ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 906/280/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Демидової А.М., Кролевець О.А. за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:Боднар М.М. дов. від 18.07.2016 третіх осіб:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)ВДВС:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"на ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 12.04.2016та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016у справі№ 906/280/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доПриватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005"; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур"; 3.Публічне акціонерне товариство "Баранівський Райагрохім"; 4.ОСОБА_5за участюВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській областіпрозвернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1 801 713,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" про звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами від 13.07.2007 №09-1461/3-1 та від 13.07.2007 №09-1460/3-1 шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, визначеної на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, проведеної на стадії оцінки майна під час здійснення виконавчого провадження. Заборгованість за кредитним договором від 13.07.2007 №09-1459/2-1, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 16.04.2014, становить 241581,64 доларів США, а саме: 182370,88 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 48 832,88 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 1051,39 доларів США - пеня.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (головуючий суддя Коломис В.В., судді Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2016 (головуючий суддя Демидова А.М., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.) позов задоволено, звернуто стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007 та за Іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007. Визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ружинський райагрохім" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 39669,86 грн. судового збору та 11840,00 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

22.10.2015 Господарським судом Житомирської області на примусове виконання зазначеного рішення було видано відповідні накази.

25.11.2015 на адресу Господарського суду Житомирської області від ПАТ "Ружинський райагрохім" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, відповідно до якої останній просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про відкриття виконавчого провадження ВП №49181389 від 04.11.2015 з виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/280/14 від 22.10.2015.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.04.2016 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Василишин А.Р.) відхилено скаргу ПАТ "Ружинський райагрохім" на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 04.11.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №49181839 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 22.10.2015 у справі №906/280/14.

Ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій обґрунтовані положеннями частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на встановлений судами обсяг зобов'язань боржника (ПрАТ "Ружинський Райагрохім") за наказом Господарського суду Житомирської області №906/280/14 від 22.10.2015 у розмірі 5 344 191,00 грн. Суди дійшли висновку про відповідність дій держвиконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при винесенні постанови від 04.11.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №49181839 вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з ухвалою суду І інстанції та постановою апеляційного суду, ПрАТ "Ружинський райагрохім" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу товариства та визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2015 протиправними та скасувати згадану постанову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 21, 54 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 11 Закону України "Про іпотеку", наголошуючи на тому, що ПрАТ "Ружинський райагрохім" є майновим поручителем та несе відповідальність виключно в межах вартості предметів іпотеки, що становить 1 113 990,00 грн. Отже наказ Господарського суду Житомирської області №906/280/14 від 22.10.2015 повинен за підвідомчістю виконуватися у ВДВС Ружинського РУЮ.

Від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ВДВС просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Приписами частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, серед яких зазначено пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення (пункт 4).

Звертаючись до суду І інстанції зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ПрАТ "Ружинський Райагрохім", як на підставу визнання неправомірними дій державного виконавця з відкриття виконавчого провадження ВП № 49181839 та скасування постанови від 04.11.2015 про відкриття виконавчого провадження, наголошувало на тому, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, встановивши непідвідомчість виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 22.10.2015 Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Відмовляючи у задоволенні скарги товариства на дії ВДВС суди застосували положення частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в області покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, оскільки судами встановлено, що обсяг зобов'язань боржника (ПрАТ "Ружинський Райагрохім") за наказом Господарського суду Житомирської області №906/280/14 від 22.10.2015 становить 5344191 грн., тобто дорівнює сумі боргу за кредитним договором №09-1459/2-1 від 13.07.2007, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та Підприємством "Тасман" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій Інвалідів України" (правонаступником якого є Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005") та не може обмежуватися вартістю предметів іпотеки за Іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007 та за Іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007.

Разом з тим боржник у своїй скарзі посилається на те, що дії держвиконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при винесенні постанови від 04.11.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №49181839 не відповідають вимогам частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", а також статті 11 Закону України "Про іпотеку", імперативні приписи якої встановлюють відповідальність майнового поручителя виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відхиляючи наведені доводи товариства суди зауважили, що підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень регламентується нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не Законом України "Про іпотеку", початкова ціна предмета іпотеки не є сумою зобов'язання по наказу №906/280/15 від 22.10.2015 та не впливає на підвідомчість щодо пред'явлення наказу до виконання.

Колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином аналіз статей 39, 41 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі №6-238цс14).

У згаданій постанові Верховним судом наголошено, що якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Натомість, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, то правомірним видається висновок про необхідність врахування в такому випадку норм спеціального Закону України "Про іпотеку".

Стаття 11 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Господарський суд Житомирської області приймаючи рішення від 20.07.2015 у справі, що переглядається, встановив вартість предметів іпотеки на підставі висновку експерта від 29.05.2015 №895/14/523/15-25. Так, ринкова вартість об'єкта оцінки - предмета іпотеки за іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007 року (із змінами та доповненнями), а саме: комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1515,10кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Зарудинці, вул. Залізнична, 3-Б, з урахуванням ПДВ становить: 622,30 м2 х15,98$/м2 х 22,2624грн. + 181041,00грн. = 402426,00 (чотириста дві тисячі чотириста двадцять шість) грн., в тому числі ПДВ 80 485,21грн. Вартість без урахування ПДВ становить 321940,80 грн., курс долара НБУ на дату оцінки 29.04.2015 - 22,2624грн.

Ринкова вартість об'єкту оцінки - предмета іпотеки за іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007 року (із змінами та доповненнями), а саме: комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 2072,80кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Свердлова,61, з урахуванням ПДВ становить 2072,80 м2 х 15,42 $/м2 х 22,2624 грн. = 711564,00 (сімсот одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн., в тому числі ПДВ 142 312,80грн. Вартість без урахування ПДВ становить 569251,20грн., курс долара НБУ на дату оцінки 29.04.2015 - 22,2624 грн.

Із резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 20.07.2015 вбачається, що суд визначив початкову вартість об'єктів іпотеки на рівні вартості встановленої ним на підставі висновку експерта від 29.05.2015 №895/14/523/15-25.

Ця ж вартість визначена і в наказі Господарського суду Житомирської області від 22.10.2015, а саме за іпотечним договором №09-1460/3-1 від 13.07.2007 - 402 426,00 грн., за іпотечним договором №09-1461/3-1 від 13.07.2007 - 711 564,00 грн., що разом складає 1 113 990,00 грн.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що обсяг зобов'язань боржника (ПрАТ "Ружинський Райагрохім") за наказом Господарського суду Житомирської області від 22.10.2015 №906/280/14 визначається сукупною вартістю іпотечного майна за договорами №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 від 13.07.2007 та відповідно становить 1 113 990,00 грн.

При цьому колегія суддів наголошує на помилковості висновків судів про покладення на ПрАТ "Ружинський Райагрохім" відповідальності у розмірі 5 344 191,00 грн. Ця заборгованість стягнута з боржника рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі №910/20727/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" про стягнення 225411,42 дол. США. Однак, так і не була сплачена боржником, що і слугувало підставою для звернення банку до майнового поручителя із вимогою про звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 від 13.07.2007. Разом з тим судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що боржник за кредитним договором - Підприємство "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" та майновий поручитель - ПрАТ "Ружинський Райагрохім" відповідають за кредитним зобов'язанням перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" як солідарні боржники, що є підставою для застосування статті 11 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, зокрема за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження зокрема у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Беручи до уваги, що сума зобов'язання ПрАТ "Ружинський Райагрохім" становить 1113 990,00 грн., дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при прийнятті постанови від 04.11.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №49181839 не відповідають вимогам частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як встановлено статтею 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України надано касаційній інстанції повноваження за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини в цій справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 906/280/14 скасувати.

Скаргу Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити.

Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про відкриття виконавчого провадження ВП №49181389 від 04.11.2015 визнати недійсною.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: А.М. Демидова

О.А. Кролевець