ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 923/698/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Саюшкіна Н.І. (дов. від 10.07.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі № 923/698/15 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мікспак"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"простягнення 119 149,77 грн.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Мікспак" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "ОптЦентр" про стягнення 119149,77 грн., з яких: 81064,80 грн. основного боргу, 7003,22 грн. процентів на товарний кредит, 14006,49 грн. пені, 16129,80 грн. інфляційних втрат та 945,46 грн. 3% річних, посилаючись на приписи статей 193, 231 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 625, 903 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором №115 від 15.05.2014 р., в результаті чого утворилась заборгованість та підстава для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за товарний кредит.

Рішенням господарського суду Херсонської від 28.05.15 р. у даній справі (суддя Чернявський В.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто на користь позивача 81064,80 грн. основного боргу, 14003,73 грн. пені, 15109,63 грн. відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією, 945,46 грн. 3% річних, 2222,47 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, вказавши, разом з тим, що сума пені та інфляційних втрат були нараховані позивачем невірно, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок.

В частині стягнення процентів за товарний кредит, місцевий господарський суд відмовив у зв'язку з тим, що дані умови не передбачені договором, та їх не можна стягнути на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою ТОВ "ОптЦентр" Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі головуючого судді Журавльова О.О., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.), переглянувши рішення господарського суду Херсонської від 28.05.15 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.07.2015 р. залишив вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "ОптЦентр" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Херсонської від 28.05.15 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №923/698/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.10.2015 р. представника сторони, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 15.05.2014 р. між ТОВ "Мікспак" (постачальник) та ТОВ "ОптЦентр" (покупець) укладено договір постачання № 115, за яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари, а покупець - прийняти і оплатити їх.

15.05.2014 р. між ТОВ "Мікспак" (постачальник) та ТОВ "ОптЦентр" (покупець) укладено протокол розбіжностей № 1 до договору постачання.

В редакції протоколу розбіжностей до договору, а саме п.7.3, покупець зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, проте максимальний термін сплати за отриманий товар становить не більше 90 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

За п.8.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати товару.

У 2014 році позивач, на виконання умов договору поставив на користь відповідача товар на загальну суму 82985,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, які відповідають вимогам чинного законодавства, адже на кожній спірній накладній є посилання на номер та дату довіреності на отримання ТМЦ та підпис відповідальної особи ТОВ "ОптЦентр" (а.с. 24-39) та довіреностями на отримання товару, які скріплені печатками ТОВ "ОптЦентр" та підписом особи на яку її видано (а.с. 19-23) .

26.02.2015 р. ТОВ "Мікспак" на адресу ТОВ "ОптЦентр" було направлено претензію з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

Однак, відповідачем отриманий товар оплачено частково, при цьому, несплаченим залишився товар на суму 81064,80 грн.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з виконанням ТОВ "Мікспак" правочину поставки товарів за договором №115 від 15.05.2014 р., та порушення ТОВ "ОптЦентр" своїх зобов'язань в частині оплати.

Статтею 712 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 665 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів оплати ТОВ "ОптЦентр" заборгованості за договором постачання №115 від 15.05.2014 р., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 81064,80 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 Господарського Кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1 договору в редакції протоколу розбіжностей у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, здійснив власний розрахунок пені, та вірно зазначив про те, що до стягнення підлягає сума у розмірі 14003, 73 грн., а не 14006, 49 грн., яка була заявлена позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на матеріали справи, ТОВ "Мікспак" було заявлено до стягнення 945,46 грн. - 3% річних та 16129, 80 грн. втрат від інфляції.

Судом першої інстанції, було перевірено заявлені до стягнення суми та зазначено, що нарахування 3% річних у розмірі 945,46 грн. є арифметично вірним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а розрахунок втрат від інфляції у сумі 16129, 80 грн. є помилковим та невірно нарахованим.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що до стягнення підлягає сума у розмірі 15109, 63 грн.

В частині стягнення процентів за товарний кредит у розмірі 7003,22 грн., суди попередніх інстанцій правомірно зауважили, що заявлені позивачем умови не передбачені договором, та їх не можна стягнути на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів, які викладені ТОВ "ОптЦентр" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. у справі № 923/698/15 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова