ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 921/238/15-г/5 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015у справі№921/238/15-г/5 господарського суду Тернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Терно-Лайт"проcтягнення 168 766, 65 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Карпінський С.В.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.10.2015 №02-05/805 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 у справі №921/238/15-г/5 (суддя Андрушків Г.З.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (позивач/банк/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терно-Лайт" (відповідач/товариство); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 89 167,53 грн. заборгованості по кредиту, 24 296,32 грн. заборгованості по процентам, 16 669,34 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 2 510,81 грн. пені за прострочення сплати процентів, 2 044,75 грн. 3% річних за основним зобов'язанням, 292,61 грн. 3% річних по процентам, 16 334,92 грн. індексу інфляції за основним зобов'язанням, 2 451,01 грн. інфляційних втрат по процентам, 15 000,00 грн. штрафу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (колегія суддів: Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.) вказане рішення скасовано в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн. і в цій частині відмовлено у позові з тих підстав, що після закінчення строку дії договору виконання боржником його положень не передбачено, а відтак, і покладення на боржника штрафу за його невиконання є безпідставним ; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн., звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову змінити, виклавши її резолютивну частину у новій редакції, а саме: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терно-Лайт" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 залишити без змін.".

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 переглядається в оскаржуваній скаржником частині, а саме: про відмову у стягненні штрафу у розмірі 15 000,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 20.06.2013 був укладений кредитний договір №1/ТР/13/Ю, відповідно до умов якого банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором (п. 1.1.) у сумі 91 000,00 грн. (п. 1.2.).

Згідно з додатковою угодою №3 до кредитного договору строк кредитування (термін повернення) кредиту - до 08.05.2014 включно.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредиту та відсотків, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 89 167,53 грн., 24 296,32 грн. заборгованості по процентам, 16 669,34 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 2 510,81 грн. пені за прострочення сплати процентів, 2 044,75 грн. 3% річних за основним зобов'язанням, 292,61 грн. 3% річних по процентам, 16 334,92 грн. індексу інфляції за основним зобов'язанням, 2 451,01 грн. інфляційних втрат по процентам, 15 000,00 грн. штрафу.

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність заявленого позивачем позову, в тому числі й в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн., нарахованого відповідно до п. 6.3. договору за невиконання відповідачем п. 4.2.5. кредитного договору, виходячи з того, що п. 7.1. договору передбачено, що останній діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, з таким висновком місцевого суду не погодився та зазначив, що припинення строку дії кредитного договору (08.05.2014) не є підставою припинення його лише в частині фінансового зобов'язання, однак, з припиненням строку користування кредитом, у відповідача вже не має обов'язку виконувати положення його пункту 4.2.5., оскільки з закінченням строку користування наданим кредитом в банку виникає право на його стягнення.

Вищий господарський суд України не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено місцевим господарським судом і про що вказувалося вище, строк кредитування (термін повернення) кредиту - 08.05.2014 включно (п.1.3. договору в редакції додаткової угоди №3 від 07.11.2013.

Тобто, вказаним пунктом, сторони узгодили строк виконання обов'язку як банку, так і позичальника, а саме: до вказаної дати включно банк має право здійснювати кредитування позичальника, а останній до вказаної дати включно зобов'язаний повернути кредитні кошти.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів в установлений договором строк - до 08.05.2014 включно, договір є таким, виходячи із узгоджених його сторонами положень (п. 7.1.), що діє, а відтак, й зобов'язання сторін за цим договором тривають.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, п. 4.2.5. договору встановлені обов'язки позичальника, які, як в силу договору, так і в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином, зокрема, подавати банку фінансову звітність, довідки з інших банків, довідки про грошові надходження, тощо, за невиконання яких, п. 6.3. договору сторони передбачили відповідальність позичальника у вигляді стягнення з нього штрафу за кожен випадок невиконання вказаних зобов'язань, а відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн., розрахунок якого був перевірений місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд наведеного вище не врахував, та безпідставно ототожнив встановлений сторонами строк повернення кредиту (08.05.2014), узгоджений сторонами у п. 1.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди №3 до нього, зі строком дії договору, встановленого сторонами у п. 7.1. кредитного договору і під час дії якого, зобов'язання за ним мають виконуватися в силу як самого договору, так і закону, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 1119 ГПК України касаційна інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. штрафу і в цій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі №921/238/15-г/5 скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 у справі №921/238/15-г/5 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков