ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 906/8/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (головуючий суддя Демидюк О.О., судді Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.)на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 (суддя Сікорська Н.А)у справі№ 906/8/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"простягнення 3.087.135,62 грн.,за участю представників: позивачаЧоботарьова І.Г.,відповідачаБогдан С.В., В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 у справі №906/8/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016, відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 539.931,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.547.203,86 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що обов'язок провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, виникає у відповідача лише за умови, що до цього часу відповідач отримає від позивача підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець) укладено договір № 13-414-ПР купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №8 від 22.12.2014, №9 від 05.02.2015, № 10 від 10.03.2015, №11 від 23.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 12.05.2015, №14 від 03.06.2015, №15 від 19.06.2015 (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв протягом січня 2013 року, червня-серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року природний газ в обсязі 28.090,259 тис. куб. м на загальну суму 112.272.873,91 грн.

Приписами п. п. 3.1 3.3, 3.4 Договору встановлено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014 пункт 6.1 Договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 в цій частині угода поширює свою дію на відносини сторін з 18.03.2014.

Відповідно до розділу 11 Договору з урахуванням змін, які були внесені сторонами додатковими угодами, договір набуває чинності з дати підписанні уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 15 від 19.06.2015 до Договору сторони погодили таке: вважати договір № 13-414-ПР від 31.01.2013 таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015; договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Остаточні розрахунки за отриманий природний газ проведено 27.11.2014, що підтверджується довідками позивача та не заперечується відповідачем.

Водночас позивач вважає, що відповідач в порушення умов п. 6.1 Договору розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, а тому, посилаючись на ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 539.931,76 грн. - 3% річних та 2.547.203,86 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір по суті, суди відзначили, що сторони, уклавши додаткові угоди № 2 від 31.12.2013 та № 3 до Договору, змінили порядок розрахунків, передбачивши дві умови настання остаточного строку розрахунку, а саме: настання 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, та наявність підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу.

Також суди послались на приписи ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, згідно з якими виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суди встановили, що відповідач на виконання п. 3.4 Договору надав позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача акти приймання-передачі за 2013 - 2014 роки, що свідчить про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі актів приймання-передачі природного газу позивачеві.

Натомість позивачем не виконано зустрічного зобов'язання щодо повернення належним чином оформлений актів приймання-передачі природного газу відповідачу.

З урахуванням наведеного, суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що обов'язок провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, виникає у відповідача лише за умови, що до цього часу відповідач отримає від позивача підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів помилковими та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 28.04.2014) встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного строку після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п. 3.4 Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються висновок судів про зворотне.

Отже пункт 6.1 Договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.

Слід також зауважити, що умови Договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу. Тому час підписання сторонами відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником. Крім того пункт 3.4 Договору зобов'язує саме покупця надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Отже несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Таким чином суди дійшли помилкового висновку про те, що строк остаточних розрахунків за Договором не настав, зважаючи на відсутність у відповідача належним чином оформлених актів приймання-передачі газу.

Відповідно, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Однак в оскаржуваних рішенні та постанові суди, дійшовши помилкового висновку про те, що строк остаточних розрахунків за Договором не настав, зовсім не дослідили правильності заявленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в розрізі конкретних періодів.

Відтак, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 906/8/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова