ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 915/1476/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Кость О.Г. Борисенко С.Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постановуГосподарського суду Миколаївської області від 18 травня 2015 року Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2015 рокуза заявою публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"пророзстрочку виконання рішенняу справі № 915/1476/14за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"про стягнення 456 633,31 грнВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 78 869,29 грн 3 % річних, 185 856,73 грн пені та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 915/1476/14 залишено без змін.

У квітні 2015 р. ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду у справі № 915/1476/14 на три роки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015 (суддя - Семенчук Н.О.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (головуючий - Лисенко В.А., судді - Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.), заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 у справі за таким графіком: до 31 травня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 30 червня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 31 липня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 31 серпня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 30 вересня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 31 жовтня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 30 листопада 2015 року - в сумі 22 811,44 грн., до 31 грудня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн, до 31 січня 2016 року - в сумі 22 811,44 грн, до 29 лютого 2016 року - в сумі 22 811,44 грн, до 31 березня 2016 року - в сумі 22 811,44 грн, до 30 квітня 2016 року - в сумі 22 811,39 грн.

В решті заяви відповідача відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду у справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також ступінь вини відповідача у справі (несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які починаючи з 2001 року не відповідають фактичній собівартості теплової енергії), а також те, що боржник не уникає від виконання рішення, а навпаки намагається сплачувати заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив частково заяву відповідача про розстрочку виконання рішення у справі.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи та прийняття рішень, судами були враховані лише інтереси відповідача та порушено права позивача на своєчасне отримання присуджених коштів, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони, враховані матеріальні інтереси саме обох сторін і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові акти, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Інші посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2015 року у справі за № 915/1476/14 - без змін.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко