ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 927/150/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Чернігівської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі№ 927/150/15 Господарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " СІВЕРІНВЕСТ- БУД" доЧернігівської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління земельних ресурсів Чернігівської міської радипровизнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явився- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРІНВЕСТ- БУД" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Чернігівської міської ради, в якій просило суд визнати незаконним та скасувати пункт 45 рішення 46 сесії Чернігівської міської ради 6 скликання від 26.12.2014 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд" в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 7410100000:02:046:0071) в місті Чернігові по вул. Генерала Бєлова, 37, корпус 6 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з розміщенням торгово-офісних приміщень та зобов'язати Чернігівську міську раду укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки № 3527 від 29.12.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд" та Чернігівською міською радою на той самий строк і на тих самих умовах.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2015 (суддя Репех В.М.) в позові відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване порушенням визначеної законом процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (головуючий Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г.) вказане рішення суду скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсним пункт 45 рішення 46 сесії Чернігівської міської ради 6 скликання від 26.12.2014 року "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд" відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 7410100000:02:046:0071) в місті Чернігові по вул. Генерала Бєлова, 37, корпус 6 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з розміщенням торгово-офісних приміщень. В іншій частині позовних вимог відмовити". Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись частково із постановою суду апеляційної інстанції, Чернігівська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині визнання недійсним пункту 45 рішення 46 сесії Чернігівської міської ради 6 скликання від 26.12.2014 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" та прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

В своїй касаційній скарзі касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції вибірково підійшов до оцінки доказів, надав перевагу доводам позивача та неправильно застосував норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд" не погоджується з доводами касатора і просить суд відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

На адресу суду 12.10.2015 та 15.10.2015 від Чернігівської міської ради та Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників, які судом задоволені.

21.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРІНВЕСТ- БУД" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2012 між Чернігівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 3527, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1400 га, нормативно грошовою оцінкою 284 046, 00 гривень (202,89 грн. за 1 кв. м), яка розташована в місті Чернігові для будівництва багатоповерхового житлового будинку з розміщенням торгово-офісних приміщень по вул. Генерала Бєлова, 37, корпус 6 (а.с.23-24).

Договір зареєстровано у Чернігівській міській раді 29.12.201, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис.

Пунктом 18 договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом п'яти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

29.12.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв відповідну земельну ділянку у користування на умовах оренди (а.с.25 зі зворотної сторони).

Договір оренди укладено до 26.12.2014. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6 договору оренди).

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, 21.11.2014 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 19 (а.с.40), в якому просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки, який отримано відповідачем 21.11.2014, що підтверджується відповідною відміткою про отримання в нижньому правому куті цього листа. При цьому, до листа доданий проект нового договору оренди земельної ділянки № 3527 в 3 екземплярах.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивача листом № 5897 від 01.12.2014 про те, що питання про поновлення договору оренди земельної ділянки буде включено до проекту рішення Чернігівської міської ради (а.с.41).

Пунктом 45 рішення сорок шостої сесії шостого скликання Чернігівської міської "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 26 грудня 2014 року Товариству з обмежено відповідальністю "Сіверінвест-Буд" відмовлено в поновлені договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:046:0071) площею 0,1400 га по вул. Генерала Бєлова, 37, корпус 6 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з розміщенням торгово-офісних приміщень. Про прийняття цього рішення позивача повідомлено листом Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради № 81 від 12.01.2015 (а.с.106).

Заявлений у даній справі позов про визнання незаконним та скасування вказаного пункту рішення та зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк на тих самих умовах мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його переважне право на поновлення договору, що мало наслідком порушення прав позивача.

Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

В своєму відзиві на позов (а.с.100-105) відповідач, серед іншого, послався на відсутність підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідачем не дотримано процедури поновлення договору, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка полягає в порушенні строку повідомлення орендодавця про намір поновити договір, односторонню зміну його істотних умов (а саме, виключено умову про поліпшення стану земельної ділянки та не зазначений строк дії договору). На думку відповідача, у нього були достатні правові підстави для відмови у поновленні договору оренди землі.

Колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту - Закону) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 6 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012 передбачено, що договір оренди укладено до 26.12.2014.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано статтею 33 Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.

В пункті 2.17. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

У своїй позовній заяві позивач одночасно послався на частини першу та шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак дана стаття фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.

За статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що договір оренди землі від 29.12.2012 припинив свою дію з 26.12.2014 на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 6 і 28 договору за закінченням строку, на який його було укладено.

Пунктом 6 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (тобто до 28.09.2014).

Судом першої інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки 21.11.2014, тобто поза межами встановленого договором строку. До цього листа додано проект нового договору оренди земельної ділянки на інших умовах, що унеможливлює в даному випадку застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору, у зв'язку з волевиявленням позивача щодо зміни істотних умов цього договору, зокрема, строку дії договору оренди та поліпшення стану земельної ділянки.

Листом від 01.04.2015 позивачем надано суду першої інстанції проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки № 3527 від 29.12.2012, який відхилено судом оскільки, даний проект угоди не направлявся відповідачу в установленому порядку та строки.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставним посилання позивача на те, що до спірних правовідносин повинна застосовуватись частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" про автоматичне поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки у відповідь на клопотання позивача відповідач надав відповідь викладену у рішенні 46 сесії шостого скликання Чернігівської міської від 26 грудня 2014 року "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам", а відтак відсутні підстави вважати, що відповідач не скористався своїм правом врегулювати орендні відносини. Про прийняття цього рішення позивача повідомлено листом Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради № 81 від 12.01.2015 про надання витягу з рішення міської ради (а.с.106).

Суд першої інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає. Судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка не була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 927/150/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2015 у справі № 927/150/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверінвест-Буд" (14010, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 26, код ЄДРПОУ 34924942) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістрацька, 7, код ЄДРПОУ 04062015) 852, 60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова