ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 916/76/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Відділу Держземагентства в Овідіопольському районі Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 рокуу справі за позовомДержавного підприємства "Українські спеціальні системи"до третя особа:Відділу Держземагентства в Овідіопольському районі Одеської області Управління Державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської областіпростягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у січні 2015 року, Державне підприємство "Українські спеціальні системи" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відділу Держземагентства в Овідіопольському районі Одеської області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 30 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 413,47 грн. пені, 6 750 грн. втрат внаслідок інфляції та 973,97 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 30 000 грн. боргу, 6 750 грн. інфляційних втрат, 973,97 грн. 3 % річних та 1 675,40 грн. на відшкодування судових витрат, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.197/13/ІН від 24.07.2013 року, за умовами якого ДП "Українські спеціальні системи" (постачальник) зобов'язалось у 2013 році виготовити та поставити замовнику один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (ПАК-ДЗК), а замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК (п. 1.1 договору).

Пунктами п.п. 1.2-1.4 договору визначено, що технічні вимоги до ПАК-ДЗК визначаються додатком № 1, а специфікація ПАК-ДЗК додатком № 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбавання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень замовника за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 "Машини обчислювальні частини та приладдя до них".

Згідно з п. 3.1 договору вартість ПАК-ДЗК становить 30 000 грн., у т.ч. ПДВ 5 000 грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару.

Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у розмірі, визначеному у пункті 3.1. договору. Оплата здійснюється замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року (п. 1 додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 року до договору).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК замовнику не пізніше 31.12.2013 року.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, за видатковою накладною № РН - 0000080 від 25.12.2013 року, яка підписана сторонами, позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 30 000 грн., за який останній до цього часу не розрахувався, що ним і не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати боргу ним з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правильно зазначили, що відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань, правомірно частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 30 000 грн., 6 750 грн. інфляційних втрат та 973,97 грн. 3 % річних, відмовивши у решті вимог, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко