Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №922/2456/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 922/2456/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В.,розглянувши касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мекап" 2. Фізичної особи ОСОБА_1на постановувід 24.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/2456/14 господарського суду Харківської області за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Мекап"провизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Чаговець Т.П.в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Мекап" - Волокіта О.Г., довіреність,

Фізична особа ОСОБА_1. (особисто), паспорт

ПАТ "Укрсоцбанк" - Серафімов І.М., довіреність.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2014 у справі № 922/2456/14 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мекап" (далі -ТОВ "Мекап", Боржник) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, щодо нього введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чаговець Т.П., а також введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу ж призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2014 визнані вимоги кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 6 367 264,00 грн., що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу задоволення, а також в сумі 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору - із першою чергою задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2014, прийнятою за результатами проведення попереднього засідання, затверджений реєстр грошових вимог кредиторів Товариства на загальну суму 22 341 509 грн. 09 коп., у тому числі вимоги фізичної особи - ОСОБА_1 в розмірі 6 367 264 грн. 00 коп. - із четвертою чергою задоволення та в сумі - 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору - із першою чергою задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2014 (про розгляд вимог ОСОБА_1) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2014 (про розгляд вимог ОСОБА_1) - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 та ухвали господарського суду Харківської області від 17.09.2014 скасовано в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимог фізичної особи ОСОБА_1 В цій частині справу № 922/2456/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді вимог фізичної особи ОСОБА_1 ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2015 (суддя - Ємельянова О.О.) визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 в сумі 6 189 264,00 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, а також 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів); решту вимог у розмірі 178 000,00 грн. відхилено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у визнанні вимог ОСОБА_1

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Білоусова Я.О., суддя Шутенко І.А.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 скасовано, відмовлено ОСОБА_1. в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Мекап" (далі - ТОВ "Мекап") та фізична особа ОСОБА_1. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, а ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 залишити без змін.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення фізичної особи ОСОБА_1, представників ТОВ "Мекап" та ПАТ "Укрсоцбанк", обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_1 до Боржника в сумі 6 189 264,00 грн. місцевий суд встановив, що ці вимоги складають кошти зі зворотної фінансової позики, наданої Боржнику за угодою від 11.01.2011 № 78, укладеною між вказаними особами, вимоги в зазначеному розмірі підтверджуються актом звірки розрахунків, прибутковими касовими ордерами, а також аудиторським висновком.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, скасував ухвалу місцевого суду та відмовив фізичній особі ОСОБА_1. в задоволенні кредиторських вимог в повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт надання фінансової допомоги на зворотній основі на виконання договору від 11.01.2010 №78. При цьому, апеляційний суд вказав, що посилання суду першої інстанції на наявність прибуткових касових ордерів, як на доказ отримання боржником коштів від фізичної особи ОСОБА_1 на підставі вищевказаного договору, не можуть бути підтвердженням заборгованості, оскільки дана заборгованість підприємства не відображена у балансі підприємства, який є основним документом руху фінансових потоків останнього.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, як встановлено судом першої інстанції, заборгованість Боржника в сумі 6 189 264,00 грн. перед ОСОБА_1., який виступає при виконанні договору як фізична особа, а не як учасник чи керівник підприємства, підтверджується прибутковими касовими ордерами за 2010-2013 рр. про прийняття зворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1, в яких зазначено призначення платежу - зворотня фінансова допомога, а не внесок до статутного фонду; касовими книгами підприємства за 2010-2013 рр., які прошнуровані, пронумеровані, скріплені печаткою підприємства та підписом керівника; квитанціями до прибуткових касових ордерів, виданих на ім'я ОСОБА_1 за 2010-2013 рр.; квитанціями на внесення грошових коштів у банк за 2010-2013 рр. із зазначенням призначення платежу - зворотня фінансова допомога.

Судом першої інстанції було зазначено, що дані документи, які оформлені згідно з вимогами п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 зі змінами та доповненнями, є достатніми та прийняття їх як доказів отримання зворотної фінансової допомоги від громадянина ОСОБА_1

При цьому, надавши оцінку наведеним вище доказам, місцевий суд дійшов висновку про доведеність отримання Боржником коштів саме на підставі договору зворотної фінансової допомоги №78 від 11.01.2010 та встановив, що в період з 11.01.2010 по 31.12.2013 між ОСОБА_1. та Боржником діяв лише один договір зворотної фінансової допомоги - №78 від 11.01.2010.

Судом першої інстанції також встановлено, що в наявних у справі балансах Боржника зворотна фінансова допомога помилково була відображена в графі "короткострокові кредити банку" на рахунку 60/8 та у балансі фінансової звітності на однойменній статті. При цьому, як зазначено в ухвалі суду, такі помилки у ведені бухгалтерського обліку підприємства боржника не спростовують розмір кредиторської заборгованості підприємства перед кредиторами, у тому числі перед ОСОБА_1

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно даних аудиторського висновку за результатами аудиторської перевірки, проведеної Приватним підприємством "Право-Аудит Т.В.", встановлено, що станом на 31.12.2013 ТОВ "Мекап" має кредиторську заборгованість перед громадянином України ОСОБА_1. за зворотною фінансовою позикою на суму 6 189 264 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищезазначеними первинними документами підтверджується наявність заборгованості Боржника перед кредитором - фізичною особою ОСОБА_1. за договором № 78 від 11.01.2010 р. зворотної фінансової допомоги у розмірі 6 189 264,00 грн.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, суд апеляційної інстанції зобов'язаний належним чином з'ясувати обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення стосовно спірних кредиторських вимог, виконавши при цьому вказівки постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2015 відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про скасування ухвали місцевого господарського суду, жодним чином не спростував зазначених вище висновків місцевого суду та не навів будь-яких доводів в обґрунтування свого рішення з посиланням на норми чинного законодавства

Так, з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов власних висновків стосовно наявних у справі доказів (прибуткових касових ордерів та квитанцій до них, балансів від 01.01.2012, 01.01.2013, балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2013 та на 01.04.2014, довідки з розшифровкою дебіторів та кредиторів ТОВ "Мекап" станом на 01.04.2012) та вказав, що доводи заяви фізичної особи ОСОБА_1 не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються документами фінансової звітності.

При цьому, відхилення прибуткових касових ордерів та квитанцій до них в якості доказів надання фінансової допомоги на зворотній основі за договором № 78 від 11.01.2010, зводиться лише до посилання суду апеляційної інстанції на те, що у графі "призначення платежу" вказано - фінансова допомога на зворотній основі, без посилання на номер, дату договору, на підставі якого здійснюється внесення коштів.

Висновок апеляційного суду про відсутність заборгованості Боржника перед фізичною особою ОСОБА_1. ґрунтується на даних балансу Боржника на час звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, в якому спірна сума зобов'язань була відображена у графі "короткострокові кредити банків". Однак, вдавшись до дослідження визначення поняття "короткострокові кредити банків", суд апеляційної інстанції не спростував висновку місцевого суду щодо даного доказу.

Апеляційний суд при розгляді спірних вимог не виконав приписів п. 8 ст. 105 ГПК України щодо зазначення у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду доводів, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, та в порушення ст. 43 ГПК України не забезпечив повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи в частині кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_1

За таких умов, висновок апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову фізичній особі ОСОБА_1. в задоволенні кредиторських вимог, не можна вважати законним та обґрунтованим.

Разом з цим, місцевий суд при новому розгляді справи, виконавши відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки постанови суду касаційної інстанції від 25.02.2015, належним чином з'ясував обставини справи стосовно спірних кредиторських вимог. Так, суд першої інстанції надав належну правову оцінку визначеним в прибуткових касових ордерах підставам для прийняття ТОВ "Мекап" коштів від фізичної особи ОСОБА_1, дослідив та оцінив доданий до заяви про порушення справи про банкрутство бухгалтерський баланс станом на 01.04.2014, копію довідки з розшифровкою дебіторів та кредиторів ТОВ "Мекап" станом на 01.04.2012, інші документи та докази (бухгалтерські баланси або інші звітні документи Боржника за період з липня 2011 року по грудень 2013 року - період отримання Боржником спірних сум фінансової допомоги тощо).

Таким чином, з огляду на встановлені місцевим судом обставини справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим та правомірним висновком суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_1 до Боржника в сумі 6 189 264,00 грн.

У зв'язку з наведеним та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі, як така, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 32-36, 43, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -