ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 908/84/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. (судді: Кітіщева-Арнет Н.С., Дроздова С.С., Кагітіна Л.П.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. (судді: Колядко Т.М., Скакун О.А., Ломовцева Н.В.) у справі№908/84/16 господарського суду Запорізької області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 36 006 грн. 97 коп. за участю представників: від позивача Сидоренко Д.О., довіреність №7389 від 18.12.2015 р. від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 32 542 грн. 96 коп., з яких 27 605 грн. 68 коп. боргу з урахуванням портових зборів та 4 937 грн. 28 коп. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №8 від 09.02.2015 р. щодо оплати наданих портом послуг з обслуговування риболовецького судна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. у справі №908/84/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р., в задоволені вказаного позову відмовлено, у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. та залишити позов без розгляду.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2016 р. справу №908/84/16 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

У судове засідання 21.11.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2015 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (АМПУ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (судновласник) укладено договір №8-П-БЕФ-15, за умовами якого АМПУ зобов'язується надавати при наявності вільного місця біля причалів та технічної можливості, а судновласник приймати та оплачувати, послуги з обслуговування риболовецьких суден при заході у Бердянський морський порт з метою здійснення вантажних операцій з вивантаження вантажу силами та засобами судновласника, поповнення суднових запасів, дрібного ремонту суден тощо.

У розділі 5 вказаного договору сторони узгодили тарифи на послуги, які можуть надаватися АМПУ судновласнику, а також порядок розрахунків.

Зокрема, згідно з п. 5.2 договору №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р. вартість послуг АМПУ, які не підлягають державному регулюванню, визначається в додатку №1 (Перелік платних послуг), який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 6.3.1 договору, судновласник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих АМПУ послуг, згідно умов цього договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" вказувало на те, що ним у відповідності з умовами вищевказаного договору були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг. Проте, відповідач дані рахунки не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилась.

Крім того, посилаючись на п. 7.4 договору №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р., позивач вказав на обов'язок відповідача сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих йому послуг.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій з наведеними доводами позивача не погодились.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виставлені позивачем рахунки є необґрунтованими та такими, що не підлягають сплаті, оскільки носять подвійний характер платежів за одну і ту ж саму послугу, що входить до складу портових зборів.

Поряд з цим, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачу, як судновласнику, надавались на території порту окремі послуги, оплата за які не входить до складу портових зборів.

В свою чергу, стосовно сплати відповідачем портових зборів місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що відповідна заборгованість у розмірі 92 грн. 93 коп. була сплачена відповідачем до початку розгляду справи. В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості з оплати портових зборів, позивачем не доведено факту приналежності судна відповідача до певної групи суден, за які мають сплачуватись відповідні портові збори.

Визнавши відсутніми підстави для стягнення з відповідача основного боргу, господарські суди попередніх інстанцій відмовили і в задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованої на дану заборгованість пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій та вважає прийняті ними рішення законними та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем нарахованої позивачем відповідно до умов договору №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р. плати за надані послуги обслуговування риболовного судна.

З огляду на правову природу спірних відносин, що виникли між сторонами справи №908/84/14, дані правовідносини регулюються приписами Кодексу торгівельного мореплавства України, Законом України "Про морські порти", положеннями Наказу Міністерства інфраструктури України "Про портові збори" №316 від 27.05.2013 р., Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №545 від 17.07.2003р., Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №430 від 27.06.2003 р., а також загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, зокрема, приписами ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям, вантажу, що перебувають на ньому. Капітан подає позови щодо дій, викликаних потребами судна.

Отже, у даному випадку капітан судна при його проведенні в порту виконував обов'язки із забезпечення безпеки мореплавства. В результаті цього складався акт оформлення приходу та відходу судна.

Зважаючи на наведене, попередніми судовими інстанціями вірно визначено, що рахунки за надання послуг з перевірки судна відповідача та оформлення його приходу/відходу оплаті не підлягають, оскільки такі дії є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах. Дані процедури проводяться у відповідності з наказами Міністерства інфраструктури України №545 від 17.07.2003 р. та №430 від 27.06.2013 р., а не на підставі укладено з портом договору.

Наведений висновок місцевого та апеляційного господарських судів, поряд із недоведеністю замовлення відповідачем додаткових послуг порту, які б не охоплювалися портовими зборами, повністю спростовується твердження скаржника про те, що послуги заходу судна в порт, його виходу з порту та використання інфраструктури порту (зокрема, причалів) надавалися позивачем за договором №8-П-БЕФ-15 від 09.02.2015 р. та мають оплачуватись окремо від цільових портових зборів.

Одночасно, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в частині стягнення причального, корабельного, санітарного та адміністративного зборів, враховуючу відсутність в матеріалах справи доказів приналежності судна відповідача до групи суден, з яких вони мають справлятись. Іншу частину заборгованості з портових зборів відповідач сплатив у добровільному порядку.

В свою чергу, правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і сплата неустойки, настають лише у разі порушення зобов'язання. Вказане викладено в ст. 611 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зважаючи на зміст наведених правових норм та враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань, правомірною є позиція господарських судів попередніх інстанцій щодо визнання безпідставною позовної вимоги про стягнення пені.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Перевіривши у відповідності з приписами ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржуваних рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновків, що господарськими судами попередніх інстанцій повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті судові рішення є законними, обґрунтованими та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. у справі №908/84/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова