ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 922/2376/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015року господарського суду Харківської області від 19.05.2015 рокуу справі господарського судуХарківської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" докомунального підприємства "Харківські теплові мережі" простягнення 1 533 523,12 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Прокоф"єва Л.В.,- відповідача:Падалко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі", відповідач) про стягнення пені в розмірі 367854,16 грн., 3% річних в розмірі 58082,24 грн., інфляційних втрат в розмірі 1107586,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу №122/14-ПР від 20.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2015 року (суддя Суслова В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 58 082,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 107 586,72 грн., пеню у розмірі 50 028,17 грн., судовий збір у розмірі 30 670,46 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 317 825,99 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючого судді, суддів Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення місцевого господарського суду від 19.05.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 317 286,00 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2013 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Харківські теплові мережі" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №122/14-ПР (надалі - договір) відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору купівлі-продажу сторони погодили, що вартість 1000 куб.м. природного газу з урахуванням ПДВ становить 4 473, 82 грн.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2014 року вартість газу була погоджена в сумі 4 154,71 грн.; додатковою угодою №2 від 16.04.2014 року - в сумі 5 264,88 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.2. договору, сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно пункту 11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором (з урахуванням додаткових угод), а саме передав відповідачу газ протягом березня-квітня 2014 року на суму 32 116 973,99 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач, розрахувався за спожитий газ частково, із порушенням передбачених договором строків; у повному обсязі заборгованість з оплати отриманого за договором природного газу погасив 27.05.2014 року.

Відповідно до п. 7.2. Договору купівлі-продажу, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 367 854,16 грн. за період з 15.04.2014 року по 27.05.2014 року. За той же період позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 58 082,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 107 586,72 грн.

Враховуючи порушення відповідачем строків сплати за газ, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 1 107 586,72 грн. та 3% річних в сумі 58 082,24 грн. за період з 15.04.2014 року по 27.05.2014 року. Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що в оскаржуваній постанові жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин.

Важкий фінансовий стан, що підтверджується балансами відповідача за 2014 рік, у яких відображені збитки підприємства. Згідно наданих відповідачем документів, станом на березень-травень 2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складала 1,4 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 743, 9млн.грн. (86,4% від загального обсягу виробленої теплової енергії у 2014 року споживалась населенням). Фінансування відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню, бюджетним організаціям, підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво та затримки у наданні субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах за теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води встановленим тарифам.

Суди попередніх інстанцій вірно врахували, що основна заборгованість у розмірі 32 116 973, 99 грн. була погашена відповідачем у повному обсязі, прострочка оплати спожитого відповідачем природного газу є незначною, а тому зменшили розмір пені, що підлягає стягненню до 50 028,17 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 86,4%.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, установив наявність виключних обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій. При цьому, господарськими судами було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, враховано, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, діяльність якого є збитковою. При вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015 року у справі №922/2376/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова