ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 909/1330/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача 1:Глущенко В.І., дов. від 04.01.2016 б/нвідповідача 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2016на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016у справі№909/1330/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"до відповідача 1Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1"та до відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово"простягнення 200000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово" про стягнення солідарно з відповідачів на його користь 20000,00 грн. заборгованості за договором субпідряду №43-0813 від 08.08.2013 та договором поруки №06-14/15 від 08.06.2015 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1" на користь позивача 180000,00 грн. заборгованості за договором субпідряду №43-0813 від 08.08.2013.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 (суддя Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 припинено провадження у справі щодо відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово". У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1" відмовлено.

Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій обґрунтовано нормами статей 11, 204, 509, 525, 526, 626-629, 837, 838, 853, 882 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись якими суди встановили безпідставність та недоведеність заявлених позивачем вимог. Припиняючи провадження у справі щодо позовних вимог до відповідача-2, суди виходили із встановлених ними обставин відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про існування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово", ідентифікаційний код 35508327.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 80 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на безпідставності припинення провадження у справі відносно відповідача-2. Крім цього вказує на наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що акти виконаних робіт №1, 2-1 за вересень 2013 року не були підписані позивачем (підрядником), що, на думку скаржника, є підставою для повернення йому 200000,00 грн., сплачених ним ТОВ "Дніпро-1" у якості авансу за договором від 08.08.2013№43-0813.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача 1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1" уклали Договір субпідряду №43-0813 від 08.08.2013, за умовами якого відповідач зобов'язався за замовленням позивача на свій ризик виконати та здати позивачу роботи з вертикального планування, улаштування пальового поля та монолітних залізобетонних фундаментів на об'єкті будівництва "Підприємство з виробництва кормів за адресою вул. Залізнична 44 в місті Красногорівка, Маріїнського району Донецької області". Згідно з п.п. 5.3., 5.5. договору позивач зобов'язався до початку робіт виплачувати відповідачу аванс на виконання поетапних робіт у розмірі 50% від суми загальної вартості даного виду робіт, яка визначена локальним кошторисом у відповідності до графіка виконання робіт (Додаток 3). Подальша оплата поетапних об'ємів робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (ф.КБ-2В та ф.КБ-3) з врахуванням виплаченого авансу.

Позивач підписав договір з протоколом розбіжностей і надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1". А платіжними дорученнями №4691 від 09.08.2013 та №227 від 04.09.2013 позивач перерахував відповідачу у загальній сумі 200000,00 грн. із призначенням платежу "Аванс на будівельні роботи, м. Красногорівка згідно договору №43-0813 від 08.08.2013".

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору №43-0813 від 08.08.2013, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що останній є договором будівельного субпідряду, відтак правовідносини сторін врегульовані умовами згаданого договору та нормами Глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд".

З'ясовуючи обставини чинності укладеного між сторонами договору, суди дослідили судові рішення у справі №925/830/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-1" про стягнення 200000,00 грн., як безпідставно отриманих коштів, а саме: рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2014, яким позов було задоволено, було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2015, з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судами у справі №925/830/14 встановлено, що договір субпідряду №43-0813 від 08.08.2013 є укладеним і діє з урахуванням протоколу розбіжностей, з огляду на ті обставини, що сторони приступили до виконання договору субпідряду №43-0813, а саме: ТОВ "Станіславська торгова компанія" платіжними дорученнями №4691 від 09.08.2013 та №227 від 04.09.2013 перерахувало ТОВ "Дніпро-1" 200000,00 грн. із призначенням платежу "Аванс на будівельні роботи, м. Красногорівка згідно договору №43-0813 від 08.08.2013", які ТОВ "Дніпро-1" прийняв у якості попередньої оплати і приступив до виконання робіт, що підтверджується актами виконаних робіт за вересень та жовтень 2013 року та листом позивача №137 від 16.10.2013.

Враховуючи приписи частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо надання такій фактичній обставині справи як чинність договору субпідряду №43-0813 від 08.08.2013 преюдиційного значення.

Також судами з'ясовано, що договір субпідряду №43-0813 від 08.08.2013 не було розірвано чи припинено на момент розгляду справи у як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій.

Предметом позову у справі, що переглядається є вимога ТОВ "Станіславська торгова компанія" стягнути з ТОВ "Дніпро-1" 200000,00 грн., які були перераховані останньому у якості авансу за договором субпідряду №43-0813 від 08.08.2013, обґрунтована виключно обставинами не підписанням з боку позивача актів виконаних робіт за вересень 2013 року.

Приписами статті 852 Цивільного кодексу України визначено права замовника, яким є позивач за договором субпідряду у разі порушення підрядником, у даному випадку відповідачем договору підряду

Так, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 згаданої статті).

Крім цього, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Норма частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України також надає замовнику право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Як встановлено судами, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань визначена розділом 7 договору субпідряду №43-0813. Однак, такої відповідальності, як повернення попередньої оплати (авансу), умовами договору не передбачено.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що непідписання сторонами актів виконаних робіт за вересень 2013 року, з огляду на погоджені сторонами умови договору та норми статей 852-854, 858 Цивільного кодексу України, не можуть слугувати підставою стягнення попередньої оплати.

Розглядаючи позовні вимоги до відповідача-2 ТОВ "Імперово" суди встановили, що між ТОВ "Станіславська торгова компанія" (кредитор) і ТОВ "Імперово" укладено договір поруки №06-14/15 від 08.06.2015 (поручитель), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання боржником (ТОВ "Дніпро-1") боргових зобов'язань, що випливають з договору субпідряду №43-0813 від 08.08.2013. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за договором субпідряду №43-0813 кредитор має право вимагати від поручителя виконати частково зобов'язання боржника у сумі, що дорівнює 20000,00 грн. (п.п. 1.1., 2.1., 2.3. Договору).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2016 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зміну найменування відповідача - ТОВ "Імперово" на ТОВ "Украгро-Інвестсервіс", оскільки позивачем не доведено факту зміни найменування відповідача, зокрема не подано будь-яких доказів проведення державної реєстрації змін до установчих документів. Натомість, як встановлено місцевим судом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про існування такої юридичної особи як Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово" вул. Галицька, 93, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, ідентифікаційний код 35508327.

Як вже було зауважено, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 у даній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 припинено провадження у справі щодо відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово" на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Натомість апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено припинення провадження у справі у випадку припинення діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як роз'яснено постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо при розгляді справи буде встановлено, що: позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

За електронним запитом №21604518 від 12.01.2016 місцевому суду надано Спеціальний витяг з ЄДРЮО та ФО-П, згідно якого, за ідентифікаційним кодом 35508327 (вказаний позивачем як ідентифікаційний код ТОВ "Імперово"), міститься запис про державну реєстрацію - 26.10.2007 юридичної особи - ТОВ "Украгро-Інвестсервіс" (вул. В.Івасюка, 62, м.Івано-Франківськ, 76018), а відповідно до Спеціального витягу з ЄДРЮО та ФО-П, наданого суду за електронним запитом №21604574 від 12.01.2016, за найменуванням юридичної особи - ТОВ "Імперово", міститься запис про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Імперово Фудз", вул.Промислова, 29, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 34845075.

За наведених обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації, відомості про існування юридичної особи - ТОВ "Імперово" вул.Галицька, 93, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, ідентифікаційний код 35508327, не знайшли свого підтвердження, і відповідно припинив провадження у справі стосовно відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово" на підставі пункту 1 частини1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для припинення провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідні документи подаються суду тією особою, яка у встановленому порядку порушує питання про припинення провадження у справі.

Як встановлено судами, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містить жодних даних про існування такої юридичної особи як ТОВ "Імперово" з кодом 35508327.

Отже, за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців даних про припинення юридичної особи у суду відсутні правові підстави для припинення провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Втім це не вплинуло на правильність прийнятого ним рішення.

Згідно з приписами пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і припинення провадження відносно ТОВ "Імперово" та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі №909/1330/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець