ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 925/2380/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.перевіривши матеріали касаційної скаргиВатутінської міської ради Черкаської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справігосподарського суду Черкаської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали"доВатутінської міської ради Черкаської областіза участю 1. Прокуратури м. Черкаси; 2. Звенигородської міжрайонної прокуратурипровизнання незаконним та скасування рішення в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Логінов О.В. - дов. №644 від 08.06.2015; від Генеральної прокуратури України:старший прокурор відділу Савицька О.В. - посв. №015589 від 13.03.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 02.03.2015 господарського суду Черкаської області (суддя: Дорошенко М.В.) задоволено позовні вимоги. Визнано незаконним та скасовано рішення Ватутинської міської ради №4-43/VI від 11.03.2011 "Про вилучення земельної ділянки". Стягнено з Ватутинської міської ради на користь ТОВ "Будматеріали" 1218, 00 грн. судового збору.

Постановою від 06.07.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Гончаров С.А., Куксов В.В.) рішення від 02.03.2015 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення Ватутінської міської ради №4-43/VI від 11.03.2011 "Про вилучення земельної ділянки" є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить нормам Земельного кодексу України та відповідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України порушує цивільні права та інтереси позивача.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Ватутінської міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.92 Цивільного кодексу України; ст. 92 Земельного кодексу України; ст.ст. 4, 83 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що рішення Ватутинської міської ради №4-43/VI від 11.03.2011 "Про вилучення земельної ділянки" є законним та не порушило права позивача на момент його ухвалення.

ТОВ "Будматеріали" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову від 06.07.2015 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що рішенням №476 від 20.09.1995 Ватутінська міська рада народних депутатів надала Ватутінському державному комунальному торгово-виробничому підприємству "Будматеріали" у постійне користування 0,9281 га землі в межах згідно з планом землекористування. Державний акт на право постійного користування землею серії ЧР №26-55 від 15.11.1995.

20.02.1996 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (продавець) і товариство покупців-членів трудового колективу Ватутінського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Будматеріали" (покупець) уклали договір купівлі-продажу №438, відповідно якого продавець продав, а покупець купив продане йому на аукціоні 14.02.1996 в порядку приватизації державного майна Ватутінського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Будматеріали". Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Ватутінської міської державної нотаріальної контори 20.02.1996 за №438 та 23.05.1996 зареєстрований рішенням Ватутінської міської ради народних депутатів №33.

22.02.1996 рішенням зборів засновників ТОВ "Будматеріали" затверджено Статут цього товариства, відповідно п. 1.1 якого ТОВ "Будматеріали" створене відповідно до чинного законодавства на базі майна Ватутінського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Будматеріали", цілісний майновий комплекс якого викуплений товариством покупців-членів трудового колективу цього підприємства. ТОВ "Будматеріали" є правонаступником Ватутінського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Будматеріали".

За актом від 18.06.1996 регіональне відділення ФДМ України по Черкаській області передало державне майно товариству покупців-членів трудового колективу Ватутінського ДКТВП "Будматеріали".

18.06.1996 регіональним відділенням ФДМ України по Черкаській області позивачеві видано свідоцтво про власність на державне майно Ватутінського ДКТВП "Будматеріали", яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Ватутіне, вул.Транспортна, 7.

27.08.1999 ТОВ "Будматеріали" (продавець) та підприємець Снітко Т.Б. (покупець) уклали договір купівлі-продажу №3/27-08, відповідно якого продавець продає, а покупець купує згідно даного договору матеріальні засоби, які належать продавцю на праві власності.

За актом приймання-передачі основних засобів від 28.08.1999 ТОВ "Будматеріали" передало підприємцю Снітко Т.Б. придбане за договором № 3/27-08 від 27.08.1999 майно.

28.08.1999 ТОВ "Будматеріали" (продавець) та підприємець Снітко Т.Б. (покупець) уклали додаткову угоду до договору №3/2708, якою в договір №3/27-08 від 28.08.1999 внесено зміни, зокрема доповнено договір п. 1.5., згідно якого земельна ділянка, на якій знаходяться матеріальні засоби, зазначені в п.1.1. договору, залишається у користуванні продавця.

Господарськими судами встановлено, що 20.05.2005 проведено державну реєстрацію права власності Снітко Т.Б. на комплекс, розташований по вул. Транспортній, 7 у м. Ватутіне, на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2005 серії САА №214131, виданого Ватутінською міською радою. Право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований майновий комплекс, за Снітко Т.Б. не зареєстровано.

11.03.2011 Ватутінською міською радою прийнято рішення №4-43/VI "Про вилучення земельної ділянки", відповідно якого Ватутінська міська рада, посилаючись на п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 141 Земельного кодексу України, у зв'язку зі зміною власника комплексу будівель і споруд вилучила у Державного комунально-торгово-виробничого підприємства "Будматеріали" земельну ділянку площею 0,9281 га.

Даним рішенням Ватутінська міська рада зобов'язала позивача здати у відділ Держкомзему в м. Ватутіне Державний акт від 15.11.1995 серії ЧР №26-55 на право постійного користування землею, виданий Державному комунально-торгово-виробничому підприємству "Будматеріали".

Рішенням Ватутінської міської ради №6-19/VI від 25.05.2011 у зв'язку з технічною помилкою до рішення Ватутінської міської ради №4-43/VI від 11.03.2011 "Про вилучення земельної ділянки" внесено зміни, а саме в пункті 1, що стосується Державного комунально-торгово-виробничого підприємства "Будматеріали", слова і цифри "площею 0,9281 га" замінено словами і цифрами "площею 0,9170 га".

Частиною 2 статті 11 Закону України №2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час викупу товариством покупців - членами трудового колективу Ватутінського ДКТВП "Будматеріали" майна цього підприємства) передбачено, що при викупі підприємства його новий власник стає правонаступником майнових прав і обов'язків приватизованого державного підприємства.

Відповідно ст. 28 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 19 Земельного кодексу України, в редакції від 18.12.1990, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Статтею 30 Земельного кодексу України, в редакції від 18.12.1990, встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України прийнятий 25.10.2001.

Пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі №1-17/2005.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Господарські суди встановили, що право постійного користування землею, яке в установленому законом порядку перейшло до ТОВ "Будматеріали" у 1996 році від Ватутінського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Будматеріали"", не втрачається, а зберігається за ним до його добровільного переоформлення цим товариством.

Статтею 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 передбачено наступні підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Однак ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 доповнено п.е згідно Закону України №1702-VI від 05.11.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю", який в цій частині набрав чинності з 01.01.2010.

Господарськими судами встановлено, що відповідач застосував до правовідносин, які виникли до 01.01.2010, п.е ст. 141 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2010, що є неправомірним, оскільки у даному випадку згідно ст.58 Конституції України вказана норма Земельного кодексу України не має зворотної дії в часі.

Частинами 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, в редакції від 25.10.2001, встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідач, як на підставу прийняття спірного рішення, посилається на зміну власника комплексу будівель і споруд з посиланням на п.е ст. 141 Земельного кодексу України, проте порядок вилучення земельної ділянки, передбачений ст.149 Земельного кодексу України.

Господарськими судами встановлено, що спірне рішення Ватутінської міської ради стосується земельної ділянки позивача, якою останній законно користується на підставі Державного акта серії ЧР №26-55 від 15.11.1995 на право постійного користування землею, згоди на вилучення та передачу її до земель загального користування Ватутінської міської ради позивач не надавав, тому вилучення цієї земельної ділянки відповідачем за спірним рішенням у позасудовому порядку є незаконним і таким, що порушує права позивача, як законного користувача цієї земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку, відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 06.07.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 925/2380/14 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко