р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке в подальшому було перейменовано на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, (орендодавець), Приватним підприємством "Восток-1" (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" укладено договір №687 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.

За умовами даного договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності №124 від 01.08.2012 р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря за адресою: станція метро "Видубичі" (вестибюль №1), для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

В п. 2.4 договору оренди визначено, що вищевказаний об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

При цьому, відповідно до п. 9.1 договору №687 від 18.09.2012 р. вказаний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 18.09.2012 р. до 16.09.2015 р.

Одночасно з цим, в п. 9.7 договору оренди зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою яка є невід'ємною частиною цього договору.

В свою чергу, у разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщень переходу станції метро "Видубичі" в термін, визначений п. 4.15 цього договору (тобто протягом 30 днів) від своїх огороджуючих конструкцій (п. 8.5.6. договору №687 від 18.09.2012 р.).

Як вірно визначено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного договору №687 від 18.09.2012 р. між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини з оренди майна, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Оскільки орендоване майно перебуває в комунальній власності, на спірні правовідносини також поширюються приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідний договір оренди припинив свою дію 16.09.2015 р., оскільки позивачем та третьою особою відповідними листами було повідомлено відповідача про те, що даний договір не буде пролонговано.

Відповідач заперечує проти наведеного та вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України, договір про передачу майна в оренду продовжено на той же строк та на тих же умовах, оскільки позивач та орендодавець, не мали права звертатись до орендаря із повідомленням про припинення вказаного договору. Крім того, за твердженнями відповідача, листи орендодавця були направлені останнім на неналежну адресу, у зв'язку з чим орендар їх не отримав.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 17 вказаного закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 р. зазначено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Тобто, приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов'язують пролонгацію договору оренди лише з однією умовою, а саме: з відсутністю протягом одного місяця після припинення дії такого договору заяви однієї із сторін про його припинення або зміну умов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи листи позивача та третьої особи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони свідчать про намір орендодавця та балансоутримувача орендованого майна не продовжувати дію договору оренди №687 від 18.09.2012 р. після спливу його строку.

Поряд з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що орендодавець направляв відповідні листи на адресу орендаря зазначену в договорі та додатковій угоді. В свою чергу, балансоутримувач направив лист на нову адресу відповідача.

Зважаючи на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що договір оренди припинив свою дію з 16.09.2015 р., тому у орендаря відсутні законні підстави користуватись орендованим майном.

Крім того, факт припинення дії договору оренди №687 від 18.09.2012 р. встановлено рішеннями господарських судів, прийнятими у справі №910/29812/15, які набрали законної сили, а, отже, з огляду на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України даний факт має преюдиційне значення.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про юридично значиму поведінку сторін справи, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Зважаючи на це та враховуючи відсутність у відповідача законних підстав користування спірним об'єктом, прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення про виселення останнього з орендованого майна та зобов'язання останнього демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію є законними, та, не підлягають зміні чи скасуванню.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального права. Крім того, дані доводи вже були предметом дослідження як місцевого, так і апеляційного господарських судів та правомірно відхилені ними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються судові витрати за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Восток-1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 р. у справі №910/27428/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова