ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 914/3151/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постановуГосподарського суду Львівської області від 19.05.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015у справі№ 914/3151/14Господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПідприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго"простягнення 515 853,28 грнза участю представників:

позивача: Гринько О.А., дов. від 13.05.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 у справі №914/3151/14 (суддя - Чорній Л.З.) заяву Підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" про розстрочку виконання рішення від 13.11.2014 у справі №914/3151/14 задоволено частково та розстрочено виконання рішення суду до 01.03.2016 рівними частинами щомісячно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 у справі №914/3151/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2014 у справі №914/3151/14 (яке набрало законної сили) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 54681,19 грн пені, 99973,52 грн інфляційних нарахувань, 30501,35 грн 3% річних. В частині стягнення 285958,06 грн основного боргу провадження у справі припинено. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 44739,16 грн пені відмовлено.

На виконання рішення суду 12.02.2015 видано відповідний наказ.

Відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою, в якій просив розстрочити виконання рішення суду від 13.11.2014 у даній справі терміном до 31.12.2017.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, беручи до уваги подане відповідачем клопотання про розстрочку рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2014 у справі №914/3151/14, керуючись положеннями ст. 121 ГПК України та зважаючи на норми Закону України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, враховуючи правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013, надавши оцінку копії балансу відповідача за 2014 рік, довідці від 18.05.2015 №370 про дебіторську заборгованість відповідача станом на 01.05.2015, копії постанови ДВС Самбірського міськуправління юстиції Львівської області від 27.02.2015 ВП №46546506 про арешт коштів боржника, а також врахувавши інтереси як позивача, так і відповідача, частково задовольнив зазначене клопотання та розстрочив виконання рішення суду до 01.03.2016 рівними частинами щомісячно.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, установили, що виконання судового рішення відповідачем ускладнювалось існуванням обставини щодо винятковості фінансової та господарської ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення, і розстрочка виконання рішення дозволить Підприємству теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" провести реальну оплату боргу без знищення підприємства, як такого (з врахуванням сплати боржником основного боргу в повному обсязі).

Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суди попередніх інстанцій взяли до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та доводи заявника про можливість його покращення, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Надавши правову оцінку наведеним відповідачем обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, врахувавши межі надання розстрочки виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача і наявність можливості розстрочити виконання рішення суду від 13.11.2014 у даній справі, проте не на терміни, зазначені у відповідній заяві відповідача, а до 01.03.2016 рівними частинами щомісячно.

Дані висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що апеляційним господарським судом мотивовано відхилено посилання позивача (апелянта), що порушуючи зобов'язання з виплати суми боргу, відповідач унеможливлює нормальне функціонування позивача. Суд виходив з того, що розстрочка виконання рішення зробить реальною можливість отримання боргу позивачем та сприятиме можливості продовження господарської діяльності заявнику.

Посилання позивача в касаційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України у справах № 5019/117/11 (постанова від 19.11.2014) та № 922/5074/13 (постанова від 30.10.2014) не беруться касаційною інстанцією до уваги, оскільки предметом розгляду були клопотання відповідачів про відстрочку виконання судового рішення, а не розстрочення.

Що стосується посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2014 у справі № 921/167/13-г, то в цій справі до уваги судами брались на надавались оцінці надані відповідачем документи про збитки та фінансовий стан боржника лише за І півріччя 2014 року, тоді як у даній справі судами попередніх інстанцій надавалась оцінка більш повному пакету документів за значний період часу та враховувались, при цьому, не лише інтереси відповідача, але й інтереси позивача та можливість реального виконання рішення суду.

Відносно посилань скаржника на судову практику в інших справах (аркуш скарги 4), то слід звернути увагу, що, як зазначає сам скаржник, підставою для застосування ст. 121 ГПК України стала заборгованість перед відповідачами інших осіб, що призвело до тяжкого фінансового стану, наслідком чого є звернення до судів з відповідними заяви про відстрочку/розстрочку виконання судових рішень.

При цьому, судова колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що з огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Інші посилання в касаційній скарзі визнаються непереконливими, позаяк не спростовують викладеного і установленого судами та їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 914/3151/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР