ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 911/1293/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року у справі № 911/1293/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення матеріальної шкоди у сумі 58 708,64 грн., завданої неправомірними діями відповідача, які полягають у зловживанні своїм монопольним становищем, що призвели до понесення додаткових витрат, незаконному та безпідставному достроковому розірванні договору суборенди частини нежитлового приміщення від 11.04.2014 року № 3705-фф.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2015 року (суддя Черногуз А.Ф.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року (судді Зеленін В.О., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 09.10.2013 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № 3365-фф, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення площею 4,00 кв.м. у торговельному об'єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря та вказані в додатку № 2 до даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору орендар має право за своїм розсудом здійснювати капітальний ремонт об'єкта суборенди, визначати дату й час проведення такого ремонту, з попередженням суборендаря за 30 календарних днів до його початку, а також вимагати припинення користування об'єктом суборенди на період такого ремонту, а якщо буде потреба - звільнення об'єкта суборенди від майна суборендаря. У період неможливості використання об'єкта суборенди згідно умов цього договору суборендар звільняється від сплати плати за суборенди.

Пунктом 5.3 договору визначено, що за ініціативою орендаря договір може бути достроково припинений шляхом повідомлення суборендаря про таке припинення за 30 календарних днів до дати припинення договору. В такому разі договір буде вважатися таким, що припинився за згодою сторін на 31 календарний день з моменту отримання суборендарем відповідного письмового повідомлення орендаря, при цьому не вимагається укладання будь-яких додаткових угод або змін договору.

За п. 7.3 договору якщо будь-яка сторона в односторонньому порядку розірве цей договір, не попередивши іншу сторону за 30 днів,

Строк дії договору встановлено до 08.09.2016 року (п. 2.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 09.10.2013 року до договору суборенди від 09.10.2013 року № 3365-фф орендар передав, а суборендар прийняв обумовлене договором майно загальною площею 4,00 кв.м.

Листом від 06.03.2014 року відповідач повідомив позивача про необхідність тимчасового звільнення орендованої площі до 17.03.2014 року у зв'язку з проведенням ремонтних робіт другого поверху та сходів.

12.03.2014 року між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 12/03/14, предметом якого є будівельно-ремонтні роботи з демонтажу та монтажу об'єкту, розташованого на орендній території супермаркету "Сільпо" за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, 1 поверх, кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальна площа 4,00 кв.м.

До зазначеного договору на виконання робіт було укладено додаткові угоди від 31.03.2014 року № 1 та від 03.04.2014 року № 2, предметом яких були будівельно-монтажні роботи з реконструкції та переобладнання об'єкту.

14.03.2014 року за актом прийому-передачі від 14.03.2014 року до договору суборенди від 09.10.2013 року № 3365-фф суборендар передав, а орендар прийняв обумовлене договором майно загальною площею 4,00 кв.м.

У листі від 30.03.2014 року орендар доводить до відома суборендаря про необхідність змінити колір фасаду торгового обладнання у зв'язку зі зміною дизайну приміщення.

Листом від 23.04.2014 року відповідач просить відповідача вказувати у платіжних документах при сплаті суборенди вказувати в призначенні платежу договір від 11.04.2014 року № 3705-фф.

11.04.2014 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № 3705-фф, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення площею 5,00 кв.м. у торговельному об'єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря та вказані в додатку № 2 до даного договору.

Строк дії договору встановлено до 08.09.2016 року (п. 2.1. договору).

Відповідно до акту прийому-передачі від 11.04.2014 року до договору суборенди від 11.04.2014 року № 3705-фф орендар передав, а суборендар прийняв обумовлене договором майно загальною площею 5,00 кв.м.

Листом від 03.09.2014 року відповідач повідомляє позивача про те, що з 06.10.2014 року договір від 11.04.2014 року № 3705-фф припиняє свою дію та просить звільнити об'єкт суборенди до вказаної дати, а листом від 24.09.2014 року просить повернути об'єкт суборенди 30.09.2014 року за актом приймання-передачі.

30.09.2014 року об'єкт суборенди загальною площею 5,00 кв.м було повернуто відповідачу за актом приймання-передачі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги суборендаря до орендаря про стягнення збитків, завданих неправомірними діями орендаря, які призвели до понесення додаткових витрат, а також безпідставним достроковим розірванням договору суборенди.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не укладалось договорів щодо демонтажу, монтажу, зміни кольору фасаду обладнання, а умовами договору суборенди не передбачено обов'язку відповідача відшкодувати вартість таких робіт (послуг), повідомлення відповідача про необхідність проведення таких робіт у листах від 06.03.2014 року та від 30.03.2014 року не мають імперативного характеру та не породжують обов'язків для позивача і були здійснені ним добровільно, так само позивачем добровільно було передано приміщення за актом приймання-передачі відповідачу від 14.03.2014 року, як і за актом від 30.09.2014 року, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про недоведеність протиправної поведінки відповідача.

Таким чином, при вирішенні спору попередні судові інстанції дослідивши обставини справи, встановивши обставини недоведеності протиправної поведінки відповідача, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові про стягнення збитків.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав та умов для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у зв'язку з недоведеністю, й обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року - без змін.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова